29 вересня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/680/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Херсонській області про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
18 травня 2016 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) до УМВС України в Херсонській області (далі - відповідач) з позовними вимогами про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме:
- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по день фактичного поновлення на посаді.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015 № 420 о/с його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ. В той же час, як зауважив позивач, вищевказаний наказ постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 в справі №821/3686/15-а було скасовано, а позивача поновлено на раніше займаній посаді з 06 листопада 2015 року. Позивач звернув увагу на те, що незважаючи на поновлення позивача на посаді його права залишаються не повністю відновленими, а саме: не було стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач 01 червня 2016 року подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач письмових заперечень на адміністративний позов не надав, доказів на спростування позиції позивача, як пропонувалось в ухвалі суду від 18 травня 2016 року не надав. Натомість представник відповідача 29 вересня 2016 року подав до суду клопотання про витребування додаткових доказів відповідно до якого просить витребувати в Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області інформацію чи значаться за наявними базами обліків дані щодо місця роботи та відрахувань із заробітної плати ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 року по теперішній час; витребувати в Головному управлінні ПФУ в Херсонській області інформацію чи значаться за наявними базами обліків дані щодо місця роботи та відрахувань із заробітної плати ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 року по теперішній час.
Представник відповідача 29 вересня 2016 року подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (ч.4 ст.122 КАС України).
Враховуючи викладене справа розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши надані сторонами документи, зваживши доводи позивача викладені в адміністративному позові, дослідивши надані сторонами матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.
06.11.2015 р. начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області винесено наказ № 420 о/с про звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за скороченням штатів).
Позивач, вважаючи наказ від 06 листопада 2015 року № 420 о/с протиправним, та таким, що винесений з порушенням підстав та процедури, оскаржив його до суду.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 в справі №821/3686/15-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015р. №420 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС у запас Збройних Сил за п. 64 “г” (через скорочення штатів); поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України в Херсонській області з 06.11.2015р.; зобов'язано Головне управління Національної поліції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про прийняття на службу до поліції від 06.11.2015р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Доказів поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України в Херсонській області сторони суду не надали.
При винесенні судом постанови по справі №821/3686/15-а питання про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні судом не вирішувалось, та вказані кошти до теперішнього часу не сплачені.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні відносини регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (діючого на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 114).
Це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки (п.1 Положення№114).
Згідно з преамбулою Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці (ст.4 Кодексу законів про працю України).
При цьому суд звертає увагу, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 р. № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби".
Судом встановлено, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 наказом УМВС України в Херсонській області від 06 листопада 2015 року № 420 о/с. При цьому суд встановив, що позивача не було поновлено на раніше займаній посаді, наразі на момент розгляду справи в суді доказів протилежного сторони не надали.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За таких обставин суд приходить до висновку, що період з дати незаконного звільнення позивача із займаної посади до дати його поновлення на посаді, тобто період з 07 листопада 2015 року по дату його майбутнього поновлення на роботі є часом вимушеного прогулу позивача. При цьому загальна кількість робочих днів судом не може бути обрахована, оскільки відсутній наказ про поновлення позивача на роботі.
У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу (п.24 Положення №114).
Дана норма узгоджується з положеннями частини 2 статті 235 КЗпП України, якою встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позивач не був працевлаштований, оскільки відсутній наказ про поновлення позивача на роботі. Під час розгляду справи не встановлено виконання позивачем в період вимушеного прогулу будь-якої оплачуваної роботи. За таких обставин, судом приймається саме рішення про стягнення сум, оскільки в даному випадку належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є саме стягнення сум грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Клопотання представника відповідача про витребування доказів не підлягає задоволенню, оскільки відповідач ухилився від надання доказів, що спростовують позицію позивача, а також ухилився від надання доказів необхідних для обрахування позивачу розміру середнього заробітку. Суд не вбачає підстав для витребування відповідної інформації у державних органів, оскільки відсутні докази які дають підстави вважати, що позивач на момент розгляду справи працевлаштований.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру грошового забезпечення, що підлягає стягненню з відповідача за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ» від 7 листопада 2007 року № 1294 зі змінами та доповненнями (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За змістом пункту 2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року №205/14896 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499).
Пунктами 1.3 та 1.5 Інструкції №499 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.
Відповідно до підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Інструкції №499 особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.
З викладеного вбачається, що особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ отримують саме грошове забезпечення, а не заробітну плату, поряд з цим, Інструкцією №499 та іншими нормативно-правовими актами не передбачено порядку визначення розміру середнього грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ чи працівників інших органів державної влади, які отримують грошове забезпечення для цілей, встановлених пунктом 24 Положення.
Водночас, згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в постанові від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість застосування до вказаних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Суд бере до уваги, що зазначений Порядок не містить застережень щодо неможливості застосування його положень для обчислення розміру грошового забезпечення, і, крім цього, заробітна плата і грошове забезпечення є формами оплати праці працівників (співробітників), загальні засади формування і обчислення яких мають спільні риси.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема абзацом 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року №6-648цс15.
Відсутність довідки про заробітну плату позивача за осанні два місяці роботи, не дає можливості суду здійснити передбачений розрахунок самостійно, оскільки необхідним є детальний розрахунок заробітної плати за два місяці, які передували звільненню, а відповідач так і не надав суду дану інформацію. З огляду на вищевикладене, суд зобов'язує Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 07.11.2015 року по день фактичного поновлення на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області.
До того ж, враховуючи відсутність на момент розгляду справи наказу про поновлення позивача на раніше займаній посаді, суд позбавлений можливості навести конкретний розрахунок належного до сплати розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, як визначено частиною першою вказаної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд на підставі вимог ч.1 ст.72 КАС України враховує постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 в справі №821/3686/15-а, залишену без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, в частині поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області з 06 листопада 2015 року.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України постанова суду про присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.
Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про неправомірність дій відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 122, 158 - 163, 256 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УМВС України в Херсонській області про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по день фактичного поновлення на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині нарахування та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 12.3.