Справа № 815/4949/16
28 вересня 2016 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправними дій ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області по проведенню перевірки та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012 року №0012701701, №0012721701, №0012711701, №0012731701.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Проте дана позовна заява зазначеним вимогам не відповідає.
1 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22.05.2015 року № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, яким внесено зміни до Закону України “Про судовий збір”.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно до ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата в місячному розмірі становить - 1 378 гривень.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомленя-рішень від 19.10.2012 року №0012701701, №0012721701, №0012711701, №0012731701 на загальну суму 141904,04 грн.
Таким чином позивачу необхідно сплатити 1419,04 грн. судового збору.
Разом з цим, позивач просить суд відстрочити сплату судових витрат на строк до ухвалення судового рішення.
Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом № 3674-VI. Так, положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
А відтак, єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір" від 23.01.2015 р. №2 із вказаного питання роз'яснено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Разом з тим, позивачем, в порушення ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 106 КАС України, не надано до суду жодних доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ним позов у встановлений законом порядку, а наведені ним обставини не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Частиною 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено зокрема, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч. 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України «Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду» позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 5 Конституції України).
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Позивач просить поновити йому пропущений з поважних причин строк для звернення до адміністративного суду у зв'язку з тим, що він тяжко хворіє, проте на підтвердження зазначених обставин не надає жодних доказів.
Відповідно до вимог ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються ім'я (найменування) позивача та відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів, до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї відповідно до кількості відповідачів та документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Позивач в тексті позову посилається на: акт фактичної перевірки від 05.10.2012 року №709/17-2000400137; ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2015 року про залишення позовної заяви без розгляду та про повернення адміністративного позову; ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року. Проте позивач до позовної заяви не додає їх копії.
Крім цього позивачем також не надані до суду копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до частини 1 статті 10 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Згідно з ч. 2 ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Зазначені у тексті ухвали недоліки повинні бути усунені шляхом приведення адміністративного позову у відповідність до вимог ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивачу необхідно надати докази, а в разі неможливості - зазначити докази, які він не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів
Керуючись ст. 106, 107, ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунути недоліки у п'ятиденний термін з дня отримання ухвали та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Я.В. Балан