20 вересня 2016 р.Р і в н е 817/1175/16
15год. 50хв.
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Цип'ящук М.Б.,
відповідача: представник Бучковська В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Військової частини польової пошти НОМЕР_1
про визнання наказу протиправним та його скасування
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини польової пошти НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 16.07.2015 року №2421 "Про підсумки проведення службового розслідування по факту поранення солдата ОСОБА_1 ".
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Пояснила суду на їх обґрунтування, що позивач проходив військову службу за призовом у Військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , під час якої отримав травму. На підставі наказу командира стосовно позивача було проведено службове розслідування, яким виявлено, що при отриманні травми позивач, ніби-то, перебував у нетверезому стані, а також допустив необережне поводження з боєприпасами. Представник позивача вважає такі висновки безпідставними. Зазначила, що в акті службового розслідування не наведено жодних доводів щодо того, що травма сталася саме з вини позивача. Також, наголошує, що в матеріалах службового розслідування відсутні докази перебування позивача у нетверезому стані. Просить позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Пояснила суду на обґрунтування своїх заперечень, що службове розслідування проводилось в межах та на підставі повноважень відповідача, з дотриманням усіх встановлених законодавством вимог. Представник відповідача вважає доведеною ту обставину, що позивач під час отримання травми перебував у нетверезому стані, а також вказує, що факт його вини у необережному поводженні з боєприпасами підтверджується поясненнями осіб, присутніх під час даної події. Наголошує, що позивач у телефонній розмові самостійно визнав свою вину у тому, що сталося та зазначає, що проводити з ним бесіду за наслідками здійснення службового розслідування необхідності не було. Просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом на посаді снайпера 2 відділення 3 взводу роти снайперів Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (а.с. 9-10, 12-16).
На підставі наказу командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 27.05.2015 року №1727 відносно солдата ОСОБА_1 проведено службове розслідування за фактом поранення, яке мало місце 27.05.2015 року, результати якого оформлено актом від 15.07.2015 року (а.с. 11-16, 111-114).
Як вбачається з висновків акту службового розслідування, солдат ОСОБА_1 27.05.2015 року отримав вогнепальні сліпі осколкові поранення під час виконання обов'язків військової служби внаслідок необережного та халатного поводження з боєприпасами в районі населеного пункту Гольмівський Донецької області, що призвело до важких наслідків.
Наказом командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 "Про підсумки проведення службового розслідування по факту поранення солдата ОСОБА_1 " від 16.05.2015 року №2421 вирішено, серед іншого:
-відповідно до пункту 1.11 наказу Міністра оборони України "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" від 14.08.2008 року №402 (додаток 5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) начальнику медичної служби Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_2 скласти довідку про обставини поранення на солдата ОСОБА_1 ;
-начальнику відділення особового складу Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 майору ОСОБА_3 другий примірник довідки про обставини поранення відповідно до пункту 1.11 наказу Міністра оборони України "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" від 14.08.2008 року №402 (додаток 5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) занести до особової справи солдата ОСОБА_4 ;
-начальнику медичної служби Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_2 направити документи на солдата ОСОБА_1 до штатної військово-лікарської комісії для прийняття постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок поранення відповідно до пункту 21.7 наказу Міністра оборони України "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" від 14.08.2008 року №402 (а.с. 17-21, 120-123).
У судовому засіданні 20.09.2016 року представник відповідача надала пояснення, згідно яких у оспорюваному наказі допущено описку в частині зазначення імені військовослужбовця, яке замість " ОСОБА_4 " слід читати як " ОСОБА_1 ".
Тимчасово виконуючим обов'язки командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 , 1978 року народження за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, від 21.09.2015 року №9508, в якій вказано, що даний військовослужбовець 27.05.2016 року отримав травму - травматичне відчленування правої кисті, множинні вогнепальні сліпі наскрізні та дотичні осколкові поранення м'яких тканин обличчя, шиї, передньої черевної стінки статевого прутня і калітки, правого і лівого стегон, правої гомілки, правої стопи з вогнепальними переломами III, IV плеснових кісток, проксимальної фаланги IV пальця, гемоперитонеум за наступних обставин: під час виконання завдань антитерористичної операції близько 06:00 год. 27.05.2015 року перебуваючи в нетверезому стані поблизу населеного пункту Гольмівський Донецької області солдат ОСОБА_1 підійшовши до військовослужбовця 54 бригади з невідомих причин, взявши у руки гранату ф-1, підірвав її, внаслідок чого отримав травму. Під час отримання травми перебував у нетверезому стані (а.с. 22).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, що затверджена Наказом Міністра оборони України 15.03.2004 року №82, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 року за №385/8984 (надалі - Інструкція), службове розслідування проводиться у разі неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення.
