ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
23 вересня 2016 року № 2а-5816/11/1370
10 год. 23 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Приймак С.І.,
від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
від відповідача ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” до ОСОБА_4 державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть справи.
Позивач - Державне територіально-галузеве об'єднання “Львівська залізниця” (далі- позивач, ДГТО «Львівська залізниця») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі - відповідач, СДПІ) у якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000272301/2675 від 17.02.2011 року.
Так, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства. Сума податкового кредиту виникла у результаті фінансово-господарських операцій Відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання» з СП ТОВ ВКФ «Лембридж» та ПП «Акуніт» з постачання останнім товарно-матеріальних цінностей на підставі належним чином оформленої первинної документації. Предметом діяльності вказаного Відокремленого підрозділу є безперебійне забезпечення матеріально-технічними ресурсами експлуатаційно-виробничих та будівельних потреб залізниці для здійснення безпечного та комфортного перевезення пасажирів та своєчасної доставки пасажирів, у зв'язку з чим, згідно з рішеннями тендерного комітету, укладено угоди та придбавались папір туалетний, паркет, автошини, чоботи гумові та інші товарно-матеріальні цінності для забезпечення потреб залізниці, зокрема, і з зазначеними контрагентами.
На переконання позивача, відповідач не мав права виносити оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки станом на момент проведення перевірки Відокремленого підрозділу позивача, було відсутнє судове рішення у кримінальній справі щодо його контрагентів, що набрало законної сили, тобто таке є передчасним.
В доповненні до позовної заяви від 17.06.2011 року за вх. № 27915 /Т.1,а.с.58-61/ позивач вказав на відсутність підстав застосування штрафу у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання, оскільки у відповідача були відсутні підстави застосування п. 123.1. ст. 123 ПК України.
Крім цього, відповідно до цього ж доповнення просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000272301/2675 від 17.02.2011 року та № 0000732301/9613 від 17.05.2011 року.
Представники позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просили позов задовольнити.
Судом в попередньому судовому засіданні 08.06.2016 року в порядку ст. 55 КАС України допущено заміну первинного відповідача ОСОБА_4 державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на його процесуального правонаступника - ОСОБА_4 державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву та відповідних доповненнях. Так, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання” ДТГО “Львівська Залізниця” (далі - ВП «Служба МТП») за за результатами якої встановлено, що суб'єктом господарювання здійснювалась діяльність направлена на мінімізацію податкових платежів в частині формування валових витрат та податкового кредиту для третіх осіб.
Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту.
Згідно з листом ДПІ у Залізничному районі м. Львова №32183/8/23-2 від 17.11.2010 “Про надання документів” СВ УПМ ДПА у Львівській області до перевірки надавались наявні документи по взаєморозрахунках ВП «Служба МТП» з СП ТОВ ВКФ «Лембридж» та ПП «Акуніт», що вилучені згідно з протоколами виїмки від 18.06.2010 року, 20.04.2010 року, 28.04.2010 року під час обшуку від 23.03.2010 року.
Як наслідок перевіркою визначено що податковий кредит ВП «Служба МТП”, сформовано безпідставно сумами податку на додану вартість по удаваних господарських операціях з придбання ТМЦ у СП ТОВ ВКФ “Лембридж”, останній в свою чергу використовував у якості контрагентів СПД, які здійснювали протизаконну діяльність.
Перевіркою також встановлено, що ВП «Служба МТП» не одержував ТМЦ від ПП «Акуніт», у зв'язку з відсутністю у останнього будь-яких ТМЦ, оскільки ПП “Акуніт” за відповідні періоди укладено удавані договори із ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, на придбання ТМЦ без настання реальних наслідків, а з метою отримання безпідставної податкової вигоди в частині формування безпідставного податкового кредиту з ПДВ.
Як наслідок перевіркою визначено, що податковий кредит ВП «Служба МТП», сформовано безпідставно сумами податку на додану вартість по удаваних господарських операціях з придбання ТМЦ у ПП «Акуніт», що в свою чергу використовував у якості контрагентів СПД, які здійснювали протизаконну діяльність.
Зафіксовано, що ТМЦ, придбані ВП «Служба МТП» у ПП «Акуніт» та ТОВ «Лембридж», передані на інші структурні підрозділи ДТГО «Львівська залізниця». Витрати на придбання даних ТМЦ ВП «Служба МТП» не включені до валових витрат підприємства.
