Копія Справа 2-29/09
30 березня 2009 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - Лисенко Н.В.
при секретарі - Ситник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Велика Багачка Полтавської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( третя особа без самостійних вимог Перша Миргородська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3М.) про визнання недійсним договору дарування квартири, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3М.) про усунення перешкод в користуванні квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що не мають права користування житловим приміщенням та виселення, -
ОСОБА_1 20.08.2008 року звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 (третя особа без самостійних вимог Перша Миргородська державна нотаріальна контора) з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири № 77, що знаходиться по вул. Троїцькій № 67 в м. Миргороді, Полтавської області ( т. 2, а.с. 2-5).
З позову вбачається , що ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 28 липня 2008 року уклали договір дарування квартири № 77, що знаходиться по вул. Троїцькій № 67 в м. Миргороді та належала ОСОБА_1 Договір дарування квартири був посвідчений державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори. Позивач стверджує, що він мав на меті укласти не договір дарування, а договір довічного утримання.
В 2007 році позивач отримав травму і визнаний інвалідом першої групи. Про те, що був посвідчений не договір довічного утримання, а договір дарування квартири йому стало відомо лише в 2008 році. Стверджує, що договір укладений під впливом помилки щодо правової природи даного договору. Просить з цих підстав визнати недійсним договір дарування квартири № 77, що знаходиться по вул. Троїцькій № 67 в м. Миргороді, Полтавської області, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 28 липня 2004 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори 28 липня 2004 року, зареєстрований в реєстрі № 1-1573, зареєстрований в Дочірньому комунальному підприємстві «Миргородтехінвентаризація» за № 6626548 18 серпня 2004 року в книзі № 38, застосувавши наслідки передбачені законом - двосторонню реституцію.
11 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 (третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4) про усунення перешкод у користуванні квартирою № 77, що знаходиться по вул. Троїцькій № 67 в м. Миргороді, Полтавської області ( т. 1, а.с.2-4).
З позову вбачається, що 28.07.2004 року позивач, не читаючи, підписав в Першої Миргородської державної нотаріальної конторі Полтавської області договір дарування квартири сину ОСОБА_2, думаючи що підписує договір довічного утримання. В 2007 році позивач став інвалідом першої групи, в жовтні відповідач забрав його з лікарні в м. Києві, привіз в квартиру АДРЕСА_1, де вони з дружиною ОСОБА_3 і сім'я сина ОСОБА_2 стали жити разом як члени однієї сім'ї. Потім відношення сина до позивача змінилося, почалися сварки, в червні 2008 року відповідач зі своєю родиною переїхав на інше місце проживання, закрив на замки дві кімнати і з того часу в спірній квартирі не живе, не несе ніяких обов'язків, не сплачує комунальних послуг, відповідач відключив електроосвітлення, телефон, холодильник, водопровід, без електрики він не має змоги користуватися ортопедичним матрацом. Стверджує, що дії відповідача створюють його життю реальну небезпеку. Просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ним квартирою № 77 по вул. Троїцькій № 67 в м. Миргороді Полтавської області, а саме підключити електроосвітлення, телефон, холодильник, водопровід та не чинити йому і його дружині перешкод у користуванні як кімнатою, в якій він живе, так і кухнею, ванною, туалетом та коридором, а також телефоном, холодильником і електроенергією.
Справи з зазначеними вище позовами направлені до Великобагачанського районного суду Полтавської області згідно ухвал Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 листопада 2008 року , які винесені на підставі ч. 3 ст. 25 ЦПК України.
Ухвалою Великобагачанського районного суду від 23.12.2008 року цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( третя особа без самостійних вимог Перша державна нотаріальна контора м. Миргорода.) про визнання недійсним договору дарування квартири, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи ОСОБА_4.) про усунення перешкод в користуванні квартирою відповідно до ст. 126 ЦПК України об'єднані в одне провадження.
