27 вересня 2016 р. Справа № 818/686/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.
за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,
представників позивача - Зубко Н.М., Романюка А.В.,
представника відповідача - Сумцової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкріс - Агро», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.06.2016 року № 0000681401, № 0000691401, № 0000701401.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що представниками відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку (надалі - перевірка) позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.07.2014 по 31.12.2015, про що складено акт перевірки №92/1401/28/38661762/14 від 18.05.2016 року. За наслідками проведеної перевірки, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення- рішення.
Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку у зв'язку із наступним.
У акті перевірки відповідача, зокрема у п. 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.2.1, 3.2.2 акту перевірки, відповідачем інкриміновано позивачу порушення порядку ведення бухгалтерського та податкового обліків, які не визначені цивільним законодавством, як порушення господарської діяльності та/або податкового законодавства.
Так, представники відповідача у акті перевірки не зазначили при аналізі реальності господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_4 за договором № 1-ПП від . 8.08.2014, якими нормативними актами учасників господарських відносин зобов'язано при укладенні посередницьких договорів визначати калькуляцію посередницьких послуг, якщо, згідно умов ст. 632 Цивільного кодексу України, ст. ст. 189-191 Господарського кодексу України та ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» ціна договору визначена сторонами, як договірна (вільна), в залежності від сум укладених за допомогою посередника договорів між позивачем та контрагентами.
Сторонами Договору № 1-ПП від 18.08.2014 (позивач та ФОП ОСОБА_4.) у п.2.1 не визначили письмову форму передачі зібраної посередником за цим договором інформації Замовнику. Спосіб передачі визначено «під час зустрічей та переговорів». Отже, ні законодавством, чинним на час дії зазначеного договору, ні самим договором не передбачено обов'язок сторін складати документи, які б «...свідчили про передачу зібраної інформації Замовнику (ТОВ «ІНКРІС-Агро»), звітів про виконану роботу, які б свідчили про фактично виконану роботу по пошуку нових контрагентів, калькуляцій на вартість наданих послуг», як істотну умову договору.
Позивачем, відповідно до п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 самостійно виготовило усі додатки до Договору № 1-ПП від 18.08.2014, які підтверджували реальність надання посередницьких послуг: акт про надання послуг; протокол узгодження суми винагороди та звіти про надання посередницьких послуг, форма яких не визначена законодавцем у нормативних документах.
У цих документах - актах про надання послуг; протоколах узгодження суми винагороди та звітах про надання посередницьких послуг, позивач та ФОП ОСОБА_4, зазначили усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У додатку 4 до акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані податкові .повідомлення-рішення, представниками відповідача чітко зазначено, що «рахунки», «накладні», «виписки банку», «накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури», «авансові звіти» перевірялись «вибірковим порядком». В ході перевірки представниками відповідача не вимагались у позивача ні усно, ні в порядку письмових запитів, надання звітів по взаємовідносинах з будь-якими суб'єктами господарювання, у тому числі - із ФОП ОСОБА_4., хоча із змісту акту перевірки вбачається наявність у позивача таких звітів під час перевірки.
Також позивач стверджує. що аналогічно надуманими та необгрунтованими є висновки представників відповідача про порушення позивачем у 2015 році вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній у 2015 році) в частині безпідставного віднесення до інших операційних витрат по наданню консультаційних послуг з питань оподаткування згідно законодавства України, консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку, витрат на маркетингові дослідження кон'юнктури ринку, послуг з пошуку та із сприяння пошуку клієнтів (ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_6, та ТОВ «Мрія-аудит»).
Щодо виявлених порушень п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість, позивач зазначає наступне.
Факти порушення позивачем у вересні 2014 року та серпні-вересні 2015 року вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України встановлені через подальшу реалізацію озимої пшениці «Скаген», придбаної позивачем у ТОВ «Інтер праймІнвест», у ТОВ «АГРОСВІТ» та у ТОВ «НавітаАгро».