Таким чином, ВП «Служба МТП» безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по нікчемних та безтоварних (удаваних) операціях всього в сумі 569357,10 грн., що мало наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що в силу вищевикладеного є правомірними та слід залишити в силі. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -
01.02.2011 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку Відокремленого підрозділу «Служба МТП» ДТГО “Львівська залізниця” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 140/23-2/01103707 /Т.1, а.с.22-49/.
Вказаним актом зафіксовано наступні порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), зокрема, безпідставно включено до податкового кредиту (р.17 декларації по ПДВ) суми ПДВ по нікчемних та безтоварних (удаваних) операціях всього в сумі 569357,1 грн., в тому числі за березень 2008 року - 7706,6 грн., квітень 2008 року - 78000,0 грн., травень 2008 року - 45050,5 грн., червень 2008 року - 5526,66 грн., липень 2008 року - 28100,0 грн., серпень 2008 року - 158222,28 грн., вересень 2008 року 246751,06 грн.
17.02.2011 року СДПІ ВПП у м. Львова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000272301/2675, яким згідно з п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 140/23-2/01103707 від 01.02.2011 року, встановлено порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 711696,38 грн., в тому числі за основним платежем - 569357,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 142339,28 грн. /Т.1, а.с.10/
Позивач не погоджуючись із рішенням податкового органу звернувся в порядку адміністративного оскарження із скаргою на вказане рішення до Державної податкової адміністрації у Львівській області.
29.04.2011 року рішенням ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги № 11955/10/25-005/908 первинну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Львові від 17.02.2011 № 0000272301/2675 без змін, крім цього згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України, застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію - 142339,28 грн.
17.05.2011 року СДПІ ВПП у м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000732301/9613, яким згідно з п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 140/23-2/01103707 від 01.02.2011 року та рішення від 29.04.2011 року № 11955/10/25-005/908 ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги, встановлено порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 142339,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями /Т.1, а.с.62/
Оскільки адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення не мало позитивних результатів, а наслідком такого стало прийняття додаткового повідомлення-рішення, позивач, вважаючи такі протиправними, звернувся з позовом до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), КАС України.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього ж Кодексу,
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії:
- актів приймання матеріалів, згідно яких відправник ПП “Акуніт” отримувач позивач;
- видаткових накладних, згідно яких ПП “Акуніт” поставив товар позивачу;
- податкових накладних виданих ПП “Акуніт”;
- карток складського обліку матеріалів /Т.1, а.с.131-186/;
- актів приймання матеріалів, згідно з якими відправник СПВКФ “Лембрідж” отримувач ВП “Служба МТП”;
- видаткових накладних, згідно яких СП ВКФ “Лембридж” поставив товар позивачу;
- податкових накладних виданих СП ВКФ “Лембридж”;
- карток складського обліку матеріалів /Т.1, а.с.189-330/;
- платіжних доручень по сплаті контрагентам СП ВКФ “Лембридж”, ПП “Акуніт” коштів /Т.2, а.с.107-155/;
- договору поставки № Л/НХ - 08348/НЮ від 07.03.2008 року підписаного між позивачем та ТОВ “Лембридж”, згідно якого ТОВ “Лембридж” зобов'язується поставити та передати у власність позивача товар в асортименті та кількості відповідно до специфікації №1. За умовами договору, якість товару повинна підтверджуватись висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, декларації про відповідність, поставка відбувається на умовах DDU у відповідності правил тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс - 2000”. Поставка товару проводиться тільки після письмової заявки. Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної. Оплата за поставлений товар проводиться протягом 45 днів після дати поставки товару. Прийняття товару здійснюється при наявності товаросупроводжувальних документів: рахунку-фактури, документів, що підтверджують якість товару, видаткової накладної. Приймання товару по кількості і якості здійснюється позивачем відповідно до інструкцій П-6, П-7 /Т.2, а.с.237-242/.
