26 вересня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1095/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря - Гайдука С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати,
13.06.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області та просить зобов'язати відповідачів здійснити йому перерахунок заробітної плати в повному обсязі з урахуванням премій, встановлених щомісячно відповідними наказами Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області, та усіх надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу:
- за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру»);
- за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 включно відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192- VIIІ «Про забезпечення права на справедливий суд»);
- за період з 09.09.2015 по 31.12.2015 виходячи з посадового окладу - 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він працює в Новгород-Сіверському районному суді Чернігівської області на посаді помічника судді та має 9 ранг державного службовця.
З 26.10.2014 внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яку доповнено абзацом другим, в якому зазначено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. З 29.03.2015 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції. Згідно з ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому, розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Відповідно до п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом, необхідно привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Тобто, відповідачами за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 посадові оклади працівників апарату судів повинні були виплачуватись у розмірах, визначених абзацом другим ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 14.10.2014 № 1697- VII «Про прокуратуру»), а з 29.03.2015 - у розмірах, визначених абзацом другим ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192- VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»). При цьому вказав, що вказані норми є спеціальними в співвідношенні із ст. 13 Закону України «Про оплату праці» та ст. 33 Закону України «Про державну службу», які передбачають, що розмір окладу працівників апарату судів визначається саме актом Уряду України.
Однак, відповідачі у вказаний період здійснювали нарахування йому заробітної плати відповідно до розмірів посадових окладів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які суперечать Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та порушують його право на отримання заробітної плати, визначеної Законом.
Зазначив, що судова практика засвідчує, що відсутність бюджетного фінансування не може бути тією обставиною, яка виключає відповідальність суб'єкта владних повноважень перед особою. В обґрунтування своєї позиції посилався на рішення Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та Верховного суду України.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, в адміністративному позові просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Представник Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області (далі - Управління) в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. В письмових запереченнях від 16.06.2016 просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог та пояснив, що незважаючи на норму закону про необхідність виплати працівникам апарату суду 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, все одно відповідачі під час нарахувань заробітної плати повинні дотримуватися норм бюджетного законодавства, у межах фонду оплати праці.
Так, Управління є бюджетною неприбутковою установою та фінансується виключного за рахунок коштів Державного бюджету України. Зобов'язання, взяті учасниками бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Крім того, премії, надбавки, матеріальні допомоги та інші виплати не є обов'язковими платежами і не входять до складу основної заробітної плати, а тому задоволення позовних вимог в частині здійсненні донарахувань заробітної плати з урахуванням усіх надбавок, премій та інших виплат, які здійснюються залежно від розміру посадового окладу є неправомірним.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2015 по справі № 826/4982/15 (набрала законної сили 24.09.2015) було визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприведення постанови «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268 у відповідність до ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції станом на 01.01.2015) та у відповідність до ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції станом на 28.03.2015).
Враховуючи наведене зазначив, що будь-яка юридична особа повинна відповідати лише за свої дії (бездіяльність), а тому Управління не може відповідати за дії іншої юридичної особи, органу державної, виконавчої влади, зокрема Кабінету Міністрів України, а тому здійснення перерахунку заробітної плати не може бути покладено на територіальне управління.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 10.11.2006 працює в Новгород-Сіверському районному суді Чернігівської області на посаді помічника судді та з 10.11.2010 йому присвоєно 9 ранг державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки серії БТ-І № 9342978, наказами від 10.11.2006 № 32-ос та № 64-ос, від 30.03.2015 № 12-ос та від 01.04.2011 № 8-ос (а.с. 11-16, 17-20).
Як вбачається із наявних в матеріалах справи розрахункових листів, посадовий оклад позивача за період: з жовтня 2014 року по серпень 2015 року складав 1 218,00 грн., а з вересня по грудень 2015 року - 2 756,00 грн. (а.с. 22-26).
Вважаючи нарахування відповідачами посадового окладу у вищезазначеному розмірі протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26.10.2014 набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), яким внесено зміни до ст. 144 Закону України від 07.07.2010 № 2453- VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ), зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим пп. 1 і абзацом третім пп. 2 п. 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.
З 28.03.2015 Законом України від 12.02.2015 № 192-VIIІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VІІІ) затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, ст. 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 п. 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин 7, 8 ст. 33 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також ч. 2 ст. 8 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст. 13 Закону № 108/95-ВР).
За правилами ст. 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28.03.2015) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (далі - БК України) (ст. 143 Закону № 2453-VІ).
Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28.03.2015.
З 01.01.2015 п. 9 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі - Закон № 80-VІІІ) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268 (далі - Постанова № 268), зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 09.09.2015.
Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим пп. 1 п. 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Згідно із частинами 1 та 2 ст. 23 БК України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 БК України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Ураховуючи наведене, оскільки з 26.10.2014 року по 09.09.2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16.01.2014 № 719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та № 80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу другого ч. 1 ст. 144 Закону № 2453-VІ, ч. 1 ст. 147 Закону № 2453-VІ (у редакції з 28.03.2015) не передбачено, Господарський суд Чернігівської області не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати позивачу поза межами видатків державного бюджету на оплату праці працівників суду у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 по справі № 21-1726а16 та від 13.07.2016 по справі № 21-1488а16, які в силу вимог ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для застосування судом.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.В. Бородавкіна