ун. № 759/5906/16-ц
пр. № 2/759/3365/16
26 вересня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді: Т.О. Величко
при секретарі: А.В. Нечипорук
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу, суд, -
Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 20 червня 1991 року.
Від шлюбу сторони дітей не мають.
Позивач просить суд розірвати шлюб з відповідачем, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося по причинні того, що сторони не можуть знайти спільних поглядів на сумісне сімейне життя. Шлюбні відносини між сторонами припинені з квітня 2005 року, спільне господарство не ведеться, позивачка переконана, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача.
Позивачка у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини викладені у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність на адресу суду не подавав, як і пояснень чи заперечень на позовну заяву.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно до ч.2 ст.112 СК України, суд, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Суд, заслухавши пояснення позивача дослідивши матеріали справи, вважає, що причини, що спонукали сторони на розірвання шлюбу є обґрунтованими, оскільки судом достовірно встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження сім»ї не можливе, а тому позов підлягає задоволенню, сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, позивач наполягає на розірванні шлюбу посилаючись на те, що примирення між ними не можливе.
Керуючись ст.ст. 24,104, 105, 110, 111,112 Сімейного Кодексу України, ст.ст.10, 11, 60-61, 208-209, 212-218,294 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 29 червня 1991 році у Палаці реєстрації шлюбів між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про що є актовий запис № 2141 - РОЗІРВАТИ.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній, на користь ОСОБА_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
Після розірвання шлюбу присвоїти позивачу дівоче прізвище «ОСОБА_1».
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Святошинського районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: Т.О. Величко