- договору поставки № Л/НХ - 08746/НЮ від 06.05.2008 року підписаного між позивачем та ТОВ “Лембридж”, згідно якого ТОВ “Лембридж”із такими ж умовами /Т.2, а.с.243-249/;
- договору поставки № Л/НХ - 08986/НЮ від 27.08.2008 року підписаного між позивачем та ПП “Акуніт”, згідно якого ПП “Акуніт” зобов'язується поставити та передати у власність позивача товар в асортименті та кількості відповідно до специфікації №1. За умовами договору, якість товару повинна підтверджуватись сертифікатом якості, поставка відбувається на умовах DDU у відповідності правил тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс - 2000”. Поставка товару проводиться протягом 7 (семи) днів після письмової заявки. Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної. Оплата за поставлений товар проводиться не раніше 100 днів після дати поставки товару. Прийняття товару здійснюється при наявності товаросупроводжувальних документів: рахунку-фактури, документів, що підтверджують якість товару, видаткової накладної. Приймання товару по кількості і якості здійснюється позивачем відповідно до інструкцій П-6, П-7 /Т.2, .а.с.250-258/;
- Додаткову угоду №1 від 25.12.2008 року до договору постачання № Л/НХ - 08986/НЮ від 27.08.2008 року /Т.2, а.с.259/.
Також на стадії апеляційного розгляду позивачем до матеріалів справи долучено копії вимог відокремлених підрозділів залізниці на отримання та витрачання товарно-матеріальних цінностей, придбаних у вказаних контрагентів /Т.3, а.с.43-227/.
Судом не враховуються докази надані позивачем, як належні та допустимі докази обґрунтування позовних вимог, оскільки:
- акти приймання матеріалів, згідно яких відправник ПП “Акуніт”, СП ВКФ “Лембридж” за форми М-7 не відповідають вимогам “Инструкции о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству”, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_7 СРСР від 15.06.1965 року N П-6 (із змінами), та “Инструкции о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству”, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_7 СРСР від 25.06.1966 року № П-7 (із змінами) передбаченими сторонами по вказаних договорах, крім цього такі не затверджені керівником, в деяких з них відсутні відмітки про прийняття і оприбуткування таких матеріальних цінностей;
- видаткові накладні згідно яких ПП “Акуніт”, СП ВКФ “Лембридж” поставляли товари позивачу в більшості складені без замовлення, що не відповідає умовам вказаних договорів, деякі на підставі рахунку - фактури, що також не відповідає умовам договорів, всі видаткові накладні без дати їх підписання, а також частина з них без зазначення прізвищ та підстави отримання такого товару;
- картки складського обліку матеріалів, на дані позивачем не відповідають вимогам картки складського обліку матеріалів (форма N М-12), яка застосовується для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром, заповнюється на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою (комірником, зав. складом). Записи у картці виконують на підставі первинних прибутково-видаткових документів у день, коли відбувається операція. Форма № М-12 затверджена наказом Міністерства Статистики України від 21 червня 1996 року N 193 “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів”
- платіжні доручення по сплаті контрагентам СП ВКФ “Лембридж”, ПП “Акуніт” коштів на підставі рахунків згідно договорів, однак позивачем не надано жодних рахунків вказаних підприємств.
Вказані документи по суті не відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки містять суперечливі відомості про господарські операції та, по суті, не підтверджують їх здійснення.
Крім цього, згідно умов вказаних договорів датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної, відсутність такої дати на видаткових накладних вказує на безпідставну оплату позивачем згаданим контрагентам за начебто поставлений товар. За умовами договору поставка відбувається на умовах DDU у відповідності правил тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс - 2000”, які передбачають, що продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки. Позивач не обґрунтував начебто прийняття ним товару від згаданих контрагентів без здійсненням ним обов'язкової письмової заявки із зазначенням вказаних умов.
Відтак, докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, належними та допустимими доказами не обґрунтовані.
Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, п. 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Пунктом 58.4 ст. 58 ПК України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, прийнято обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або прийнято рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Тобто, з аналізу наведених норм законодавства, слідує, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, прийнятим судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що відсутність відповідного рішення суду в кримінальній справі не дає підстав органу податкової служби для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання платнику податків за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи.
Вищий адміністративний суд України направляючи вказану справу на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ухвали від 17.03.2016 року (справа К/9991/77909/12), зазначив, що судами попередніх інстанцій помилково не взято до уваги те, що позапланова виїзна перевірка, за наслідками якої контролюючим органом було ухвалено оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення, була проведена на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Львівській області від 28.05.2010 року відповідно до кримінально-процесуального закону, а тому висновки, викладені за результатами такої перевірки у акті від 06.01.2011 року можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання лише з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Судом встановлено, що відповідно до вироку Сихівського районного суду м. Львова від 28.03.2011 року у справі № 1-10 про обвинувачення, зокрема, ОСОБА_8 (директора ПП «Акуніт») у вчиненні злочину передбаченого ст. 212 ч. 2, ст. 366 ч. 2, ст. 27 ч. 2 ст. 205 ч. 2 КК України визнано винним /Т.4, а.с.180-189/.