16 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з зустрічним позовом про визнання осіб такими, що не мають права користування житловим приміщенням та виселення. Ухвалою суду від 23 грудня 2008 року цей позов прийнятий до спільного розгляду з первісними позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( треті особи без самостійних вимог Перша державна нотаріальна контора м. Миргорода) про визнання недійсним договору дарування квартири, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи ОСОБА_4В.) про усунення перешкод в користуванні квартирою.
З позову вбачається, що відповідно до договору дарування квартири АДРЕСА_2 між ним та ОСОБА_1, посвідченого державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори 28 липня 2004 року, реєстр № 1-1573, зареєстрований в Дочірньому комунальному підприємстві «Миргородтехінвентарізація» за № 6626548 18 серпня 2004 року в книзі № 38, позивач ОСОБА_2 є власником даної квартири. До укладення цього договору і після його укладення відповідачі проживали в належному їм жилому будинку в с. Іващенки Миргородського району Полтавської області. ОСОБА_5 того як батько ОСОБА_1 став інвалідом, на його вимогу він був доставлений в спірну квартиру для подальшого транспортування разом з матір'ю в с. Іващенки в належний їм будинок, без його згоди вони залишилися в квартирі погостювати, але коли відповідачка ОСОБА_3 почала створювати нестерпну обстановку для проживання його вагітної на той час дружини і неповнолітнього сина він попросив їх звільнити квартиру, а вони у відповідь почали вимагати розірвання договору дарування квартири, для чого немає ніяких правових підстав. Вважає, що батьки після оформлення дарування квартири втратили право на користування нею. Просить суд визнати відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 такими, що не мають права користуватися квартирою № 77 по вул. Троїцькій № 67 в м. Миргороді Полтавській області, та виселити їх з даної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Ухвалами суду від 24 грудня 2008 року та 02 лютого 2009 року ОСОБА_3 залучена в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( третя особа без самостійних вимог Перша державна нотаріальна контора м. Миргорода.) про визнання недійсним договору дарування квартири, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особи ОСОБА_4.) про усунення перешкод в користуванні квартирою.
В судове засідання 05.03.2009 року та 30.03.2009 року за станом здоров'я не з'явився позивач за первісними позовами і відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1, його інтереси за дорученням представляє дружина ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_6 Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час розгляду справи повідомлена належним чином.
В судовому засіданні представник позивача та третя особа на стороні позивача за первісними позовами та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 суду пояснила, що первісні позови ОСОБА_1 вона підтримує , а зустрічний позов ОСОБА_2 не визнає в повному обсязі, тому що договору дарування вони з сином ОСОБА_2 не укладали, мали намір укласти договір довічного утримання, договір дарування від 28. 07.2004 року дійсно підписаний її чоловіком ОСОБА_1, вона в нотаріальній конторі ніяких документів не підписувала, заяви про згоду на дарування квартири синові, фотокопія якої є в матеріалах справи, вона не підписувала, всі документи віддавав нотаріусу син, позивач ОСОБА_1 лише підписав підготовлені нотаріусом документи, нотаріус їм нічого не роз'яснювала, лише коли у них з сином в 2008 році почали виникати сварки він повідомив їм , що був оформлений договір дарування квартири.