Позивач вважає, що згідно норм податкового законодавства, що діяло на час спірних правовідносин, подальша реалізація позивачем зерна пшениці, щодо якої у 2014 та 2015 роках існував спеціальний порядок оподаткування податком на додану вартість (тільки перша операція із продажу даного зерна оподатковувалась таким податком, а друга і подальші звільнялись від оподаткування ПДВ до 31.12.2014 року у 2014 році та до 31.12.2017 - у 2015 році), не призвела до порушень позивачем вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, бо позивач не був першим продавцем зазначених зернових культур.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.
Перевіркою встановлено, що до складу витрат ТОВ «Інкріс агро» включено послуги по маркетингових дослідженнях кон'юнктури ринку, послуги з пошуку та із сприяння пошуку клієнтів реалізації продукції ТОВ «Інкріс агро», що надавалися ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6 по документам, які не в повній мірі підтверджують фактичне придбання платником податків послуг у ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6 При цьому платником не надано належних і допустимих доказів наявності детальної документації та інформації про особливості використання придбаних послуг, а також інших доказів реального виконання умов вищезазначеного договору.
Також в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Інкріс агро» в 2015р. було безпідставно віднесено до інших операційних витрат по наданню консультаційних послуг з питань оподаткування згідно законодавства України, консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку не підтвердженні належно оформленими первинними документами отриманими від ТОВ «Мрія аудит» та ФОП «ОСОБА_5.».
До перевірки не було надано звітів про виконані послуги, які б свідчили про фактично виконану роботу, чи пов'язана вона з господарською діяльністю ТОВ «Інкріс-агро» . Не надано калькуляцій на виконані послуги, в яких можливо розрахувати вартість виконаних робіт.
Крім того, в ході перевірки було встановлено порушення п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України.
Так, ТОВ «Інкріс агро» було придбано озиму пшеницю "Скаген" у ТОВ" Інтер прайм Інвест", ТОВ НВФ "АГРОСВІТ" та ТОВ "HABITA АГРО".
В подальшому вказана пшениця була позивачем реалізована. Разом з цим, відповідач вважає, що ТОВ «Інкріс агро» на виконання п. 198.5. ст. 198 Податкового Кодексу України необхідно було нарахувати податкові зобов'язання при здійснені операцій по реалізації пшениці Скаген 1 репродукції отриманої, та віднесеної до податкового кредиту відповідних періодів. Таким чином ТОВ «Інкріс агро» було занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 74123,41 грн.
Суд, заслухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, за результатом планової виїзної перевірки ТОВ «Інкріс-Агро» (код за ЄДРПОУ 38661762) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.07.2014 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 30.07.2014 року 31.12.2015 року Головним управлінням ДФС у Сумській області складено акт від 18.05.2016 року №92/1401/28/38661762/14 (т.1.а.с. 25 - 79).
За наслідками проведеної перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення (т.1 а.с. 96 - 100):
- № 0000681401 від 01.06.2016 року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 427162,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 5919,50 грн.;
- № 0000691401 від 01.06.2016 року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15750,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 3937,50 грн.;
- № 0000701401 від 01.06.2016 року, яким встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 58373,00 грн.
З матеріалів перевірки суд вбачає, що в ході перевірки відповідачем встановлено безпідставне віднесення позивачем до інших операційних витрат, послуг з пошуку та із сприяння пошуку клієнтів на загальну суму 1671577грн , в т.ч. по ФОП ОСОБА_4 на суму 1448396,3 грн., та ФОП ОСОБА_6 на суму 223180,75 грн. та витрат по отриманню бухгалтерських послуг на загальну суму 570000 грн., в т.ч. від ТОВ «Мрія аудит» на суму 150000грн. та ФОП «ОСОБА_5.» на суму 420000грн, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності) за 2015 рік. на 1671577,05 грн. та на 570000 грн. відповідно , чим порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.
Крім того, в ході перевірки було встановлено заниження податкового зобов'язання по ПДВ на суму 74123,41 грн. , в т.ч. за вересень 2014р. на суму 15750 грн., за серпень 2015р. на суму 39015 грн., за вересень 2015р. на суму 19358,41грн., чим порушено вимоги п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вказані порушення пов'язані із подальшою реалізацією (без нарахування ПДВ) позивачем у вересні 2014 року та серпні-вересні 2015 року озимої пшениці «Скаген», придбаної у вересні 2014 року у ТОВ «Інтер праймІнвест», серпні-вересні 2015 у ТОВ «АГРОСВІТ» та у ТОВ «НавітаАгро».