Згідно з відміткою Сихівського районного суду м. Львова вказаний вирок набрав законної сили 12.04.2011 року /Т.4, а.с.189/.
Крім цього, 06.09.2011 року Сихівським районним судом м. Львоа розглянуто кримінальну справу № 1-72/11 про обвинувачення ОСОБА_9 (директор СУУ ТОВ «Лембридж») за ст. 212 ч. 2, ст. 358 ч. 3 КК України та прийнято постанову про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. «в», «г», ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року /Т.4, а.с.179/. Вказана постанова набрала законної сили 13.09.2011 року.
Суд зважає на вищевикладені обставини, в той же час зазначає, що на момент розгляду зазначеної справи в суді першої інстанції набрали законної сили вищевказані рішення Сихівського районного суду м. Львова щодо посадових осіб контрагентів позивача, якими встановлено факти фіктивності господарської діяльності. Вказані обставини не можуть залишатись поза увагою суду з огляду на ч. 4 ст. 72 КАС України, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.
Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентами, фіктивність господарської діяльності яких встановлені вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому, віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 року у справі 2а/3264/11/1070 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54688653#).
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
На переконання суду, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.
На правильність наведеного вказує і правовий висновок сформульований Верховним Судом України (далі ВСУ) у постанові від 27 березня 2012 року у справі №21-737во10 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Визначальною ознакою віднесення понесених витрат до складу таких є їх безпосереднє використання у господарській діяльності, а саме у підготовці, організації, веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.
Суд звертає увагу, що з огляду на викладене платіжні доручення “Служби матеріально-технічного постачання” ДТГО “Львівська залізниця” по сплаті фіктивним контрагентам СП ВКФ “Лембридж”, ПП “Акуніт”, ФОП ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6 грошових коштів в якості “фінансової допомоги на зворотній основі” на суму 5333491,2 грн. покладено в основу вироку Сихівського райсуду м.Львова від 28.03.2012 року, за яким ряд посадових осіб засуджено за зловживання службовим становищем.
Відтак, суми вказані в платіжних дорученнях не могли відповідати видатковим та податковим накладним і умовам укладених договорів на поставку туалетного паперу, а зазначені в них ціни значно перевищували середньо ринкові (лист “Львівської торгово-промислової палати” від 05.10.2009р.)
Оскільки, позивачем належними та допустимими доказами не спростовано встановлене відповідачем порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., пп. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме, безпідставно включено до податкового кредиту (р.17 декларації по ПДВ) суми ПДВ по нікчемних та безтоварних (удаваних) операціях всього в сумі 569357,10 грн., в тому числі за березень 2008 року - 7706,60 грн., квітень 2008 року - 78000,00 грн., травень 2008 року - 45050,50 грн., червень 2008 року - 5526,66 грн., липень 2008 року - 28100,00 грн., серпень 2008 року - 158222,28 грн., вересень 2008 року - 246751,06 грн.
Судом не бере до уваги покликання представників позивача щодо неправомірності накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування з огляду на наступне.
ДПІ у м. Львові проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ДТГО «Львівська залізниця з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, про що складено акт № 56/23-2/0105990 від 31.01.2011 року. У зв'язку з зафіксованими в цьому акті порушеннями та на підставі вказаного акту прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000172301/2672 та № 0000252301/2673 від 17.02.2011 року /Т.1, а.с.17/, що позивачем не оскаржується.
Акт про результати позапланової виїзної перевірки ВП «Служба МТП» охоплював перевіряємий період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року.
З врахуванням викладеного, позивачем повторно протягом 1095 днів контролюючим органом визначено суми податкового зобов'язання з цього ж податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, а тому застосування вказаних фінансових санкцій на переконання суду є правомірним.
Суд звертає увагу на те, що за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду, доказів чого представником позивача не представлено.
Свідченням належної податкової обачності є не лише подання стандартного переліку документів, але й обґрунтування мотивів вибору постачальника та пояснення обставин укладення та виконання договору з контрагентом з урахуванням звичаїв ділового обороту у відповідній сфері, що не вчинено представником позивача.
Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що таке прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.
За таких обставин суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2016 року.
Суддя Кравців О.Р.