Дійсно вони ще до оформлення спірного договору дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали проживати в с. Іващенки Поливянської сільської ради Миргородського району Полтавської області, їй дійсно зараз належить жилий будинок в с. Іващенки, що залишився від матері, в якому вони з чоловіком проживали до жовтня 2007 року поки чоловік не отримав травму хребта, він лікувався в м. Києві, а потім за згодою сина ОСОБА_2 та невістки ОСОБА_4 вони повернулися в квартиру АДРЕСА_2, в який раніше проживали. В квартирі в спальні залишалися їх меблі, і вони з сином , невісткою і онуком ОСОБА_7 почали проживати однією сім'єю, до січня 2008 року жили дружно, підтримували один одного, першого січня 2008 року разом святкували її день народження, а потім поступово відносини почали погіршуватися, з вини сина почалися сварки . Одного разу він визвав швидку допомогу і хотів відвезти батька ОСОБА_1 в село Іващенки, але вона і сусіди цього йому не дозволили, бо в селі немає лікарні, а він прикутий до ліжка і потребує постійної медичної допомоги ( консультацій лікарів, лікувальний масаж тощо), а мешкаючи в селі Іващенки отримати цю медичну допомогу неможливо. ОСОБА_5 цих подій десь у червні 2008 року син ОСОБА_2 закрив на замки дві кімнати в спірній квартирі , зняв квартиру в м. Миргороді і до цього часу там проживає, але після від'їзду він відключив електроосвітлення, телефон, водопостачання, вода хоча погано, але поступає в квартиру, бо зірвані крани, а без електрики позивач не може користуватися електричним матрацом , який йому потрібний щоб не було пролежнів, цей матрац син сам купив у Києві, вони не мають змоги користуватися холодильником і іншими електроприладами. Вважає, що вони стали проживати в квартирі на законних підставах, як члени однієї сім'ї, переїзд в село для ОСОБА_1, означає поступову смерть. Просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 визнати недійсним договір дарування квартири № 77, що знаходиться по вул. Троїцькій № 67 в м. Миргороді Полтавської області, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 28 липня 2004 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори 28 липня 2004 року, і зобов'язати ОСОБА_2 усунути усі перешкоди в користуванні як самою квартирою так і електрикою, водопроводом, телефоном. Ніяких підстав для їх виселення з даної квартири немає, це незаконно і не гуманно по відношенню до інваліда.
Відповідач за первісними позовами і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 позови ОСОБА_1 не визнав, а заявлений ним зустрічний позов підтримав в повному обсязі, суду його представник ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживають в квартирі № 77 по вул. Троїцькій в будинку № 67 без будь-яких законних підстав. Між ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 28 липня 2004 року був укладений договір дарування даної квартири, ОСОБА_3 дала згоду на укладення цього договору, ОСОБА_1 знявся з реєстрації в цій квартирі після укладення договору дарування вони проживали та були зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку, що належить ОСОБА_3 В жовтні 2007 року батько ОСОБА_2 отримав травму, дійсно ОСОБА_2 з лікарні м. Києва привіз його в цю квартиру, але мова йшла лише про тимчасове проживання. На початку 2008 року у ОСОБА_2 з ОСОБА_3 почалися сварки, дружина ОСОБА_2 ОСОБА_4 в той час була вагітна, ОСОБА_2 попросив батьків звільнити квартиру, а вони стали вимагати розірвати договір дарування, чого ОСОБА_2 не виконав, бо вважає це безпідставним, в червні 2008 року ОСОБА_2 змушений був зняти житло і переїхати разом з сім'єю. Ніяких підстав для визнання договору дарування недійсним немає, цей договір зареєстрований у ДКП «Миргородтехінвентарізація». ОСОБА_2 передані ключі від квартири, документи на квартиру, абонентські книжки на сплату послуг з електро-, газо-, водопостачання. ОСОБА_2 прийняв квартиру у дарунок і набув на неї право власності. На час подання позову вже минуло більш ніж чотири роки з часу укладення договору. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вселилися в квартиру без згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і не мають ніякого права там проживати. Просить відмовити в задоволенні позовів ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири та про усунення перешкод в користуванні квартирою та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 такими, що не мають права користування житловим приміщенням та виселення. ОСОБА_2 подана також заява, в якій він просить при розгляді позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири застосувати позовну давність і відмовити позивачу в зв'язку із спливом позовної давності .
ОСОБА_2 відповідаючи на запитання пояснив, що дійсно він відключив електропостачання і телефон в спірній квартирі через своє фінансове становище, бо він оплачує дві квартири. Ніяких речей батьків в квартирі не залишалося, ліжка і шафа, якими користуються в даний час батьки він купив в санаторії після того як вони були списані.
