Провадження №2/760/3708/16
Справа №760/6944/16-ц
13 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.
при секретарі - Здорик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -
Позивачка звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а саме 459 грн. 30 коп. починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги мотивує тим, що 15 жовтня 2004 року було зареєстровано шлюб з відповідачем. Від цього шлюби сторони мають спільну дитину: малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вказує, що на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.
Зазначає, що після розірвання шлюбу, спільна з відповідачем дитина проживає разом з позивачкою. Однак, відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо утримання дитини та добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання сина.
Враховуючи вищенаведене, просила суд позов задовольнити.
07 липня 2016 року ухвалою судді відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду на 11 серпня 2016 року.
Позивачка в судове засідання 11 серпня 2016 року не з'явилась, надавши до суду заяву в якій просила суд розгляд справи провести у її відсутність, в якій також вказала, що позов підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
11 серпня 2016 року та 13 вересня 2016 року, відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином відповідно до вимог ст. 74, 75, 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи з цього та вимог ст.77 ЦПК України, суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала позивач.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
15 жовтня 2004 року було зареєстровано шлюб з відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦК України Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від цього шлюби сторони мають спільну дитину: малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.
Відповідно до розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.11.2015 визначено, що малолітній ОСОБА_3 проживає з матір'ю, ОСОБА_1.
Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991, а набула чинності для України 27.09.1991, закріплено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27).
Обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на батьків відповідно до статті 180 СК України.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язані матеріально забезпечувати свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Частина перша статті 181 СК України передбачає, що «способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними».
Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Встановлено, що договори про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно та/ або про сплату аліментів між сторонами не укладалися.
Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Так, згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Суд, при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя.
Разом з цим, судом враховано, що відповідачем визнано позов, а відповідно до положень ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а відтак приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З урахуванням задоволення позову, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 551,20 грн. у відповідності до вимог ст.. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 180-184,191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а саме 459 грн. 30 коп. починаючи з 14.04.2016 і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 551,20 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Суддя: І. А. Усатова