04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" вересня 2016 р. cправа№ 910/11455/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.
за участю представників: позивача - Награбовський О.В., Рєзніков В.І.
Архіпов О.Ю.
відповідача - Короєд С.О.
третьої особи - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2016 р.
у справі № 910/11455/16 (суддя - Цюкало Ю.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
третя особа Державне підприємство «Донецька залізниця»
про стягнення грошових коштів
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами від 07.11.2013 р. 11 025 768,81 дол США заборгованості по сплаті кредиту та відсотків, 12 720 239,73 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 р. було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Донецька залізниця».
29.06.2016 р. Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулось до місцевого суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 18 766 420,62 дол США заборгованості по сплаті тіла кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 р. становить 467 051 958,01 грн, 3 285 116,99 дол США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 становить 81 758 815,58 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.07.2016 р. у справі № 910/11455/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 18 766 420,62 дол США кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 р. становить 467 051 958,01 грн, 3 285 116,99 дол США процентів, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 р. становить 81 758 815,58 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що ПАТ «Українська залізниця» не стало правонаступником ДП «Донецька залізниця» у зв'язку із відсутністю державної реєстрації припинення ДП «Донецька залізниця», відсутністю укладеного між позивачем та ДП «Донецька залізниця» передавального акту, який би підтверджував перехід прав та зобов'язань, та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщено на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції». Крім того, скаржник посилається на форс-мажорні обставини, які на його думку виключають відповідальність за неналежне виконання кредитних договорів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/11455/16 та призначено її до розгляду на 20.09.2016 р.
В засідання суду, призначене на 20.09.2016 р., представник третьої особи не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.
Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.
Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
07.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі - кредитодавець) та Державним підприємством «Донецька залізниця» (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 13.11-555, кредитний договір № 13.11-556 та кредитний договір № 13.11-557, із змінами, внесеними до них в подальшому додатковими угодами за № 1 від 11.08.2014 р., № 2 від 10.09.2014 р., № 3 від 29.12.2014 р., № 4 від 30.01.2015 р. та № 5 від 29.04.2015 р.
Відповідно до п. 1.1 зазначених кредитних договорів банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 6 255 473,54 дол США, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути позивачу кредит в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені кредитними договорами. Кредит надається позичальнику у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування.
Згідно з п. 7.1 кредитних договорів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату.
Як передбачено п. 7.2.1 кредитних договорів, проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 11% річних (із розрахунку 360 днів на рік).
Пунктами 7.2.2 кредитних договорів передбачено, що період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 числа (з його урахуванням).
Нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця (п. 7.2.4 кредитних договорів).
Відповідно до п. 1.1 додаткових угод № 5 від 29.04.2015 р. до кредитних договорів сторони домовились, що проценти за період з 13.10.2014 р. по 10.08.2015 р. повинні бути сплачені позичальником не пізніше 01.09.2015 р.
Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 04.11.2016 р. (п. 16.1 кредитних договорів).
На виконання умов кредитних договорів № 13.11-555 від 07.11.2013 р., № 13.11-556 від 07.11.2013 р. та № 13.11-557 від 07.11.2013 р. позивач надав ДП «Донецька залізниця» кредитні кошти в загальному розмірі 18 766 420,62 дол США, що підтверджується копіями меморіальних валютних ордерів № TR.6476173.1038.5420 від 29.11.2013 р., № TR.6476207.843.5420 від 29.11.2013 р. та № TR.6476093.840.5420 від 29.11.2013 р. про перерахування кредитних коштів на користь ДП «Донецька залізниця» та банківськими виписками про рух коштів на рахунках ДП «Донецька залізниця» за період з 07.11.2013 р. по 14.06.2016 р.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що ДП «Донецька залізниця» заборгованість за укладеними кредитними договорами вчасно не сплатило, у зв'язку з чим позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення кредиту з ПАТ «Українська залізниця», як правонаступника за правами та обов'язками ДП «Донецька залізниця».
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитними договорами виконав у повному обсязі, що підтверджується меморіальними валютними ордерами № TR.6476173.1038.5420 від 29.11.2013 р., № TR.6476207.843.5420 від 29.11.2013 р. та № TR.6476093.840.5420 від 29.11.2013 р. про перерахування кредитних коштів на користь ДП «Донецька залізниця» та банківськими виписками про рух коштів на рахунках ДП «Донецька залізниця» за період з 07.11.2013 р. по 14.06.2016 р.