Третя особа, державний нотаріус Першої Миргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 суду пояснила, що вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними, при посвідченні договору дарування вона особисто пояснювала ОСОБА_1 наслідки договору дарування, він їй пояснив, що буде проживати в селі, а квартиру дарує синові, ніяких розмов про довічне утримання при посвідченні договору не було, всі вимоги діючого законодавства були дотримані при посвідченні договору. Дружина дарувальника ОСОБА_3 особисто підписала заяву, що вона дає згоду на дарування її чоловіком квартири сину ОСОБА_2 Відповідно до умов договору нею і договір дарування, і технічний паспорт були передані обдарованому.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, дослідивши письмові докази по справі , вважає, що позови ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( третя особа без самостійних вимог Перша державна нотаріальна контора м. Миргорода, ОСОБА_3М.) про визнання недійсним договору дарування квартири та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що не мають права користування житловим приміщенням та виселення задоволенню не підлягають, а позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3М.) про усунення перешкод в користуванні квартирою підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 липня 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали між собою договір дарування квартири № 77, що знаходиться по вул. Троїцькій № 67 в м. Миргороді, Полтавської області. Ця квартира належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Миргородською державною нотаріальною конторою 26.05.1992 року по реєстру № 1-2-2200, зареєстрованого в Лубенському МБТІ 01.06.1992 року в реєстровій книзі № 38, реєстраційний № 6626548 ( т. 2, а.с. 138). Договір дарування був посвідчений 28 липня 2004 року державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі 1-1573( т. 2, а.с.136).
В договорі зазначено, що зміст ст.ст. 229,230,231, 234,235 ЦК України, ст. 65 Сімейного Кодексу України сторонам роз'яснені, це підтвердила в судовому засіданні державний нотаріус, якою посвідчено цей договір.
Дружина дарувальника ОСОБА_3 дала згоду на дарування синові ОСОБА_2 даної квартири, про що подала в нотаріальну контору відповідну заяву ( т. 2, а.с. 137). Суд не приймає до уваги твердження третьої особи ОСОБА_3, про те, що вона не підписувала цієї заяви, оскільки, підпис на ній засвідчений належним чином, що зареєстровано в реєстрі під № 1-1572. ОСОБА_3, якій роз'яснено в порядку ст. 10 ЦПК України право заявляти клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, суду пояснила, що вона заявляти клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не буде.
Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні ( обдарованому) безоплатно майно ( дарунок) у власність. В ч. 2 ст. 717 ЦК України зазначено, що « договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру , не є договором дарування».
Судом встановлено, що при укладенні і посвідченні договору дарування квартири, що знаходиться по вул. Троїцькій № 67 в м. Миргороді Полтавської області., між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 липня 2004 року, дотримані вимоги ст.ст. 203, 209 ЦК України, будь-яких порушень при посвідченні договору дарування зі сторони нотаріуса судом також не встановлено.
Суд приходить до висновку, що і дарувальник ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_3, яким на час укладення договору було по 55 років, при укладенні і посвідченні договору розуміли, що укладають договір дарування квартири і бажали цього, їх волевиявлення було вільним, ніякі умови, які є обов'язковими при укладенні договору довічного утримання при укладенні і посвідченні договору не обговорювалися, наслідки укладення договору дарування квартири, тобто безоплатної її передачі обдарованому, нотаріусом були роз'яснені.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України « якщо особа , яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.»
Суду не надано належних доказів, що позивач ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_3 помилялися щодо правових наслідків договору дарування і що ОСОБА_1 помилково уклав цей договір замість договору довічного утримання.
Показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_15 з цього приводу не стосуються часу укладення цього договору, про те, що ОСОБА_1 мав намір укласти з сином ОСОБА_2 договір довічного утримання їм стало відомо від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вже після того як ОСОБА_1 отримав травму і в їх сім'ї виник конфлікт.
