ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
28 вересня 2016 року Справа № 813/1627/16
14 год. 51 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Приймак С.І.,
позивач не прибув,
від відповідача ОСОБА_1,
від третьої особи ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - третя особа, ГУ ПФ України у Львівській області), у якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог /а.с.69-70/, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС щодо не включення до вислуги років позивача для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 15.05.1998 року по 23.01.2000 року;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стаж роботи в органах Державної податкової служби з 15.05.1998 року по 23.01.2000 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування, перерахунок та виплату позивачу надбавки за вислугу років із врахуванням у вислузі років стажу роботи в органах Державної податкової служби з 24.01.2000 року по 12.05.2016 року із врахуванням у вислузі років стажу роботи в органах Державної податкової служби з 15.05.1998 року по 23.01.2000 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування, перерахунок та виплату позивачу відпускних, лікарняних, премій з врахуванням у вислузі років стажу роботи в органах Державної податкової служби з 24.01.2000 року по 12.05.2016 року із врахуванням у вислузі років стажу роботи в органах Державної податкової служби з 15.05.1998 року по 23.01.2000 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав протиправну відмову на прохання зарахувати до його вислуги років стаж роботи в органах Державної податкової служби на державній службі у період з 15.05.1998 року по 05.01.2000 року відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач вважає необґрунтованою відмову з тих мотивів, що центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики, не затверджений перелік посад в органах Державної податкової служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та поясненнях наданих суду, просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях /а.с.33-35/. Відмову у зарахуванні до вислуги років позивача стажу роботи органах Державної податкової служби обґрунтовує тим, що станом на сьогодні перелік посад офіцерського та начальницького складу органів Державної податкової служби України не затверджений. Крім того, позивач не досяг віку, необхідного для надання йому права на пенсію та продовжує працювати. Відтак, на думку представника відповідача, відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог. З огляду на вищевикладене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи, ГУ ПФ України у Львівській області, у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмових поясненнях /а.с.76-80/. Вважає, що правовідносини з приводу звільнення позивача та призначення йому пенсії за вислугу років на час звернення до суду не виникли, а тому відсутність спірних правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, яке підлягає захисту. До вислуги років для призначення пенсії зараховується лише час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в податкову міліцію на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліком посад, затверджуваними центральними органами виконавчої влади. Однак, такий перелік посад не затверджений. Також, з позиції третьої особи позивач повинен був подавати клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, оскільки з 2000 року, коли вступив на службу у податкову міліцію, знав про своє право на пенсію за вислугою років і міг ще тоді звертатися до відповідача або до суду. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд заслухав пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -
ОСОБА_3 15.05.1998 року прийняв присягу державного службовця /а.с.12/.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивач 01.06.1998 року переведений на посаду старшого державного податкового інспектора сектору обліку юридичних осіб відділу інформатизації; 11.06.1999 року присвоєно персональне звання інспектор податкової служби ІІ рангу; 06.01.2000 року звільнений з займаної посади за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України; 24.01.2000 року прийнятий на службу в органи податкової міліції ДПА у Льввській області на посаду оперуповноваженого відділу оперативного супроводження стягнення заборгованості до бюджету головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Львові /а.с.41-44/.
Частиною 3 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Факт проходження служби позивачем в ГУ ДФС у Львівській області на час розгляду справи в суді сторонами визнається, а відтак, суд звільняє сторін від обов'язку доказування у цій частині.
ОСОБА_4 звернувся з заявою до відповідача про зарахування до вислуги років для призначення пенсії, як особи на яку поширюється дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (із змінами та доповненнями) період служби з 15.05.1998 року по 05.01.2000 року /а.с.15/.
Листом від 11.02.2016 року позивач отримав від ГУ ДФС у Львівській області відповідь, котрою йому було відмовлено в зарахуванні стажу роботи в органах державної податкової служби до вислуги років для призначення пенсії, оскільки станом на момент розгляду заяви позивача перелік посад центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики не затверджений /а.с.16-17/.
Не погодившись з відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
За змістом ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Статтею 1 Закону України "Про державну службу" визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Посадовими особами відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Згідно з абз. 1-3 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст. 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №503-р до категорії посад державних службовців були включені посади працівників ДПА, які не мають спеціальних звань.