Однак, ДП «Донецька залізниця» свої зобов'язання за кредитними договорами не виконало, оскільки у матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості по кредитам та процентам.
На підставі банківських виписок за кредитними договорами встановлено, що станом на 14.06.2016 р. включно, прострочена заборгованість за процентами складає: 1 095 039,00 дол США за кредитним договором № 13.11-555 від 07.11.2013 р., 1 095 039,00 дол США за кредитним договором № 13.11-556 від 07.11.2013 р., та 1 095 038,99 дол США за кредитним договором № 13.11-557 від 07.11.2013 р.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено п. 5.4 ст. 5 кредитних договорів, у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, зазначеної у пунктах 5.1 кредитних договорів, банк набуває право вимагати достроково повернення виданих кредитних коштів, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення пунктів 6.1 кредитних договорів, виконати таку вимогу банку і повернути отримані кредитні кошти в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.
У відповідності до п. 5.1 кредитних договорів до несприятливих подій віднесено, зокрема, несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно кредитних договорів, у передбачений ним строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов'язків за кредитними договорами та/або обов'язків за угодами про забезпечення та/або за іншими угодами, укладеними між сторонами.
27.05.2016 р. у зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами, позивачем було направлено вимоги про дострокове повернення кредиту № КНО-61.1/721, № КНО-61.1/721_1 та № КНО-61.1/721_2 на адресу ПАТ «Українська залізниця», як правонаступника за правами та обов'язками ДП «Донецька залізниця», що підтверджується чеком та описом вкладення до поштового відправлення № 0102108178946.
31.05.2016 р. зазначені вимоги були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0102108178946.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).
Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
Як передбачено ч. 7 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця» постановлено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком № 1.
Додатком № 1 до вказаної постанови визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», до якого увійшло також і Державне підприємство «Донецька залізниця».
Відповідно до ст. 1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735, Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно зі ст. 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця» товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200.
Як передбачено ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Суб'єкт господарювання (господарська організація) може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства (ч. 1 ст. 56 ГК України).
Відповідно до ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Частиною 1 ст. 107 ЦК України передбачено, що кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Разом з тим, положеннями ч. 8 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» передбачено, що під час утворення товариства, формування його статутного капіталу та припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України і підприємств залізничного транспорту, у тому числі під час відступлення права вимоги, переведення боргу, проведення реорганізації, не застосовуються положення законодавства щодо: необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов'язанні (переведення боргу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; права кредиторів вимагати у зв'язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов'язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків; неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємств залізничного транспорту; проведення екологічного аудиту підприємств залізничного транспорту.
Згідно з ч. 2 ст. 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Абзацом 2 ч. 3 ст. 107 ЦК України в редакції, яка діяла до внесення змін до ЦК Законом «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26.11.2015 р., було встановлено, що підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акту та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.
В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія Зведеного передавального акту від 06.08.2015 р., затверджено Міністром інфраструктури України 18.08.2015 р., підписаного головами та членами комісії з утворення ПАТ «Українська залізниця» та головами комісій з реорганізації підприємств залізничного транспорту, в тому числі голови комісії з реорганізації ДП «Донецька залізниця» Брюховецьким В.А.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», державна реєстрація юридичних осіб - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Так, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПАТ «Українська залізниця» зареєстровано в державному реєстрі 21.10.2015 р., та є правонаступником, в тому числі, ДП «Донецька залізниця». Вказаний запис не скасовано та не оскаржено.
Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ДП «Донецька залізниця» з 25.11.2014 р. перебуває у стані припинення за рішенням власників.
Враховуючи викладене судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки всі права та обов'язки ДП «Донецька залізниця» за укладеними кредитними договорами перейшли до його правонаступника - ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується рішенням засновників ДП «Донецька залізниця» про припинення цієї юридичної особи, рішенням уповноваженого органу про створення ПАТ «Українська залізниця» на базі реорганізованих підприємств та за рахунок їх активів і зобов'язань, підписаного та затвердженого передавального акту від 06.08.2015 р. та самого факту реєстрації ПАТ «Українська залізниця», а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами у сумі 18 766 420,62 грн дол. США заборгованості по тілу кредиту та 3 285 116,99 грн заборгованості по сплаті процентів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно доводів скаржника про те, що за відсутності запису про припинення ДП «Донецька залізниця» неможливе настання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» за правами та обов'язками ДП «Донецька залізниця», судова колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державною реєстрацією юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців є офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Як передбачено ч. 3 ст. 4 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту (ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»).
