26 вересня 2016 року о/об 16 год. 11 хв.Справа № 808/2639/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А, розглянувши у місті Запоріжжі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправними та незаконними, з 01.05.2016, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині присвоєння ОСОБА_1, 9 рангу державного службовця категорії «В»; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, внести зміни до наказу №96-о від 30.05.2016 «Про присвоєння рангів державних службовців працівникам Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» в частині присвоєння 7 рангу державного службовця категорії «В» ОСОБА_1.
Позивач в адміністративному позові (а.с.3-4) зазначив, що позивач працює у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів Фонду у судах та інших органах. З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», згідно якого та в зв'язку зі змінами в штатному розкладі відповідачем видані Накази: №95-о від 30.05.2016 «Про встановлення посадових окладів та попередження працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області»; №96-о від 30.05.2016 «Про присвоєння рангів державних службовців працівникам Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області»; №97-о від 30.05.2016 «Про встановлення надбавок за вислугу років працівникам Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області». Згідно з Наказом №96-о від 30.05.2016 «Про присвоєння рангів державних службовців працівникам Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» мені було присвоєно 9 ранг державного службовця категорії «В». Позивач проходив службу на різних посадах в підрозділах податкової міліції та має спеціальне звання «капітан податкової міліції» що підтверджується послужним списком який є в його особовій справі державного службовця. Додатком 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 визначено співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями осіб начальницького та рядового складу податкової міліції, а саме, що спеціальному званню «капітан податкової міліції» співвідноситься 7 ранг державної служби, а не 9, який було присвоєно позивачу. 29.06.2016 позивач звернувся зі зверненням до відповідача з проханням виправлення невідповідності присвоєного йому 9 рангу держаної служби та присвоєння йому 7 рангу державного службовця. На звернення 13.07.2016 за вих.№607/Е-9 позивач отримав відповідь від Головного управління, якою йому відмовлено в усуненні невідповідності присвоєного йому рангу держаної служби згідно додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 та присвоєнні позивачу 7 рангу державної служби.
Представник відповідача подав до суду письмові заперечення (а.с.28-29), в яких зазначено, що присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються, згідно ст.39 Закону України «Про державну службу» (який набрав чинності 01.05.2016) Кабінетом Міністрів України. Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів. Тобто, у розумінні Закону України «Про державну службу» дане співвідношення застосовується лише щодо тих осіб, які були прийняті на державну службу після набрання чинності цим Законом. Оскільки на дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» ОСОБА_1 працював на посаді державного службовця дане співвідношення, на думку відповідача, не може бути застосовано під час встановлення йому рангу державного службовця.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Судом досліджено витяг з Наказу №96-о від 30.05.2016 «Про присвоєння рангів державних службовців працівникам Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області», в якому зазначено наступне: «… Відповідно до ст.39 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, п.10 «Порядку присвоєння рангів державних службовців», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306, НАКАЗУЮ: 1.Присвоїти з 01 травня 2016 року працівникам Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ранги державних службовців: 14) ОСОБА_1 - головному спеціалісту-юрисконсульту відділу представництва інтересів Фонду в судах та інших органах юридичного управління дев'ятий ранг державного службовця категорії «В»; 3.Бюджетно-фінансовому управлінню (ОСОБА_2) здійснювати працівникам, зазначених у пунктах 1, 2 цього наказу, виплату надбавок до посадових окладів за встановлені ранги державних службовців у відповідності до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» …» (а.с.7, 38-39).
Позивач подав 29.06.2016 заяву відповідачу з метою виправлення невідповідності присвоєного йому рангу державної служби згідно додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 та присвоєння 7 рангу державної служби (а.с.17, 46).
Відповідач надав ОСОБА_1 (за вих.№607/Е-9 від 13.07.2016) таку відповідь: «… На Вашу заяву від 29.06.2016 щодо встановлення рангу державного службовця з урахуванням спеціального звання повідомляємо наступне. Статтею 39 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» (далі - Закон №889) передбачено, що порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому, співвідношення між рангами державного службовця і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. Тобто, у розумінні Закону №889 дане співвідношення застосовується лише щодо тих осіб, які були прийняті на державну службу після набрання чинності Закону №889. Оскільки, на дату набрання чинності Закону №889 Ви працювали на посаді державного службовця дане співвідношення не може бути застосовано під час встановлення Вам рангу державного службовця. У разі незгоди з вказаною відповіддю Ви маєте право оскаржити її до Пенсійного фонду України або у судовому порядку …» (а.с.9).
Судом досліджено Послужний список ОСОБА_1 (особистий №С-459124), згідно якого наказом ДПА області №228-о від 10.07.1997 позивачу присвоєно спеціальне звання капітан міліції, а наказом ДПА України №214-о від 31.03.1998 позивачу присвоєно спеціальне звання капітан податкової міліції (а.с.10).
Відповідачем не надано до суду жодного документу у спростування відомостей, зазначених у Послужному списку ОСОБА_1 (особистий №С-459124).
