23 вересня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/762/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кузьменко Н.А.
при секретарі - Дудар Е.І.
за участю:
представника позивача - Д'яченко Н.П.
представників відповідача - Чуракової О.М., Єрашова І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекцій Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
03 червня 2016 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" (далі - позивач, ТОВ «Колосс») до Державної податкової інспекцій у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області з позовними вимогами про зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнати незаконними дії податківців ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області по анулюванню в СЕА ПДВ запису про суму повернення ТОВ "Колосс" переплати з ПДВ в розмірі 324344 грн та зобов'язати ДПІ у м. Херсоні ГУДФС у Херсонській області скасувати запис в СЕА ПДВ про транзакцію здійснену на підставі документа №4342065 від 15.02.2016 року про анулювання поповнення рахунку ТОВ "Колосс" в СЕА ПДВ №37524100145558 на суму 324344 грн.
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач в адміністративному позові зазначив, що за 2015 рік товариство здійснило переплату з податку на додану вартість в розмірі 324344,00 грн. В подальшому 02 листопада 2015 року товариство подало загальну декларацію з податку на додану вартість та додаток 4 (заява про повернення суми коштів з рахунку у СЕА ПДВ) до неї за жовтень 2015 року, зазначені документи надійшли до відповідача 02 листопада 2015 року о 12:47. Однак відповідач, не зважаючи на вимоги п.209.2 ст209 ПК України, не повернув зазначені кошти до кінця 2015 року, що стало підставою для звернення до бізнес-омбудсмена зі скаргою на неправомірні дії відповідача. При вирішенні питання про повернення коштів на розрахунковий рахунок підприємства виявилось, що після змін в законодавстві повернення ПДВ на поточні рахунки в банках було припинено, як наслідок переплату з ПДВ можливо було повернути лише на рахунок в СЕА ПДВ. 27 січня 2016 року позивач подав до ДПІ листа про повернення переплати з ПДВ за 2015 рік у розмірі 324344,00 грн на рахунок СЕА ПДВ №37524100145558. На підставі даного листа 28 січня 2016 року кошти були повернуті на електронний рахунок підприємства №37524100145558 в СЕА ПДВ, про що товариству надано витяг з відображенням суми поповнення електронного рахунку та збільшення суми, на яку платник має право зареєструвати податкової накладні на 324344,00 грн. 15 лютого 2016 року відповідно до транзакції, яка відбулась за документом №4342065 від 15 лютого 2016 року, з невідомих для позивача причин суму поповнення електронного рахунку та сум податку на яку платник має право зареєструвати податкові накладні було зменшено на 324344,00 грн. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові, з урахуванням поданих 03 серпня 2016 року письмових пояснень.
04 серпня 2016 року суд протокольною ухвалою замінив неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на належного - Херсонську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ОДПІ).
Відповідач 30 червня 2016 року надав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає з таких підстав. Станом на 25 серпня 2015 року сума на яку платник має право зареєструвати податкові накладні (сума ліміту) включно із сумою переплати позивача в розмірі 324344,00 грн становила всього 540374,30 грн. 02 листопада 2015 року до ОДПІ надійшла загальна декларація з ПДВ та невірно заповнений додаток 4 до неї за жовтень 2015 року, в якому сума повернення вказана в не відведеній для неї колонці. Помилка в додатку 4 призвела до помилкового зарахування коштів в розмірі 324344,00 грн на рахунок 31118029700002 (рахунок ПДВ до 01.07.2015 року) з рахунку 37516000145558 (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ), таким чином відбулося зменшення суми податку на яку латник має право зареєструвати податкові накладні на суму 324344,00 грн. Підприємством 11 грудня 2015 року було надано лист про повернення помилково перерахованих коштів з рахунку 31118029700002 (рахунок платника ПДВ до 01.072015 року) на рахунок 26006000030594 (розрахунковий рахунок по спеціальному режимові оподаткування ПДВ). В подальшому 27 січня 2016 року товариством було надано лист про повернення помилково перерахованих коштів з рахунку 31118029700002 на рахунок 37524100145558 (розрахунковий рахунок по спеціальному режиму оподаткування ПДВ). 28 січня 2016 року товариством надано належним чином заповнені уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ та додаток 4 за жовтень 2015 року. 28 січня 2016 року відбулось зарахування коштів в сумі 324344,00 грн на рахунок 37524100145558, автоматично відбулось збільшення суми податку на яку платник має право зареєструвати податкові накладні на суму 324344,00 грн. На підставі уточнюючого розрахунку та додатку 4 від 28 січня 2016 року з рахунку 37524100145558 було списано суму 324344,00 грн та перераховано цю суму на вказаний позивачем рахунок 26006000030594, автоматично відбулось зменшення відповідної суми податку на яку платник має право зареєструвати податкові накладні на 324344,00 грн, дана операція відобразилась в реєстрі операцій по рахунках ПДВ за 01 лютого 2016 року та 15 лютого 2016 року. Все це на думку відповідача є підставами для залишення адміністративного позову без задоволення.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.
Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що у позивача виникла переплата з податку на додану вартість за жовтень 2015 року в розмірі 324344,00 грн.
02 листопада 2015 року товариство подало до ОДПІ звітну податкову декларацію з податку на додану вартість разом з додатком 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та /або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету», в якому сума на рахунку в СЕА ПДВ в розмірі 324344,00 грн підлягає перерахуванню на рахунок 26040000030594.
В даній заяві заповнено графу 4 «Сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що може бути перерахована до бюджету» 324344,00 грн та графу 5 «Сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що може бути перерахована на поточний рахунок платника» 324344,00 грн.
ОДПІ стверджує, що суму до повернення позивач вказав не в тій колонці замість «Відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 розділу V Кодексу просимо суму коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, у розмірі 324344,00 грн» товариству слід було заповнити колонку «перерахувати до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку; у розмірі».
Через цю помилку в заповненні додатку 4 від 02.11.2015 року, відповідач зарахував кошти в розмірі 324344,00 грн з рахунку в СЕА ПДВ 37515000145558 на рахунок платника ПДВ до 01.07.2015 року 31118029700002. Оскільки сума була перерахована з рахунку СЕА ПДВ, як наслідок, на цьому рахунку відобразилось зменшення суми податку на яку платник має право зареєструвати податкові накладні на суму 324344,00 грн.
11 грудня 2015 року товариство направило лист №47 на адресу ОДПІ про повернення помилково перерахованих коштів з рахунку 31118029700002 (рахунок платника ПДВ до 01.072015 року) на рахунок 26006000030594 (розрахунковий рахунок по спеціальному режимові оподаткування ПДВ).
В подальшому 27 січня 2016 року товариством було надано лист про повернення помилково перерахованих коштів з рахунку 31118029700002 на рахунок 37524100145558 (розрахунковий рахунок по спеціальному режиму оподаткування ПДВ).
28 січня 2016 року товариство подало до ОДПІ звітну податкову декларацію з податку на додану вартість разом з додатком 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та /або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету», в якому сума на рахунку в СЕА ПДВ в розмірі 324344,00 грн підлягає перерахуванню на рахунок 26040000030594.
В даній заяві вірно заповнено колонку «перерахувати до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку; у розмірі 324344,00 грн».
Наслідком виконання поданої заяви став певний комплекс дій з боку ОДПІ: зарахування 28 січня 2016 року коштів в сумі 324344,00 грн на рахунок СЕА ПДВ 37524100145558, як наслідок, автоматично відбулось збільшення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні на суму 324344,00 грн; перераховано кошти на рахунок, який був вказаний платником для перерахування коштів 26006000030594, як наслідок, відбулось автоматичне зменшення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні на суму 324344,00 грн.
Відповідна відображена в реєстрі операцій по рахунках ПДВ 01 лютого 2016 року та 15 лютого 2016 року.
В судовому засіданні представники сторін підтвердили, що кошти в розмірі 324344,00 грн надійшли на рахунок 26006000030594, проте таке зарахування відбулось не 28 січня 2016 року.
Позивач заперечує проти зменшення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні на суму 324344,00 грн, оскільки такі дії не відповідають приписам п.200-1 ст.200-1 ПК України та позиції ДФС України викладеній в листі №31730/7/99-99-19-03-02-17 від 26.08.2015 року, а частина обставин викладена в запереченнях відповідача є лише викривленням фактичних обставин.
При вирішенні спору по суті, суд виходить із наступного.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.2 ст.5 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу (п.1.1 ст.1 ПК України).
Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом (п.3.1 ст.3 ПК України).
Система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України (п.200-1.1 ст.200-1 ПК України).
Таким чином, залишок коштів на рахунку СЕА ПДВ, а також сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних обліковуються системою автоматично без необхідності втручання посадових осіб контролюючого органу для внесення відповідних операцій. В даному випадку законодавець ставить облік операцій в залежність від вчинених платником податку дій, тобто первинною є дія або подія вчинена суб'єктом господарювання, а наслідки цих дій або подій в автоматичному режимі відтворюються в СЕА ПДВ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок №569).
Зареєстрованим платникам податку значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується ДФС: … 2) на суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку, що обліковувалась в інформаційній системі показників стану розрахунку платників інформаційної бази ДФС станом на 1 липня 2015 року (пп.2 п.10 Порядку №569).
ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.
Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі (п.13 Порядку №569).
На рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:
а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;
б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку;
в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;
г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу (п. 200-1.4 ст.200-1 ПК України).