Той факт, що ОСОБА_1 28.07.2004 року був укладений договір дарування квартири поряд з письмовими доказами і поясненнями державного нотаріуса ОСОБА_9, підтверджується показання свідка ОСОБА_12, який приїхав в той день з ОСОБА_2 до нотаріальної контори , бачив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і чув що батько вітав сина, але з чим він відразу не зрозумів, а коли сіли в автомобіль, ОСОБА_2 на його запитання відповів, що батько подарував йому трьохкімнатну квартиру, свідка ОСОБА_14, яка знімала ОСОБА_1 з реєстрації в даній квартирі в 2004 році і пам'ятає, що при цьому він пояснив їй, що квартиру залишив синові.
ОСОБА_2 був переданий нотаріусом договір дарування квартири і технічний паспорт на цю квартиру. Ним здійснена реєстрація цього договору 18.08.2004 року в дочірньому підприємстві «Миргородтехінветаризація» ( т. 2, а.с. 12). ОСОБА_2 оплачував комунальні послуги з часу отримання квартири в дарунок і оплачує до цього часу, про що свідчать абонентські книжки, оглянуті в судовому засіданні.
ОСОБА_1 знятий з реєстрації в даній квартирі 16.09.2004 року ( через півтора місяці після укладення договору), ОСОБА_3 - з 14.03.2001 року, ОСОБА_2 зареєстрований в даній квартирі з 13.09.2004 року, ОСОБА_4 і ОСОБА_7- з 19.10.2004 року.
На час укладення договору і в даний час в власності ОСОБА_3 є жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Іващенки Миргородського району Полтавської області по вул. Робітничій № 9, в якому вона з ОСОБА_1 проживала до отримання останнім в жовтні 2008 року травми хребта.
За ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
ОСОБА_2 прийняв документи на квартиру, став проживати в даній квартирі, що відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 722 ЦК України свідчить про прийняття ним дарунку.
ОСОБА_5 отримання ОСОБА_1 травми і повернення після лікування з міста Києва він і його дружина ОСОБА_3 поселилися в квартирі сина ОСОБА_2 на правах членів сім'ї, проти чого не заперечував ні він , ні його дружина ОСОБА_4, бо всі розуміли, що без допомоги лікарів ОСОБА_1 обійтися неможливо.
ОСОБА_1 визнаний інвалідом першої групи ( т. 1, а.с. 8,12, т. 2, а.с. 17), догляд за ним здійснює дружина ОСОБА_3 ( т. 1, а.с. 15).
Свідок, сімейний лікар ОСОБА_5, пояснила суду, що хворому ОСОБА_1 потрібний постійний контроль зі сторони лікарів, послуги масажиста , при проживанні в селі йому це буде недоступно, що може привести до різкого погіршенню його здоров'я.
Ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_3 не зареєструвалися в даній квартирі, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не давали письмової згоди на їх реєстрацію і проживання, але допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15, мешканці будинку, в якому знаходиться квартира ОСОБА_4 і які спілкувалися з ними, бували у них в квартирі, допомагали ОСОБА_1 після отримання травми, підтверджують, що ОСОБА_2 сам привіз батька ОСОБА_2 з Києва в жовтні 2007 року в квартиру № 77, що знаходиться по вул. Троїцькій № 67 в м. Миргороді, Полтавської області, і вони спочатку жили дружно однією сім'єю, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 займали в цій квартирі одну кімнату (спальню) і користувалися іншими приміщеннями загального користування
( кухнею, ванною, туалетом та коридором). 1 січня 2008 року вони усією сім'єю святкували день народження ОСОБА_3, а конфлікт в сім'ї почався вже десь в січні 2008 року після цього дня народження. Це підтвердив допитаний в якості свідка син ОСОБА_1 і ОСОБА_3 ОСОБА_16, він також пояснив, що до того як в 2008 році почалися сварки, батьки і ОСОБА_2, його дружина і син жили однією сім'єю, разом харчувалися, разом доглядали за ОСОБА_1, ОСОБА_2 давав гроші на лікування батька.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника квартири, які проживають разом з ним в квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про користування цим приміщенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України та ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї власника квартири належать дружина, його діти і батьки. Членом сім'ї відповідача може бути визнано і інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали в квартирі як члени сім'ї власника квартири, їх сина ОСОБА_2 і той факт, що вони посварилися і перестали підтримувати сімейні стосунки, вести спільне господарство, не є підставою для визнання їх такими, що не мають права на проживання в даній квартирі та виселення, оскільки ч. 4 ст. 156 ЖК України передбачено, що припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє членів сім'ї власника користування займаним приміщенням.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в 2008-2009 році відповідно до вимог ч. 3 ст. 156 ЖК України сплачували комунальні послуги за користування квартирою , що підтверджується оглянутими в судовому засіданні абонентськими книжками, не знаючи, що ОСОБА_2 також сплачує комунальні послуги за цю квартиру.
