12.2
Іменем України
22 вересня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/437/16
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
при секретарі судового засідання - Олійник О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лисичанський міський суд Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 травня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області у якій позивач зазначила, що вона з 21.08.2014 працює на посаді головного спеціаліста з інформаційних технологій Лисичанського міського суду. Заробітна плата за період з 26.10.2014 по 01.09.2015 виплачувалась виходячи з розміру посадового окладу в 1218,00 грн., а з 01.09.2015 по 01.01.2016 виходячи з Постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” від 09.03.2006 № 268 у розмірі 50% від передбаченої ставки, тобто, заробітна плата виплачувалась без врахування вимог ст. 144 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” (в редакції з 26.10.2014) та ст. 147 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” (в редакції відповідно до Закону України “Про забезпечення права на справедливим суд”).
На письмове звернення щодо перерахунку заробітної плати відповідачем листом від 16.03.2016 надано відмову.
Позивач вважає, що відповідачем порушено її право на отримання заробітної плати, встановленої відповідно до законодавства України.
У зв'язку з чим позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати позивачу за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 відповідності до статті 144 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по 01.01.2016 відповідно до ст. 147 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” (в редакції відповідно до Закону України “Про забезпечення права на справедливим суд”); зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно у відповідності до статті 144 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” (в редакції з 26.10.2014), та з 29.03.2015 по 01.01.2016 відповідно до статті 147 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” в редакції відповідно до Закону України “Про забезпечення права на справедливим суд”, в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високу досягнення, надбавка за вислугу років тощо).
У судове засіданні позивач не прибула, надала клопотання про розгляд справи за її відсутністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив розглянути справу без його участі та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Луганській області здійснювало оплату праці працівникам апаратів судів, які є державними службовцями, у спірний період на підставі Закону України “Про державну службу” та Постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” від 09.03.2006 № 268. Крім того зазначає, що ТУ ДСА України у Луганській області може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці. Також зазначив, що постановою Верховного Суду України від 13 липня 2016 року у справі № 820/4653/15 у задоволенні позову про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати працівнику апарату суду відмовлено.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, місце і час судового розгляду справи повідомлена належним чином.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії АХ № 700343 ОСОБА_1 21.08.2014 призначено на посаду головного спеціаліста з інформаційних технологій Лисичанського міського суду із присвоєнням 11 рангу державного службовця (а.с.8-11).
Згідно з довідки ТУ ДСА України у Луганській області посадовий оклад позивача за період жовтень 2014 - серпень 2015 складав 1218,00 грн., з 01 вересня 2015 - 1378,00 грн., з 09 вересня 2015 - грудень 2015 року - 2756,00 грн. (а.с.27).
Листом № 436/16 вих. від 17.03.2016 ТУ ДСА в Луганській області роз'яснило головам місцевих судів Луганської області та керівникам апарату суду про те, що постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 № 3 “Про Довідку щодо результатів вивчення узагальнення практики застосування адмінсудами положень Закону України “Про судоустрій та статус суддів” має рекомендаційний характер, а тому підстави для перерахунку заробітної плати працівникам апарату суду відсутні (а.с. 12-26).
Вирішуючи справу по суті спору суд виходить з вимог абзацу другого частини 1 статті 244-2 КАС України, згідно з якими висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Верховним Судом України в постанові від 12.07.2016 у справі № 820/4648/15 (реєстраційний № рішення 58986558) висловлена правова позиція, що має бути застосована до спірних правовідносин.
Підстав для відступу від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, судом при вирішенні цієї справи не встановлено.
Тому, приймаючи рішення в справі, суд керується такими нормами законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону № 2453-VІ, зокрема передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.
З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, у статті 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).
За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України , будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Ураховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд приходить до висновку що Відповідач не допустив порушень законодавства при нарахуванні та виплаті Позивачу заробітної плати за спірний період. Тому, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України постанові від 13.07.2016 у справі № 820/4653/15 (реєстраційний № рішення 58986554), яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється у зв'язку з їх відсутністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 88, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лисичанський міський суд Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 27 вересня 2016 року.
Суддя ОСОБА_2