На рахунок у СЕА ПДВ кошти позивача двічі зараховувались в розмірі 324344,00 грн: в момент надмірної сплати податку за жовтень 2015 року та в момент перерахування надміру сплачених коштів з рахунка платника ПДВ до 01.07.2015 року 31118029700002.
Досліджуючи правомірність такого зарахування суд зазначає, що воно відбулось автоматично та було наслідком виконання ОДПІ додатків 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та /або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету» направлених 02 листопада 2015 року та 28 січня 2016 року, відповідно.
З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді (п.200-1.5 ст.200-1 ПК України ).
Позивачу двічі перераховувались кошти в розмірі 324344,00 грн з СЕА ПДВ: перший раз на рахунок платника ПДВ до 01.07.2015 року 31118029700002 та другий раз на рахунок 26006000030594 (розрахунковий рахунок по спеціальному режимові оподаткування ПДВ).
Досліджуючи правомірність такого перерахування суд зазначає, що воно відбулось автоматично та було наслідком виконання ОДПІ додатків 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та /або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету» направлених 02 листопада 2015 року та 28 січня 2016 року, відповідно.
Порівнюючи додатки 4 до податкової декларації з податку на додану вартість «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та /або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету» направлені 02 листопада 2015 року та 28 січня 2016 року, суд встановив, що в додатку 4 який подавався 02 листопада 2015 року не заповнена колонка «перерахувати до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку; у розмірі» на відміну від додатка 4 який подавався 28 січня 2016 року.
Якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку.
При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися за відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих в Реєстрі, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих в податковій звітності з податку у цьому звітному періоді.
Сума податку, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, зменшується на суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника на дату її подання, шляхом зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (Сума ПопРах). Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (Сума ПопРах) не призведе до формування від'ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку (Сума Накл).
Для відповідного перерахування коштів ДФС надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку заяви про повернення коштів на його поточний рахунок).
Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п'яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов'язань, здійснює відповідне перерахування.
Якщо протягом десяти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов'язань, відповідне перерахування не здійснилося, сума, на яку зменшено загальну суму поповнення електронного рахунка (Сума ПопРах) відповідно до першого речення абзацу третього цього пункту, підлягає сторнуванню (п.21 Порядку № 569).
З наведеної норми можливо дійти висновку, що сума на рахунку СЕ ПДВ зменшується на суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника на дату її подання, шляхом зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка. Саме такі операції і вчинено податковим органом, що підтверджується, наприклад, витягами з СЕА ПДВ №2302811 від 02 листопада 2015 року сформованого о 12:20, в якому в графі 5 відображено суму поповнення електронного рахунка з поточного рахунка платника податку в розмірі 324344,00 грн відповідно до податкової декларації №1981949 від 25.08.2015 року та №2302816 від 02 листопада 2015 року сформованого о 18:00, в якому в графі 5 відсутня сума поповнення електронного рахунка з поточного рахунка платника податку в розмірі 324344,00 грн відповідно до податкової декларації №9223272412 від 02.11.2015 року.
Наявний в матеріалах справи витяг щодо суми податку на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №4303237 від 04 лютого 2016 року сформований о 11:31 не містить суми коштів в розмірі 324344,00 грн, оскільки ця сума була перерахована на підставі додатку 4 до податкової декларації №4342065 від 28.01.2016 року на рахунок 26006000030594.
При цьому позиція позивача ґрунтується на помилковому тлумаченні пп. «г» п.200-1.4 ст.200-1 ПК України, але повернення коштів на спеціальний рахунок платника податків не може мати такого наслідку як одночасне залишення цих же коштів і на рахунку СЕА ПДВ з можливістю реєструвати на цю ж суму податкові накладні в майбутньому.
Наданий позивачем лист ДФС України на правильність рішення суду не впливає, оскільки норми ПК України та Порядку №569 мають вищу юридичну силу та їх цілком достатньо для вирішення спірних правовідносин по суті.
Таким чином, позивач двічі подавав до податкового органу додаток 4 до податкової декларації та двічі податковий орган вчиняв комплекс дій спрямованих на виконання заяви платника про перерахування 324344,00 грн ПДВ на відповідні рахунки, на момент розгляду справи в суді зазначені кошти надійшли на рахунок 26006000030594, що підтверджується витягом з рахунку позивача.
Стосовно спірних правовідносин суд зазначає, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами таких дій певних рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Дії відповідача є наслідком первинних дій позивача, які спричинили автоматизоване корегування відповідних коштів. Окремо суд звертає увагу сторін, що спірні кошти надійшли на рахунок позивача.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Так, наведені позивачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що вказують на протиправність дій відповідача, правомірність яких підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.
Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність дій відповідача.
На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 23 вересня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекцій Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 26 вересня 2016 р.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 8.