Згідно з п. 1.6 Інструкції, службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць. У термін службового розслідування не включається час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці або на лікуванні.
Пунктом 2.2 Інструкції передбачено, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.
Пунктом 3 Інструкції визначено, що розслідуванням повинно бути встановлено:
наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки;
осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення;
наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця;
конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено;
ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення;
форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного;
умови та причини, що сприяли правопорушенню;
чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Пунктом 4.1 Інструкції встановлено, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються:
посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;
підстави службового розслідування;
час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття);
обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення;
пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
інші заходи, які пропонується здійснити.
Відповідно до п. 4.3 Інструкції, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування. Посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось. За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, прохань (побажань) особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підписується особою, яка проводила бесіду, військовослужбовцем, з яким вона проводилась, присутніми посадовими особами та його безпосереднім начальником. У разі ухилення військовослужбовця від проведення бесіди або відмови підписати аркуш бесіди посадовою особою в ньому робиться відповідний запис про відмову. Аркуш бесіди зберігається з матеріалами службового розслідування.
Згідно з п. 5.1 Інструкції, посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення.
Пунктом 5.2 Інструкції передбачено, що про прийняте рішення повідомляється військовослужбовцю, стосовно якого проводиться службове розслідування, а у випадках, передбачених пунктом 4.4 цієї Інструкції, також начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
За приписами пункту 5.6 Інструкції, особи, які проводять службове розслідування, несуть персональну відповідальність за всебічне повне, своєчасне і об'єктивне його проведення та додержання законодавства України.
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, а саме, акту від 15.07.2015 року, висновки щодо обставин отримання травми солдатом ОСОБА_1 зроблені комісією, на основі пояснень молодшого сержанта ОСОБА_5 і лейтенанта ОСОБА_6 .
Зокрема, сержант ОСОБА_5 у своїх поясненнях зазначив, що солдат ОСОБА_1 під час отримання травми перебував у нетверезому стані, а також неодноразово за день до поранення лякав інших військовослужбовців гранатою ф-1, кидаючи її їм під ноги з не витягнутим запобіжником та криком "Обережно граната, лягай!" (а.с. 117).
Суд не бере до уваги вказані пояснення, оскільки у цьому ж акті прямо зазначається, що молодший сержант ОСОБА_5 вибуху, під час якого позивач отримав травму, не бачив. Зокрема, останній, перебуваючи у бліндажі, почув вибух гранати, після чого вийшов та побачив позивача і військовослужбовця 54 бригади, які лежали непритомними. Тому, покладення таких пояснень в основу висновків акту службового розслідування не відповідає вимогам щодо всебічності, повноти та об'єктивності його проведення.
Лейтенант ОСОБА_6 надав пояснення, згідно яких 05.06.2015 року телефонував до солдата ОСОБА_1 , котрий розповів, що усіх обставин події, що трапилась 27.05.2015 року не пам'ятає, лише підтвердив, що іноді лякав інших військовослужбовців навчальною гранатою ф-1. Після того як лейтенант ОСОБА_6 повідомив солдата ОСОБА_1 про те, що внаслідок його необережного поводження з боєприпасами постраждав інший військовослужбовець, позивач відповів, що провину визнає і шкодує, що так вчинив (а.с. 116).
При цьому, такі пояснення солдата ОСОБА_1 , відібрані лейтенантом ОСОБА_6 , оформлені останнім у письмовому вигляді від імені позивача (а.с. 115).
Представник позивача факт надання позивачем пояснень саме такого характеру та визнання ним своєї вини під час телефонної розмови з лейтенантом ОСОБА_6 заперечує.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що розслідування та його результати оформляються письмово. За погодженням з особами, які опитуються, їх пояснення можуть фіксуватися технічними засобами. Такі пояснення оформляються надалі у письмовому вигляді і підписуються опитуваним.