Також, судом досліджено Накази Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №261-о від 26.11.2007, №252-о від 28.11.2005, №295-о від 11.11.2009 про присвоєння ОСОБА_1 попередніх рангів державного службовця (а.с.48-51).
Вирішуючи спір по суті, суд, беручі до уваги викладене вище, виходить з наступного.
Ранги державних службовців є видом спеціальних звань (ч.1 ст.39 Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу»).
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу» встановлюється дев'ять рангів державних службовців. Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України. Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.
Згідно з ч.3 ст.39 Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу» присвоюються такі ранги: державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», - 1, 2, 3 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б», - 3, 4, 5, 6 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», - 6, 7, 8, 9 ранг.
Ранги державним службовцям присвоює суб'єкт призначення, крім випадків, передбачених законом (ч.4 ст.39 Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу»).
Відповідно до ч.5 ст.39 Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу» ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.
Згідно з ч.6 ст.39 Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу» черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. Протягом строку застосування дисциплінарного стягнення, а також протягом шести місяців з дня отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності черговий ранг державному службовцю не присвоюється. Такі періоди не зараховуються до строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг (ч.9 ст.39 Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу»).
У п.1 «Порядку присвоєння рангів державних службовців», затвердженого 20.04.2016 постановою Кабінету Міністрів України №306 (надалі - «Порядок присвоєння рангів державних службовців»), зазначено, що цей Порядок визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження.
Відповідно до п.2 «Порядку присвоєння рангів державних службовців» особі, яка має військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання та призначається на посаду державного службовця, присвоюється ранг відповідно до співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями (далі - співвідношення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. №306.
Як зазначено у п.10 «Порядку присвоєння рангів державних службовців», державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16 грудня 1993р. №3723-XII «Про державну службу», присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді. У разі належності посади державного службовця до категорії посад, в межах якої передбачено присвоєння рангу нижчого, ніж присвоєний державному службовцю згідно із зазначеним Законом, за ним зберігається раніше присвоєний ранг. У разі коли державному службовцю, який має відповідне військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно ранг відповідно до зазначеного Закону, що є нижчим, ніж передбачено співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу виходячи із співвідношення.
Додатком 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 є «Співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями осіб начальницького та рядового складу податкової міліції».
У вказаному «Співвідношенні між рангами державних службовців і спеціальними званнями осіб начальницького та рядового складу податкової міліції» спеціальному званню «Капітан податкової міліції» відповідає 7 ранг державного службовця.
Враховуючи зазначене вище, ч.2 ст.39 Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу» має відсилання на Кабінет Міністрів України щодо повноваження визначення порядку присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями.
При цьому, у п.10 «Порядку присвоєння рангів державних службовців» закріплена норма, що «У разі коли державному службовцю, який має відповідне військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно ранг відповідно до зазначеного Закону, що є нижчим, ніж передбачено співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу виходячи із співвідношення».
Будь-яких застережень наведена норма п.10 «Порядку присвоєння рангів державних службовців» не містить.
Відтак, суд вважає, що відповідачем при виданні Наказу №96-о від 30.05.2016 «Про присвоєння рангів державних службовців працівникам Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» необґрунтовано присвоєно ОСОБА_1, замість 7 рангу держаного службовця категорії «В» - 9 ранг державного службовця категорії «В».
Оскілки Наказом №96-о від 30.05.2016 «Про присвоєння рангів державних службовців працівникам Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» врегульовані правовідносини з 01.05.2016, то, на думку суду, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у частині присвоєння ОСОБА_1 9 рангу державного службовця категорії «В» можуть бути визнані протиправними з 01.05.2016.
Згідно з ч.2 ст.50 Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Оскільки надбавка за ранг державного службовця є складовою заробітної плати ОСОБА_1, як державного службовця, то не присвоєння йому відповідачем 7 рангу держаного службовця категорії «В», впливає, на думку суду, на майнові права позивача у розумінні статті 1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч.2 ст.8 КАС України).
У п.35 Рішення Європейського суд з прав людини від 26.06.2014 по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та 71378/10) зазначено: Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX).
З урахуванням вказаної правової позиції Європейського суду з прав людини, суд вважає, що для захисту прав та майнових інтересів позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області внести зміни до Наказу №96-о від 30.05.2016 «Про присвоєння рангів державних службовців працівникам Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» у частині присвоєння 7 рангу державного службовця категорії «В» ОСОБА_1
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, а інших понесених ним судових витрат документально не підтверджено, то є відсутніми судові витрати, які підлягають присудженню з відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.2, 11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними з 01.05.2016 дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у частині присвоєння ОСОБА_1 9 рангу державного службовця категорії «В».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області внести зміни до Наказу №96-о від 30.05.2016 «Про присвоєння рангів державних службовців працівникам Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» у частині присвоєння 7 рангу державного службовця категорії «В» ОСОБА_1.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.
Постанову у повному обсязі виготовлено 26.09.2016.
Суддя О.О. Прасов