Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
про відмову у відкритті провадження
29 вересня 2016 р. Справа № 820/5213/16
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Нуруллаєв І.С., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Ліквідатор ПАТ "Банк Михайлівський" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Ліквідатор ПАТ "Банк Михайлівський", в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб/ліквідатора стосовно включення рахунків, відкритих ПАТ «Банк Михайлівський» на ім'я громадянина ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно здійснення перевірки переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно включення рахунків, відкритих на ім'я громадянина ОСОБА_1, до загального реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб-ліквідатора, включити рахунки: поточний рахунок № 26200533150301; вкладний (депозитний) №26208533150303, відкриті на ім'я громадянина ОСОБА_1, ІН НОМЕР_1, до переліку рахунків вкладників ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум вкладу та нарахованих процентів, що підлягають відшкодуванню;
- зобов'язати Фонд (Виконавчу дирекцію Фонду) гарантування вкладів фізичних осіб включити рахунки: поточний № 26200533150301; вкладний (депозитний) №26208533150303, відкриті на ім'я громадянина ОСОБА_1, ІН НОМЕР_1, до Загального реєстру відшкодувань вкладникам ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», для здійснення виплат за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум вкладу та нарахованих процентів, що підлягають відшкодуванню.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що підставою для звернення до суду за захистом своїх прав з даною позовної заявою слугувало укладення 20.05.2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" договору банківського вкладу (депозиту) Строковий депозит "Перше знайомство" №980-006-000244018 від 20.05..2016 року та договору банківського рахунку Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) №980-006-000004537 від 20.05.2016 року, а також подальше внесення грошових коштів готівкою через касу банку. Проте у зв'язку з тим, що Національним Банком України прийнято рішення про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних та введення тимчасової адміністрації вказаної банківської установи отримання позивачем належних йому коштів, як вкладника, було ускладнено неправомірною, на думку позивача, бездіяльністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб/ліквідатора та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли на підставі у зв'язку з ліквідацією (банкрутством) банку.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Відповідно до пункту 1 частини другої даної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття суб'єкту владних повноважень, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З врахуванням вище викладеного, слід зазначити, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (дана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року).
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Статтею 1 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено що, цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Пунктом шостим статті 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно з приписами ст. 12 Господарського процесуального кодексу України зокрема спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку підвідомчі господарським судам, а отже на них не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Аналізуючи вище викладені норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року по справі № 826/2043/15 та від 15.06.2016 року по справі №826/2043/15.
Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Ліквідатор ПАТ "Банк Михайлівський" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та роз'яснює позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного господарського суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 6, 17, 104, 109, 165, 186, 244-2 КАС України, суд -
У відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Ліквідатор ПАТ "Банк Михайлівський" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Нуруллаєв І.С.