Суд вважає, що у разі, якщо позивач під час телефонної розмови з лейтенантом ОСОБА_6 опитувався саме з метою встановлення обставин отримання ним травми, існувала необхідність у фіксуванні такої розмови. Інакше, факт проведення цієї розмови та з'ясовані під час її проведення обставини не можуть вважатись належним доказом в силу їх сумнівності, а також не можуть бути покладені в основу висновків службового розслідування. Крім того, оформлення цих пояснень у письмовому вигляді без підписання їх опитуваним прямо суперечить вимогам Інструкції.
Щодо тверджень відповідача про перебування солдата ОСОБА_1 під час отримання травми у нетверезому стані, то судом досліджено, що в акті службового розслідування від 15.07.2015 року відсутні посилання на будь-які інші докази, окрім зазначених пояснень, які б підтверджували дану обставину.
Суд відхиляє посилання представника відповідача на акт службового розслідування стосовно вивчення обставин причин та передумов отримання поранення старшим солдатом ОСОБА_7 від 31.05.2015 року, котрого було поранено внаслідок вибуху гранати ф-1 27.05.2015 року, як на підтвердження факту перебування солдата ОСОБА_1 у нетверезому стані та необережного поводження ним з боєприпасами (а.с. 124-136). В акті службового розслідування від 16.07.2015 року, складеному відносно позивача, покликання на вказані матеріали службового розслідування жодним чином не відображені, отже і при його проведенні та прийнятті оспорюваного наказу вони не бралися до уваги.
У судовому засіданні 20.09.2016 року представник відповідача надала пояснення, згідно яких під час складання висновків акту службового розслідування комісія зверталася у телефонному режимі до Артемівської центральної районної лікарні, де після отриманої травми проходив лікування солдат ОСОБА_1 , в якій їм повідомили про існування медичної довідки з результатами аналізів на предмет вмісту алкоголю у його крові. Проте, представник відповідача зазначає, що з невідомих їй причин, вказана довідка у матеріалах службового розслідування відсутня. Акт службового розслідування від 16.07.2015 року, складений відносно позивача, не містить будь-яких посилань на дану довідку. Тому, при прийнятті оспорюваного наказу зазначена довідка також була відсутня і не могла слугувати підставою для висновків акту службового розслідування.
Наявними у матеріалах справи доказами щодо проходження солдатом ОСОБА_1 лікування в Артемівській центральній районній лікарні вбачається, що результати аналізу на вміст алкоголю в крові (сечі) позивача, як станом на 27.05.2015 року, так і станом на інші дати відсутні (а.с. 79-109).
Тому, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо перебування позивача під час отримання травми у нетверезому стані, оскільки вони не знаходять підтвердження достатніми належними і допустимими доказами.
Суд також зазначає, що зі свідоцтва про хворобу №855, затвердженому 13.11.2015 року, вбачається, що солдат ОСОБА_1 безперервно перебував на лікуванні у різних лікувальних закладах у період з 27.05.2015 року по 05.08.2015 року та, пізніше з 22.09.2015 року по листопад 2015 року (а.с. 39-40).
Водночас, службове розслідування відносно позивача тривало з 27.05.2015 року по 16.07.2015 року.
Таким чином, позивач з об'єктивних причин, які не залежали від його власної волі, був позбавлений можливості давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій як це передбачено пунктом 2.2 Інструкції.
Крім того, після підписання акту службового розслідування від 16.07.2015 року з позивачем, як встановлено пунктом 4.3 Інструкції, не проводилась бесіда, під час якої він міг би висловити свої заперечення, прохання (побажання) особи, аркуш бесіди відсутній, що визнається представником відповідача. Матеріали службового розслідування на неодноразові рапорти і запити позивача йому не надавались (а.с. 26-27).
Отже, в даному випадку відповідачем було порушено право позивача на участь у проведенні відносно нього службового розслідування, надання пояснень щодо обставин, з приводу яких проводиться службове розслідування, ознайомлення з матеріалами та висловлення заперечень на висновки акту службового розслідування та, як наслідок, порушено право останнього на учать у прийнятті рішення за результатами його проведення.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ прийнято відповідачем не у спосіб, що передбачений законодавством, він не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки не враховано усі обставини, що мали значення при його прийнятті, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відтак, оспорюваний наказ є неправомірним та підлягає скасуванню судом, а позовні вимоги слід задовольнити повністю.
За змістом статті 94 КАС України, судові витрати на користь сторін не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 16.07.2015 року №2421 "Про підсумки проведення службового розслідування по факту поранення солдата ОСОБА_1 .
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шарапа В.М.