28 вересня 2016 року Р і в н е№817/538/16
Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гломба Ю.О., за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача (в режимі відеоконференції): ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
відповідача: представники Полюхович І.О., Воронко О.В., Анікін М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГородищенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№96)
про визнання дій неправомірними та скасування рішення,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Городищенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№96) про визнання дій неправомірними та скасування рішення викладеного в протоколі №16 від 31.12.2014 засідання комісії профілактичного обліку засуджених схильних до вчинення правопорушень, яким позивача поставлено на профілактичний облік як схильного до нападу.
В ході судового розгляду встановлено, що пред'явлені позивачем вимоги щодо оскарження дій та рішень адміністрації виправного центру, проте, у даному випадку, адміністрацією установи ніяких управлінських рішень не приймалось, відтак, не належать до юрисдикції адміністративного суду.
За таких обставин, на виконання положень ст.157 КАС України, судом з власної ініціативи поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі.
У судовому засіданні (в режимі відеоконференції) позивач заперечив проти закриття провадження у даній справі.
Представники позивача та відповідача у судовому засіданні, вирішення питання щодо закриття провадження у справі віддали на розсуд суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст.1 Кримінально-виконавчого кодексу України, кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Положеннями ст.22 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що прокурор відповідно до Закону України "Про прокуратуру" здійснює нагляд за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання осіб у місцях, зазначених у частині першій цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, які виконують судові рішення у кримінальних справах, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, на прокуратуру покладаються такі функції, зокрема, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються дій адміністрації виправного центру та оскарження прийнятих посадовими особами установи рішень, тобто відносяться до умов утримання засуджених та інших пов'язаних з цим спорів, а також беручи до уваги, що в даному випадку адміністрацією установи ніяких управлінських рішень не приймалось, то такі вимоги необхідно вирішувати відповідно до кримінально-виконавчого законодавства України, розгляд яких належить до юрисдикції місцевого загального суду.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у постанові від 09.08.2016 у справі №К/800/12529/16.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити.
При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п.36 рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п.30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.08.2013, заява №49069/11).
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Керуючись ст.ст.165, 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі закрити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Гломб Ю.О.