1[1]
02 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю прокурора - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_5
захиснику - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу стосовно ОСОБА_5 за апеляціями старшого прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року,
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року, кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 69, ч.2 ст.17, п.п. «г», «е» ст.93, п. «е» ст.93 КК України
(в редакції 1960 року), направлено прокурору Автономної Республіки Крим для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 тримання під вартою залишено без зміни.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить ухвалу суду скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_5 направити до Дарницького районного суду м. Києва на новий судовий розгляд. Вважає ухвалу незаконною, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, зокрема ст.ст. 367, 370 КПК України 1960 року.
Вказує на те, що при вирішенні питання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, суд не вказав, в чому саме виражається неправильність чи неповнота досудового слідства у кримінальній справі, яка не може бути усунута у судовому розгляді. Судом не встановлено та не викладено жодних фактів, поверхового або однобічного дослідження органом досудового слідства обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; не наведено неправильного застосування або безпідставного не застосування органом досудового слідства норм кримінально-процесуального чи кримінального законів при вирішенні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень.
Посилається на те, що повертаючи справу на додаткове розслідування, суд зазначив про необхідність виконання процесуальних дій щодо відновлення матеріалів кримінальної справи в порядку, визначеному законодавством. Однак, на думку прокурора та враховуючи інформацію заступника Голови ВССУ від 17 квітня 2015 року, надану в порядку роз'яснення голові Дарницького районного суду м. Києва, відновлення втрачених матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_5 можливе і у судовому засіданні під час розгляду.
Окрім того, судом не обґрунтовано висновок про наявність підстав для направлення справи на додаткове розслідування, не вказано конкретні обставини, що стали підставою для такого висновку, чим допущено істотні порушення вимог КПК України ( в редакції 1960 року).
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 в апеляції просить, ухвалу суду скасувати в частині запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , та змінити його з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його в залі суду.
Вказує на те, що суд, вирішуючи питання про направлення справи на додаткове розслідування, відповідно до вимог ст. 281 КПК України в редакції 1960 року, не вирішив питання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , оскільки остаточного вироку не у справі винесено, а кримінальна справа перебуває тривалий термін в судових органах, що є порушенням положень ст. 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зазначає, що з 02 червня 1999 року по 06 серпня 2004 року ОСОБА_5 відбув покарання за вироком Керченського міського суду АР Крим від 18 лютого 2000 року. У даній справі утримується під вартою з 19 жовтня 2011 року, тобто станом на квітень 2016 року перебуває під вартою понад 13 років, а відсутність підстав в судових рішеннях щодо тримання під вартою протягом тривалого часу не відповідає принципу захисту від свавілля, та порушенням пункту 1 ст.5 Конвенції. Суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту судового розгляду, оскільки не дослідив обставини стосовно обрання, зміни запобіжного заходу, що є підставою для зміни ухвали, відповідно до ст. 367 КПК України .
Обвинувачений ОСОБА_5 в апеляції, просить, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Посилається на порушення судом принципу верховенства права
Вказує на те, що ухвалюючи рішення про повернення кримінальної справи відносно нього прокурору АР Крим для організації додаткового розслідування, суд першої інстанції, залишив без зміни запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, чим порушив Європейську Конвенцію з прав людини. При цьому, суд послався на суспільний інтерес, не роз'яснюючи в чому він полягає.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість апеляції та незаконність ухвали суду, пояснення обвинуваченого та його захисника, які вважають ухвалу суду незаконною в частині запобіжного заходу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів встановила наступне.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2014 року, скасовано вирок Керченського міського суду Автономної республіки Крим від 24 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2012 року відносно ОСОБА_5 , а справу направлено на новий судовий розгляд.
Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2014 року, органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.69, ч.2 ст. 17, п.п.г,е, ст. 93 , п.е ст. 93 КК України в редакції 1960 року.
На підставі п.7 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Апеляційним судом міста Києва визначено територіальну підсудність Дарницькому районному суду м. Києва по розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ст.69, ч.2 ст. 17, п.п.г,е, ст. 93 , п.е ст. 93 КК України в редакції 1960 року.
З матеріалів справи убачається, що Дарницьким районним судом м.Києва вжито вичерпних заходів щодо витребування кримінальної справи відносно ОСОБА_5 із суду, що знаходиться на тимчасово окупованій території Криму. Однак, матеріали кримінальної справи до Дарницького районного суду м. Києва не надходили, що само по собі, виключає можливість розгляду по суті кримінальної справи, постановлення вироку та вирішення питань, які відносяться до компетенції суду при постановленні вироку відповідно до вимог ст.ст. 321,323, 324 КПК України ( 1960 року).
Колегія суддів уважає, що при таких обставинах, рішення суду про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 прокурору Автономної Республіки Крим (місце знаходження якого м. Київ, вул.Різницька 13/15) для організації проведення додаткового розслідування є правильним.
При цьому, враховується закріплений у кримінально-процесуальному законодавстві принцип диспозитивності, відповідно до якого обов'язок по доведенню вини покладається на сторону обвинувачення. З огляду на це, суд обгрунтовано в ухвалі суду зазначив, що прокурору належить виконати процесуальні дії щодо відновлення матеріалів кримінальної справи у порядку, визначеному законодавством України.
Відтак, доводи апеляції прокурора про допущені судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, не заслуговують на увагу.
Щодо вимог апеляцій підсудного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на підписку про невиїзд, то підстав для їх задоволення, колегія суддів не убачає.
При вирішення питання щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді тримання під вартою на підписку про невиїзд, судом першої інстанції, обґрунтовано враховано обставини, викладені у ст. 148 та 150 КПК України (в редакції 1960 року), та його обрано з метою запобігти ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, забезпечити виконання процесуальних рішень, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, його особу, вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання, а також обставини, що його характеризують. Враховано і практику Європейського Суду з прав людини та обґрунтовано визнано за неможливе обрати альтернативний запобіжний захід, визнавши їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підсудного, а також з огляду на тяжкість злочину про життя та здоров'я особи, який йому інкримінується.
Залишаючи без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 на невизначений термін, суд послався на положення КПК України в редакції 1960 року, які не передбачають будь-якого строку попереднього ув'язнення осіб, узятих під варту.
Однак, з такою позицією суду погодитися не можна, оскільки вона не узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною в т.ч у рішенні Харченко проти України від 10.02.2011року, де констатується системні порушення судами України пункту 1(с) статті 5 Конвенції щодо судових рішень, винесених на стадії судового розгляду, які не містять визначених строків подальшого тримання під вартою.
З огляду на це, рішення суду в частині залишення без зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, слід змінити, з врахуванням положень п. 9 розд. ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, ст. 197 КПК України 2012 року визначивши строк його дії -шістдесят днів.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, розділом ХІ п. 9 Перехідних положень КПК України 2012 року, ст.ст. 177, 178, 183,197 КПК України 2012 року, колегія суддів, -
Апеляцію старшого прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Апеляції підсудного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року про направлення прокурору Автономної Республіки Крим кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 69, ч.2 ст.17, п.п. «г», «е» ст.93, п. «е» ст.93 КК України (в редакції 1960 року), для організації проведення додаткового розслідування змінити в частині строку обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 .
Обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 02 серпня 2016 року по 30 вересня 2016 року включно.
В решті ухвалу Дарницького районного суду м. Києві від 22 квітня 2016 року відносно ОСОБА_5 залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Справа № 11/796/126/2016
Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_7
Доповідач ОСОБА_1