Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
27 вересня 2016 р. №820/4376/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Полях Н.А.,
при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №47-2026130111 від 08.06.2016 р., винесене Салтівською ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області.
В обґрунтування позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до приписів ст. 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків відноситься податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю. Оскільки рішення Куп'янської міської ради від 23.01.2015 року № 1486-VI «Про встановлення ставок місцевих податків» було прийняте та опубліковане після 15 липня 2014 року, тому, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК України, норми зазначеного рішення Куп'янської міської ради підлягатимуть застосуванню для обчислення розміру податку за 2016 рік. Враховуючи зазначене вище, рішення контролюючого органу є протиправним.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У своїх запереченнях вказав, що питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначаються виключно Податковим кодексом України, а тому рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платника сплачувати податки та збори. На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами що позивач є власником об'єктів житлової нерухомості, а саме: на підставі договору дарування жилого будинку від 17.02.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Куп'янського районного нотаріального округу Харківської області 17.72.1999 року та зареєстрованого в реєстрі за № 57, ОСОБА_3 належить на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в м. Куп'янську по вул. Дмитріївській під №5Б. Житловий будинок, розташований за адресою: м. Куп'янськ, майдан Леніна, буд. 27а, належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право власності на жилий будинок від 29.01.2002 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та містобудування Куп'янського міськвиконкому.
Салтівська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 265.7.2 пункту 265.7 ст. 265 розділу ХІІ ПК України здійснила нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. За результатом здійсненого Салтівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області нарахування було складено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року № 47-2026130111. За даним податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем код 18010200 в розмірі 5873,11 грн.
Не погоджуючись із позицією та рішенням відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 12 ПК України міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (пункт 12.3 ст.12). При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 п. 12.3 ст. 12).
До повноважень міських рад щодо податків та зборів належать:
- встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;
- визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;
- до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (пункт 12.4 ст. 12 ПК України).
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК України).
Рішенням Куп'янської міської ради від 04.02.2011 року № 125-VI «Про встановлення місцевих податків і зборів» податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не встановлювався.
Податок на майно був встановлений на території м. Куп'янська рішенням Куп'янської міської ради від 23.01.2015 року № 1486- VI «Про встановлення ставок місцевих податків», яке набрало чинності не раніше 23.01.2015 року, оскільки згідно з ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги п.2 рішення Куп'янської міської ради від 23.01.2015 року № 1486- VI, яким встановлено що дане рішення набуває чинності з 01.01.2015 року, через невідповідність діючого законодавства.
Оскільки рішення Куп'янської міської ради від 23.01.2015 року № 1486-VI «Про встановлення ставок місцевих податків» було прийняте та опубліковане після 15 липня 2014 року, тому, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК України, норми зазначеного рішення Куп'янської міської ради підлягатимуть застосуванню для обчислення розміру податку за 2016 рік.
Відповідно до приписів ст. 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків відноситься податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно з положеннями підпункту 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12 ПК України, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Таким чином, податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки майно (підпункт 265.1.1 пункту 265.1 ст. 265 ПК України), не є обов'язковим згідно з нормами ПК України.
З огляду на викладене, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Куп'янська, згідно з вимогами пункту 10.2 ст. 10, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 та підпункту 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12 ПК України, не підлягає сплаті за 2015 рік, оскільки на податковий 2015 рік він не був встановлений.
Підпунктом "в" рішення Куп'янської міської ради від 23.01.2015 року № 1486-VI «Про встановлення ставок місцевих податків» визначено, що ставки податку встановлюються в таких розмірах за 1 кв. метр загальної площі об'єкта житлової і нежитлової нерухомості: для житлової нерухомості - 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Рішенням Куп'янської міської ради від 26.03.2015 року № 1514-VI було внесено зміни до рішення Куп'янської міської ради від 23.01.2015 року № 1486-VI, зокрема визначено ставку для житлової нерухомості у розмірі 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Тобто, після початку бюджетного періоду 2015 року рішенням міської ради була встановлена, а потім змінена ставка податку на цей же бюджетний та податковий періоди.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII рекомендувалося органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Також цим пунктом установлювалося, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Цим Законом було введено новий податок, а саме податок на майно.
Пунктом 4.4 ст. 4 ПК України визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності. Це означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
До підпункту 12.3.4 пункту 13.3 ст. 12 ПК України зміни Законом №71-VIII не вносилися. Крім того, в пункті 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №71-VIII зазначено, що положення цього пункту носять рекомендаційний характер.
Частина 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, на яку посилається відповідач, передбачає, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) приймаються:
- не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду;
- після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, введені рішенням Куп'янської міської ради від 23.01.2015 року № 1486- VI із змінами, внесеними рішенням Куп'янської міської ради від 26.03.2015 року № 1514-VI, місцеві податки не могли бути застосовані за 2015 рік.
Окремо суд зазначає, що вчиненими діями відповідач також порушив вимоги ст. 21 ПК України, відповідно до якої посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян.
Статтею 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору є контролюючий орган (підпункт 54.3.4 пункту 54.3. ст. 54). Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальність за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (пункту 54.5 ст. 54).
В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відповідач посилається на підпункт 265.7.2 пункту 265.7 ст.265 ПК України як на підставу направлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про сплату суми обчисленого згідно з підпунктом 265.7.1 пункту 265.7 цієї статті податку платнику податку.
Вказані підпункти 265.7.1 та 265.7.2 пункту 265.7 ст. 265 ПК України існували до 01.01.2015 року, коли набрала чинності нова редакція ст. 265 ПК України на підставі Закону України №71-VIII від 28.12.2014 року.
Таким чином, посилання в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні на підпункт 265.7.2 пункту 265.7 ст. 265 ПК України є безпідставним та таким що протирічить діючому законодавству України.
Також суд зазначає, що згідно з абзацом 7 пункту 58.1 ст. 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі за текстом - Порядок).
Підпунктом 3 пункту 1 та пунктом 2 Розділу ІІ Порядку визначено, що коли згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства, за формою «Ф».
Форма «Ф» (додаток 1 до Порядку) передбачає обов'язкове долучення до податкового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобов'язання.
Згідно з пунктом 9 Розділу ІІ Порядку до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
З пояснень представника позивача вбачається, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 08.06.2016 року№ 47-2026130111 зазначено, що розрахунок податкового зобов'язання додається, але в поштовому конверті, в якому ОСОБА_3 отримала податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року № 47-2026130111, розрахунок податкового зобов'язання був відсутній.
У відповідь на заяву ОСОБА_3 в порядку досудового врегулювання спору від 07.07.2016 року Салтівська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області листом від 20.07.2016 року №1191/5/20-26-13-01-28 повідомила, що до теперішнього часу форма розрахунку податкового зобов'язання відповідним органом виконавчої влади не розроблено.
Пояснень щодо того, де зазначено, що повинна бути розроблена форма розрахунку податкового зобов'язання, яким саме виконавчим органом виконавчої влади ця форма має бути розроблена та затверджена, а також яким нормативно-правовим актом це передбачено, в зазначеному листі відповідача наведено не було.
В будь-якій формі розрахунок податкового зобов'язання, про сплату якого було складено та направлено позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем в зазначеному листі не викладений.
Таким чином, відповідачем порушено вимоги абзацу 7 пункту 58.1 ст. 58 ПК України, підпункту 3 пункту 1, пунктів 2, 9 Розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення прийнятого контролюючим органом, а тому суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №47-2026130111 від 08.06.2016 р..
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №47-2026130111 від 08.06.2016 р., прийняте Салтівською ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 29.09.2016 року.
Суддя Полях Н.А.