Суд погоджується із зазначеним висновками контролюючого органу та вважає їх такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджуються матеріалами справи.
Так, з матеріалів справи суд вбачає, що ТОВ «Інкріс агро» отримувало в 2014 - 2015 р.р. послуги по маркетингових дослідженнях кон'юнктури ринку, послуги з пошуку та із сприяння пошуку клієнтів від ФОП ОСОБА_4 згідно договору №1 - ПП від 10.08.2014р. (т.1 а.с. 101 - 102) та від ФОП ОСОБА_6 згідно договору №2 0 ПП від 02.11.2015р. (т.1 а.с. 215 - 216).
Зазначені договори між позивачем та ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6 є ідентичними за змістом.
Так, згідно вказаних договорів Посередник зобов'язується проводити відповідні маркетингові дослідження кон»юктури ринку, надавати Замовнику послуги з пошуку та із сприяння в пошуку клієнтів, формування інформаційної бази про клієнтів, передавання Замовнику інформації щодо цих клієнтів, а також проведення переговорів з метою сприяння в укладенні договорів, виконання робіт з обслуговування укладених договорів, в тому числі контроль за своєчасним оформленням клієнтом документів, необхідних для виконання умов договорів та виконанням умов поставки і оплати обома сторонами договору поставки (п.п. 1.1. договору).
Відповідно до п.п. 4.2. вказаних договорів, вартість послуг Посередника, які є предметом даного Договору, погоджується Сторонами по факту наданих послуг, до 5 - го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, про що Сторони підписують Протокол узгодження суми винагороди.
Згідно п.п. 2.1 даних договорів, Посередник, зокрема, зобов'язується щомісяця, до 5 - го числа місяця, наступного за місяцем фактичного надання послуг, надавати Замовнику для погодження Протокол узгодження винагороди та Звіт про виконану роботу та акт приймання - передачі наданих послуг.
Аналогічні норми містить і п.п. 4.3. вказаних договорів.
З акту перевірки суд вбачає, що до перевірки, крім самих договорів, контролюючому органу були надані акти про надання послуг та протоколи узгодження сум винагороди. Також в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано документів, які б свідчили про передачу зібраної інформації Замовнику, Звітів про виконану роботу, які б свідчили про фактично виконану роботу по пошуку нових контрагентів, калькуляції вартості наданих послуг. Також до перевірки не було надано Замовлення щодо придбання товару, на які є посилання в Протоколах узгодження сум винагороди.
Із матеріалів справи суд вбачає, що вказані акти наданих послуг не містять чіткого змісту і обсягу господарських операцій, відомостей про конкретні результати виконаних робіт (послуг), обгрунтування вартості, прізвищ осіб, які безпосередньо виконували роботи (послуги), способу вчинення дій. При цьому в протоколах узгодження сум винагороди значна кількість вказаних підприємств (клієнтів) повторюється.
Крім того, ТОВ «Інкріс агро» в 2015р. було отримано послуги по наданню консультаційних послуг з питань оподаткування та ведення бухгалтерського обліку від ТОВ «Мрія аудит» згідно договору від 05.01.2015р. (т.1 а.с. 194 - 196) та ФОП ОСОБА_5 від 26.12.2015 (т.1 а.с. 202 - 203). Зазначені договори між позивачем та ТОВ «Мрія аудит» та ФОП ОСОБА_5 є ідентичними за змістом.
Згідно вказаних договорів Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язки по наданню консультаційних послуг з питань оподаткування згідно законодавства України, консультаційні послуги з питань ведення бухгалтерського обліку, в сфері права з представлення інтересів Замовника під час оскарження висновків акту документальної планової, позапланової та фактичної перевірок, камеральних перевірок контролюючими органами (п.1 договору).
Відповідно до п. 5 вказаних договорів, за виконання робіт (послуг) Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі згідно актів виконаних робіт.
Згідно п.2 зазначених договорів, Виконавець, зокрема, зобов'язується підготувати та надати замовнику звіт про результати проведеної роботи (звіт про надання консультаційних послуг) та акт виконаних робіт на протязі 3 - х днів з моменту закінчення робіт.