Що стосується перешкод в користуванні даною квартирою, які створив для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 власник квартири ОСОБА_2, то судом встановлено, що за заявою ОСОБА_2 в квартирі відключені електропостачання і телефон, чого не заперечує і сам ОСОБА_2 З пояснень ОСОБА_3 та показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15М та сімейного лікаря ОСОБА_5, ОСОБА_2 вбачається, що відключення електропостачання створює ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перешкоди в користуванні побутовими електроприладами, в тому числі і електричним матрацом, який захищає прикутого до ліжка ОСОБА_1 від пролежнів, і квартирою взагалі, бо ходити по квартирі, купати хворого приходиться з допомогою ліхтарика, при виїзді з квартири ОСОБА_2 були пошкоджені водопровідні крани, що створює незручності при користуванні водою в квартирі. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 користуються лише однією кімнатою (спальнею), інші кімнати в квартирі закриті власником на навісні замки. Крім показань свідків це підтверджено відповідним актом ( т. 1, а.с. 13)
Отже, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою потрібно задовольнити частково, що на думку суду буде законним, справедливим і гуманним відносно позивачів, які є особами похилого віку. Необхідно зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні квартирою № 77 в будинку № 67 по вул. Троїцькій в м. Миргороді Полтавської області ОСОБА_1, а саме: зобов'язати ОСОБА_2 підключити в даній квартирі електропостачання, телефон, усунути перешкоди в користуванні водопостачанням в квартирі та не чинити перешкод ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_3 в користуванні займаним жилим приміщенням.
На підставі викладеного та керуючись ст. 203, ч. 1 ст. 229, ст.ст. 717, 718, 719, 722 ЦК України, ст.ст. 64, 156 ЖК України, ст.ст. 3,10,11,60, 79,88, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( третя особа без самостійних вимог Перша Миргородська державна нотаріальна контора , ОСОБА_3М.) про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_3 відмовити.
2. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3М.) про усунення перешкод в користуванні квартирою задовольнити частково. Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні квартирою № 77 в будинку № 67 по вул. Троїцькій в м. Миргороді Полтавської області ОСОБА_1, а саме: зобов'язати ОСОБА_2 підключити в даній квартирі електропостачання, телефон, усунути перешкоди в користуванні водопостачанням в квартирі та не чинити перешкод ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_3 в користуванні цим жилим приміщенням.
3. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що не мають права користування житловим приміщенням та виселення відмовити.
4. Судовий збір за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( третя особа без самостійних вимог Перша державна нотаріальна контора м. Миргорода, ОСОБА_3М.) про визнання недійсним договору дарування квартири віднести за рахунок держави.
5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3М.) про усунення перешкод в користуванні квартирою в сумі 8 грн. 50 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп. на користь ОСОБА_1
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву на апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у встановлений строк, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення виготовлено 3 квітня 2009 року.
Суддя