Таким чином, посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно до цього мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу". Зазначеним законом не встановлено вичерпного переліку посад, які відносяться до посад державних службовців та яким призначається пенсія на умовах цієї статті.
Вищевикладена правова позиція узгоджується із судовою практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 18.03.2014 року у справі № К/9991/78414/12).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає згідно преамбули Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-XII.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до п. "и" ст. 17 цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" ст. 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.
Відповідач по справі не заперечує, що час роботи позивача на займаних посадах відноситься до часу роботи в державних органах, проте відмову мотивує тим, що перелік посад офіцерського та начальницького складу ДПС України не затверджений, що в свою чергу унеможливлює зарахування позивачеві до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах державної податкової служби, проте суд з даною позицією не погоджується з огляду на наступне.
Згідно з приписами ст. 8 КАС України принцип верховенства права полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено для осіб начальницького складу податкової міліції гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії.
Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності.
Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Тому, суд не приймає до уваги посилання відповідача про відсутність затвердженого переліку посад, як на підставу відмови позивачеві у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи в державних органах - державних податкових інспекціях, а відтак, бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в державних органах є протиправною.
Таким чином, слід зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Державної податкової служби.
Враховуючи те, що вислуга років впливає на виплату надбавки, нарахування відпускних, лікарняних та премій, цілком правомірними є позовні вимоги про нарахування, перерахунок та виплату йому надбавки за вислугу років, відпускних лікарняних, премій з врахуванням у вислузі років стажу роботи в органах Державної податкової служби з 24.01.2000 року по 12.05.2016 року, із врахуванням у вислузі років стажу роботи в органах Державної податкової служби з 15.05.1998 року по 23.01.2000 року.
Суд не бере до уваги покликання відповідача на недосягнення позивачем пенсійного віку як на підставу відмови у позові, оскільки предметом даного позову є визнання протиправною відмови в зарахуванні позивачу стажу роботи в податкових органах до вислуги років для призначення пенсії. Тобто, відмовляючи в такому зарахуванні відповідач позбавив позивача можливості скористатися правом на зарахування стажу, що в результаті дає можливість скористатися правом виходу на пенсію за вислугою років. Адже, звернення позивача до відповідача спрямоване на захист порушених прав в частині отримання належного йому матеріального забезпечення, та на майбутнє, у разі виходу на пенсію.
Також, суд не бере до уваги покликання третьої особи на необхідність звернення позивача з клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Адже відмова відповідача, яка є предметом оскарження у цій справі, датована 11.02.2016 року, а вже 17.05.2016 року, тобто в межах передбаченого КАС 6-місячного строку звернення, позивач звернувся з даним позовом до суду. Крім того, подання клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є правом, а не обов'язком позивача.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням викладеного, відповідач не довів обґрунтованості та правомірності відмови позивачу у зарахуванні періоду роботи з 15.05.1998 року по 23.01.2000 року в органах ДПС до вислуги років для призначення пенсії.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ " від 06.03.2008 року № 2).
Обставини справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом своїх порушених прав до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 136, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Львівській області щодо не включення до вислуги років ОСОБА_3 для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 15.05.1998 року по 23.01.2000 року.
3. Зобов'язати Головне управління ДФС у Львівській області зарахувати ОСОБА_3 до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стаж роботи в органах Державної податкової служби з 15.05.1998 року по 23.01.2000 року.
4. Зобов'язати Головне управління ДФС у Львівській області здійснити нарахування, перерахунок та виплату ОСОБА_3 надбавки за вислугу років із врахуванням у вислузі років стажу роботи в органах Державної податкової служби з 24.01.2000 року по 12.05.2016 року із врахуванням у вислузі років стажу роботи в органах Державної податкової служби з 15.05.1998 року по 23.01.2000 року.
5. Зобов'язати Головне управління ДФС у Львівській області здійснити нарахування, перерахунок та виплату ОСОБА_3 відпускних, лікарняних, премій з врахуванням у вислузі років стажу роботи в органах Державної податкової служби з 24.01.2000 року по 12.05.2016 року із врахуванням у вислузі років стажу роботи в органах Державної податкової служби з 15.05.1998 року по 23.01.2000 року.
6. Стягнути на користь ОСОБА_3 (м. Львів, вул. Гоголя, 7/9; Ідн. НОМЕР_1) з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35; ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 2204,80 грн.
Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2016 року.
Суддя Кравців О.Р.