Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
27 вересня 2016 р. Справа № 805/2818/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАНН”
до Донецької торгово-промислової палати
про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “ЛАНН”, звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецької торгово-промислової палати, в якій просить суд зобов'язати відповідача засвідчити настання форс-мажорних обставин та видати сертифікат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на звернення позивача про видачу сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин при сплаті єдиного соціального внеску відповідачем, замість сертифікату, видано відповідь про відмову у видачі сертифікату, яка обґрунтована тим, що відповідно до чинного законодавства Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “ЛАНН”, яке знаходиться в зоні проведення АТО, звільняється від виконання обов'язку по сплаті єдиного внеску на підставі заяви, поданої до податкової інспекції.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, зазначивши, що сертифікат ТТП про засвідчення форс-мажорних обставин є необхідним для здійснення відповідачем процедури списання з позивача безнадійного боргу з ЄСВ.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала клопотання про закриття провадження у справі, яке 21 вересня 2016 року було подано відповідачем до суду, зазначила, що відповідач не наділений владними повноваженнями, які мають бути притаманні хоча б одній зі сторін спірних правовідносин, що вирішуються у адміністративних судах.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що даний спір, на його думку, належить до юрисдикції саме адміністративного суду, так як Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) наділено ТПП повноваженнями в передбачених випадках видавати сертифікати про засвідчення форс-мажорних обставин, тобто, на відповідача зазначеним законом покладені певні обов'язки, відповідно, у даних правовідносинах Торгово-промислові палати фактично виконують делеговані їм Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» владні повноваження.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивач 26 червня 2015 року із заявою № 61 та 18 липня 2016 року із заявою № 80 звертався до відповідача щодо надання сертифікату про засвідчення настання форс-мажорних обставин за зобов'язаннями по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування (а.с. 13-14, 16-17)
Двічі, відповідями від 3 серпня 2015 року № 1094/12.12-03 та 29 липня 2016 року № 805/12.1-18, відповідачем було відмовлено позивачу у наданні сертифікату про засвідчення настання форс-мажорних обставин при сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування. Надано відповідь про відсутність необхідності отримання позивачем вказаного сертифікату задля врегулювання із податковими органами питання щодо відсутності обов'язку платника, який знаходиться в зоні проведення АТО, здійснювати сплату єдиного внеску у разі подання підприємством до контролюючого органу заяви про звільнення від виконання такого обов'язку (а.с. 15-18).
Не погодившись із відмовою відповідача у наданні сертифікату, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Розглядаючи дану адміністративну справу суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст. 17 КАС України передбачено, зокрема, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
У розумінні КАС України (п. 7 ч. 1 ст. 3) суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Обов'язковим елементом адміністративного судочинства є вирішення публічно-правового спору, що виник у зв'язку із виконанням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій (в тому числі делегованих).
При цьому для цілей і завдань адміністративного судочинства владна управлінська функція розуміється як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань, про що, зокрема, зауважено у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2014 року № 8.
Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.
Частиною 2 ст. 4 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” передбачено, що втручання державних органів та їх посадових осіб у діяльність торгово-промислових палат, так само як і втручання торгово-промислових палат у діяльність державних органів та їх посадових осіб не допускається.
Статтею 10 Закону № 1669-VII визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Законом № 1669-VII доповнено статтею 14-1 Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні», де зазначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах ТПП не є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України, а Закон № 1669-VII не наділяє ТПП певними владними повноваженнями або управлінськими функціями, а лише регламентує порядок та умови виконання ТПП обов'язків, передбачених ст. 10 цього Закону та ст. 14-1 Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» щодо видачі відповідного сертифікату, відповідно, даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Аналогічного висновку дійшов і Вищий адміністративний суд України, зазначивши про це, зокрема, в ухвалі від 14 квітня 2016 року у справі № 805/2079/15 (К/800/49933/15, К/800/49494/15).
За правилами ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.
Приписами ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом ч. 1 ст. 12 ГПК України Господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Враховуючи наведені приписи суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 157 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАНН” до Донецької торгово-промислової палати про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення з тією самою позовною заявою в порядку адміністративного судочинства не допускається.
Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні в присутності представників сторін.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадження або згідно з ч. 3 ст. 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, складеної в повному обсязі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складений та підписаний 30 вересня 2016 року.
Суддя Волгіна Н.П.