Правонаступництво закріплено також в ч. 2 п. 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця»: товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, враховуючи додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.
Встановлено, що моментом виникнення правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» є дата державної реєстрації товариства.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ «Українська залізниця», датою відповідного запису в Єдиному державному реєстрі є 21.10.2015 р.
Таким чином, враховуючи факт створення ПАТ «Українська залізниця», як правонаступника усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, підтверджений записом в Єдиному державному реєстрі, ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації вказаного акціонерного товариства.
Доводи скаржника про те, що активи, власний капітал та зобов'язання ДП «Донецька залізниця» не увійшли до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» у зв'язку з неможливістю провести інвентаризацію такого майна, яке перебуває в зоні проведення антитерористичної операції, що підтверджується постановами Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 та від 12.11.2014 р. № 604 колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» було встановлено особливості проведення інвентаризації майна (активів, власного капіталу та зобов'язань) відповідних суб'єктів, в тому числі Державного підприємства «Донецька залізниця».
Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. № 879, визначено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.
До нормативно-правових актів, якими регулюється ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, було внесено зміни у зв'язку із набранням чинності Указу Президенту України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та проведенням антитерористичної операції.
Зокрема, п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» підприємства, які розміщені на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції або структурні підрозділи (відокремлене майно) яких перебувають на такій території, проводять інвентаризацію у разі можливості безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал підприємств. У річній фінансовій звітності інформація про активи, до яких неможливо забезпечити безпечний та безперешкодний доступ, та зобов'язання і власний капітал, які не можуть бути документально підтверджені у зв'язку з відсутністю доступу до відповідних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, відображається за даними бухгалтерського обліку.
Отже, на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції проведення обов'язкової інвентаризації у нормативно встановленому порядку є неможливим до того часу, до якого будуть існувати відповідні обставини (окупація та проведення АТО).
Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Міністерство інфраструктури України повинно було у двомісячний строк разом з Укрзалізницею забезпечити проведення інвентаризації майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку № 1, затвердити переліки та зведені акти інвентаризації майна Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку № 1, що вноситься до статутного капіталу товариства. Отже, зазначеною постановою було передбачено проведення інвентаризації майна ДП «Донецька залізниця» в загальному порядку відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. № 879, яке застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.
Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» вбачається, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання), яке знаходяться на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції за існуючою методологією інвентаризації не може бути піддане фактичному обрахунку і не може бути документально підтверджено їх наявність, стан і оцінка, у зв'язку з чим:
1) майно, а саме активи та власний капітал, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, в тому числі державного підприємства «Донецька залізниця»:
- не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до п. 5 постанови № 200;
- відображається в балансі і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови;
2) зобов'язання зазначених підприємств фіксуються в окремих актах обліку, які складаються не на підставі встановлення їх фактичної наявності, а на підставі фінансової звітності станом на останню дату її подання;
3) окремі акти обліку активів, власного капіталу і зобов'язань державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, формуються за даними фінансової звітності за видами активів, власного капіталу та зобов'язань у розрізі статей балансу на останню дату, на яку надавалася фінансова звітність,
4) інвентаризація та оцінка майна проводяться після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції, за результатами яких мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно із законодавством.
Отже, майно державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не може бути інвентаризоване до завершення окупації та проведення антитерористичної операції. При цьому, вказане майно вже передано новоствореному суб'єкту - ПАТ «Українська залізниця» в порядку правонаступництва.
Отже доведено, що з 06.06.2016 р. у відповідача, як правонаступника ДП «Донецька залізниця», виникло зобов'язання достроково повернути позивачу отримані за кредитними договорами кошти у повному обсязі, а саме: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 18 766 420,60 дол США, за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 р. складає 467 051 958,01 грн, а також заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 3 285 116,99 дол США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 р. складає 81 758 815,58 грн.
Посилання скаржника на форс-мажорні обставини, які на його думку виключають відповідальність за неналежне виконання кредитних договорів, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки вони не є підтвердженими належними доказами.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2016 р. у справі № 910/11455/16 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/11455/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко