21 вересня 2016 р. Справа №818/786/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Центру надання адміністративних послуг у місті Суми, третя особа - Перша Сумська державна нотаріальна контора про зняття арешту,-
Позивач, ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3.), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі по тексту - відповідач-1, Зарічний ВДВС м. Суми Головного ТУЮ у Сумській області), Центру надання адміністративних послуг у місті Суми (далі по тексту - відповідач-2), третя особа - Перша Сумська державна нотаріальна контора, в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:
- зняти арешт з нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 4794500, накладений згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження Державної виконавчої служби на підставі ухвали № 2-1639 виданої 30.03.2007 року;
- зобов'язати Центр надання адміністративних послуг у місті Суми виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 12.04.2007 року за № 4794500 про арешт квартири АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивачка є спадкоємицею за заповітом ОСОБА_4, власника квартири за адресою: АДРЕСА_1. Під час розгляду Зарічним районним судом цивільної справи № 591/1110/16-ц ОСОБА_3 дізналася, що Першою Сумською державною нотаріальною конторою 12.04.2007 року накладено заборону на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1. Підставою обтяження є постанова Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського МУЮ б/н від 04.04.2007 року. Однак, відомостей про підстави накладення арешту в Зарічному відділі державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції не має. Першою державною нотаріальною конторою було надано копію постанови Державної виконавчої служби у Зарічному районі про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали № 2-1639 від 30.03.2007 року Зарічного районного суду м. Суми з метою забезпечення позову ВАТ «Сумигаз» про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, та накладено арешт на майно ОСОБА_5 на суму 709 734,60 грн. Проте в постанові власником даного об'єкту нерухомості вказаний батько позивачки, ОСОБА_5, хоча квартира ще 03.07.2002 року була відчужена згідно Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д. Таким чином, позивач вважає, що наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право приватної власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному об'ємі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Представник Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, письмових заперечень суду не надав.
Представник Центру надання адміністративних послуг у місті Суми в судове засідання не з'явився, надав суду відгук на позовну заяву, в якій зазначив, що державними реєстраторами виконавчого комітету Сумської міської ради жодних рішень щодо здійснення державної реєстрації обтяження /надання відмови в реєстрації обтяження за позивачем не вчинялись, а тому Управління не може надати жодних пояснень у зазначеній справі (а.с. 35-36).
Представник Першої Сумської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без їх участі (а.с. 30).
Заслухавши доводи представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 12.04.2007 року реєстратором Першої Сумської державної нотаріальної контори на підставі постанови Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського МУЮ від 04.04.2017 року, зареєстровано арешт на все майно ОСОБА_5, а саме, на квартиру, розташовану за адресою - АДРЕСА_1, (а.с. 15-16).
Підставою для винесення Зарічним відділом державної виконавчої служби Сумського МУЮ постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2007 року, якою було накладено арешт на все майно ОСОБА_5, стала ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 30.03.2007 року по справі № 2-1639 (а.с. 8).
Проте, судом встановлено, що на момент накладення арешту, дана квартира не належала ОСОБА_5. Відповідно до договору дарування, укладеного 03.07.2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д. (а.с. 18), ОСОБА_5 подарував квартиру під номером АДРЕСА_1 ОСОБА_3
На запит суду приватний нотаріус Рибалка К.Д. зазначив, що дійсно, 03.07.2002 року ним було посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 2413 договір дарування квартири, сторонами якого були ОСОБА_5 (Даритель) та ОСОБА_4 (Обдарований). Крім того, на час укладення зазначеного договору, згідно реєстру заборон, дана квартира під забороною не перебувала (а.с. 51-53).
Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на письмовий запит суду також повідомив, що 08.07.2002 року було зареєстровано право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, на підставі договору дарування від 03.07.2002 року № 2413 (а.с. 58-59).
Отже, на час накладення арешту дана квартира належала на праві власності ОСОБА_4.
ОСОБА_3 є спадкоємицею за заповітом ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9-10). Крім того, рішенням Зарічного райсуду м. Суми від 21.07.2016 року визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 56-57).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з наступного.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
За приписами ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Частиною 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Постановами, передбаченими ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Виходячи з положень зазначених норм, суд зазначає, що звернення стягнення допускається виключно на майно, що належить боржнику на праві приватної власності.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, постановою про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2007 року накладено арешт на все майно боржника, ОСОБА_5, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна арешт було накладено на все майно ОСОБА_5, в тому числі і на квартиру. Однак, суд зазначає, що на момент накладення арешту на вищезазначену квартиру, дана квартира перебувала у власності ОСОБА_4, що також підтверджується договором дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д. (а.с. 18).
Суд також зазначає, що на даний час рішенням Зарічного райсуду м. Суми від 21.07.2016 року право власності на зазначену квартиру визнано за ОСОБА_3.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Проаналізувавши норми чинного законодавства та беручи до уваги те, що арешт майна було накладено на майно, яке на той час перебувало у власності не боржника, а іншої особи і на даний час є власністю позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо зняття арешту з нерухомого майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Центру надання адміністративних послуг у місті Суми виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 12.04.2007 року за № 4794500 про арешт квартири АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. N 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. N 553).
За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є:
1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав;
2) нотаріус;
3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
А отже, суд зазначає, що згідно чинного законодавства, реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також реєстрація припинення обтяження на підставі відповідних документів може бути здійснено будь-яким державним реєстратором.
Таким чином, зважаючи на те, що чинним законодавством встановлена процедура зняття арешту з майна за рішенням суду, крім того, на час вирішення справи відсутні спірні правовідносини безпосередньо між позивачем та Центром надання адміністративних послуг у місті Суми, суд приходить до висновку про передчасність заявлених позовних вимог про зобов'язання Центру надання адміністративних послуг у місті Суми виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про арешт майна, а відтак, про відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Центру надання адміністративних послуг у місті Суми, третя особа - Перша Сумська державна нотаріальна контора про зняття арешту - задовольнити частково
Зняти арешт з нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 4794500, накладений згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження Державної виконавчої служби на підставі ухвали № 2-1639 від 30.03.2007 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 26.09.2016 року.
Суддя В.О. Павлічек