В акті перевірки зазначено, що до перевірки не було надано звітів про виконані послуги, які б свідчили про фактично виконану роботу, чи пов'язана вона з господарською діяльністю ТОВ «Інкріс агро». Не надано калькуляції на виконані послуги, в яких можливо розрахувати вартість виконаних робіт.
Суд зазначає, що в актах приймання передачі наданих послуг відсутні обсяг та одиниці виміру наданих послуг, вартість кожного окремого виду наданих послуг та деталізація наданих консультаційних послуг, взагалі не зазначено яким чином Виконавець здійснював представлення та відстоювання інтересів Замовника з контролюючими органами. Акти не містять посилань на те, які саме послуги були надані виконавцем, тобто зміст господарської операції. Зміст послуг, викладених в актах наданих послуг по суті є переліком правових засад регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також, із наданих позивачем актів виконаних робіт, суд вбачає, що в період з липня по листопад 2015 року вказані консультативні послуги надавались позивачу одночасно і ТОВ «Мрія аудит» і ФОП ОСОБА_5, при тому що ОСОБА_5, яка надавала послуги як підприємець є також директором ТОВ «Мрія аудит» (т.1 а.с.196 - 200, а.с. 210 - 214).
Отже, суд погоджується з висновками відповідача, що витрати на придбання вказаних послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання цих послуг та їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача. Крім того, із довідки наданої позивачем суд вбачає, що в штатному розписі підприємства передбачені посади головного бухгалтера, бухгалтерів, менеджерів зі збуту та директора з маркетингу (т.2 а.с. 159). Суд вважає, що перелічені вище акти прийому - передачі виконаних робіт не відображають зміст господарської операції та її вимірник, а відтак не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського та податкового обліку що відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року № 27/4248 - витрати звітного періоду визнаються або зменшенням капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що такі витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону №996, відповідно до якого фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (пункт 6 статті 8 Закону № 996).
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань...»платник податку на прибуток, маючи право розпоряджатися своєю продукцією відповідно до цього Кодексу та свого Статуту, має право на віднесення до складу валових витрат тільки ті витрати по придбанню матеріалів (товарів, робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, тобто з метою отримання доходу (прибутку).
Згідно пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Щодо твердження позивача про те що під час перевірки контролюючому органу надавались звіти про виконані роботи, але останнім вони не були взяті до уваги, суд зазначає наступне.
Як уже зазначалося судом вище, в акті перевірки вказано що до перевірки вказані звіти надані не були, даний акт перевірки був підписаний та отриманий директором ТОВ «Інкріс агро» Теслюком І.А. про що свідчить його підпис на останньому аркуші акту перевірки (т.1 а.с. 71).
Відповідно до п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Пункт 44.7. ст.44 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Суд зазначає, що в акті перевірки чітко зазначено про ненадання до перевірки звітів про надані послуги. Отже, відповідно до норм ст.44 ПК України, позивач мав право протягом визначеного даною нормою строку надати контролюючому органу вказані документи у разі їх наявності на підприємстві, але докази такого звернення до відповідача в матеріалах судової справи відсутні. Враховуючи те, що зазначені звіти про надані послуги не були надані податковому органу ні під час перевірки, ні після її завершення, суд не приймає їх в якості доказів по даній справі, оскільки відповідно до вимог ст.44 ПК України, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення податкової звітності звітності
Щодо заниження позивачем податку на додану вартість, судом встановлено, що відповідно до акта перевірки ТОВ « Інкріс агро» було придбано озиму пшеницю "Скаген" 1 репродукція у вересні 2014р. у ТОВ" Інтер прайм Інвест" в кількості 22,5т по ціні 3500грн на суму 94500грн в т.ч. ПДВ 15750грн , у ТОВ НВФ "Агросвіт" в кількості 45т по ціні 4335грн на суму 234090грн в т.ч. ПДВ 39015грн , у ТОВ "Hавіта Aгро» в кількості 23т по ціні 4208,35грн на суму 116150,5грн в т.ч. ПДВ 19358,41грн. У податковому обліку дане придбання відображено в податковому кредиті в Деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2014р. в сумі 15750грн.,за серпень 2015р. в сумі 39015грн., за вересень 2015р. в сумі 19358,41грн.
У подальшому в період з 13.09.214 по 11.09.2015 озима пшениця була реалізована - ФГ «Рябинка», ТОВ «Маяк», TOB СНВ «Мрія», ФГ «Апіс», ПП «Мащанське», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Славгород», ТОВ «Агрокомплекс Білопільський», СТОВ «Піщане», ФГ «Колос», ПСП «Ташань», ПАТ «Племзавод Михайлівка», ТОВ «Павола агро», СФГ Кривозуб С.І., СФГ «Мирослава», ФГ «Коваленко Т.М.», МП «Гранум».
Дана реалізація озимої пшениці позивачем була здійснена без ПДВ, оскільки згідно п. 15-1 (15-2) підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово до 31.12.2014 (п.15-1) та до 31.12.2017 (п.15-2) включно від оподаткування податком на додану вартість звільняютья операції з постачання на митній території України зернових культур відповідних товарних позицій.
Правомірність реалізації пшениці без ПДВ (як звільнення операція) не заперечується ні позивачем, ні відповідачем. Отже, позивачем озима пшениця була придбана з ПДВ, який був включений до податкового кредиту декларацій вересень 2014, серпень - вересень 2015, проте реалізована без ПДВ.
При цьому, позивачем було порушено п.198.5. ст.198 Податкового кодексу України.
Згідно із п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 196 ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПКУ);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 ПКУ);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно п. 189.1 ст.189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст.198 цього кодексу база оподаткування визначається за товарами виходячи з вартості їх придбання.
З 01 липня 2015р. внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема визначено, що для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, які призначаються для використання та/або починають використовуватися у зазначених вище операціях, податкові зобов'язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу нараховуються тільки у випадку, якщо суми податку, нараховані (сплачені) під час їх придбання або виготовлення, були включені до складу податкового кредиту.
З урахуванням наведеного, починаючи з липня 2015 року податкова декларація з податку на додану вартість (далі - декларація) складається з урахуванням таких особливостей її заповнення.
Так, відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу платник податку, який використовує придбані товари/послуги у неоподатковуваних операціях чи не в господарській діяльності, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН у терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами.
У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг.
Таким чином, суд погоджується із твердженням податкового органу, що ТОВ «Інкірс агро» повинно було скласти податкову накладу з визначенням грошового зобов'язання з ПДВ згідно п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України.
Порядок заповнення податкової накладної в період виникнення у ТОВ «Інкріс агро» податкового зобов'язання з ПДВ по реалізації озимої пшениці за звільненими від ПДВ операціями, у разі коли суми були попередньо включені до складу податкового кредиту, регламентовані наказом Міндоходів №10 від 14.01.2014 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної накладної» зареєстрованого в Мінюсті з 30.01.2014 за №185/24962, який діяв до набрання чинності наказу Мінфіну №957) та наказом Міністерства фінансів України №957 від 22.09.2014 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної накладної» зареєстрованого в Мінюсти з 13.10.2014 за №1235/26012 який діяв до набрання чинності наказу Мінфіну №1307 від 31.12.2015р.
Згідно п.12 Порядку №957 у разі складання податкової накладної за операціями з постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання; використання товарів/послуг, за якими суми податку на додану вартість попередньо були включені до податкового кредиту, в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування; використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, за якими суми податку на додану вартість попередньо були включені до податкового кредиту, не в господарській діяльності; визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку; переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих; здійснення операцій з постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, у рядку "Індивідуальний податковий номер покупця" відображається умовний ІПН "400000000000", а в інших рядках, відведених для заповнення даних покупця, платник зазначає власні дані.
Детальний порядок заповнення граф податкової накладної визначений вищевказаними наказами.
Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «Інкріс агро» було занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 74123,41грн. виходячи з суми ПДВ, яка була включена до податкового кредиту з ціни придбання озимої пшениці.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм законодавства, а позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2016 року № 0000681401, від 01.06.2016 року № 0000691401 та від 01.06.2016 року № 0000701401 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 30.09.2016 року.
Суддя В.О. Павлічек