"20" вересня 2016 р.Справа № 916/1493/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС”
До відповідачів: ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області
Про стягнення 2822,50 грн.
Суддя Д'яченко Т.Г.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідачів: не з'явилися
Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” вернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області через Управляння державного казначейства Одеської області 3%річних у розмірі 519,67 грн. та 2302,83 грн. інфляційних втрат в рахунок відшкодування підтвердженої шкоди (втрат) у зв'язку зіз невиконанням рішення господарського суду Київської області від 04 грудня 2014 року у справі №911/4107/14.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2016р. порушено провадження у справі № 916/1493/16 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 19.07.2016р.
Одночасно з поданням позовної заяви 06.06.2016р. до господарського суду Одеської області Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” було надано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у якому представник позивача просив суд, керуючись ст.ст.22, 74-1 ГПК України, доручити проведення судового засідання у справі у режимі відеоконференції Господарському суду Київської області, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16, 01032, ОСОБА_1 апеляційному господарському суду, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул..Шолуденка 1, 04116, або Господарському суду міста Києва, що знаходиться за адресою: м. Київ,вул. Б.Хмельницького, 44-б.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2016р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції задоволено, розгляд справи призначено у режимі відеоконференції та доручено Господарському суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання у режимі відоеконференції по розгляду справи №916/1493/16.
27.07.2016р. (вх.№ ГСОО 2-3977/16) до господарського суду Одеської області представником ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області надано клопотання в порядку ст.24 ГПК України, у якому заявник просив суд залучити до участі у справі №916/1493/16 іншого відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2016р. клопотання ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 24 ГПК України задоволено, залучено в якості іншого відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м.Одеса, вул. Черняховського, 6, код 38016923).
Відповідач - ОСОБА_1 відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі, з підстав, які викладено у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначає суду, що державним виконавцем Відділу, під час примусового виконання наказів №911/4107/14, виданих господарським судом Київської області 22.12.2014р., вживались усі необхідні заходи примусового виконання рішення в повному обсязі, які були направлені на фактичне виконання вимог виконавчих документів, та проводились виконавчі дії у повній мірі.
16.09.016р. до господарського суду Одеської області представником Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області були надані письмові пояснення (відзив), відповідно до яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” у повному обсязі, з підстав, які викладено у відзиві на позовні заяву та додатково було повідомлено суд, що вірною назвою відповідача є Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, відповідно п. 1.7. Наказу Державної казначейської служби України від 19.12.2011р. №145.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, суд встановив.
Рішенням господарського суду Київської області від 04.12.2014р. у справі №911/4107/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” задоволено, солідарно стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю „ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” 1000 грн. заборгованості, 3000 грн. - адвокатські витрати, 1827 грн. судового збору, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” 34573,56грн.
У відповідно до вимог ст. 116 ГПК України, у зв'язку з набранням рішенням суду від 04.12.2014р. у справі №911/4107/14 законної сили, 22.12.2014р., були видані відповідні накази суду про примусове виконання рішення суду.
Постановою ОСОБА_1 ВДВС Одеського МУЮ від 03.12.2015р. було відкрито виконавче провадження №49551197 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014р. про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” 1000 грн. заборгованості, 3000 грн. адвокатських витрат та 1827 грн. судового збору.
Постановою ОСОБА_1 ВДВС Одеського МУЮ від 03.12.2015р. було відкрито виконавче провадження №49551084 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014р. про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” 34573,56 грн. заборгованості.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2016р. по справі №911/4107/14 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” на дії та бездіяльність ОСОБА_1 ВДВС Одеського МУЮ Одеської області у виконавчих провадженнях №49551197 та №49551084 при примусовому виконанні наказів Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014р.; визнано дії ОСОБА_1 ВДВС Одеського МУЮ Одеської області у виконавчих провадженнях №49551197 та №49551084 при примусовому виконанні наказів Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014р. щодо винесення постанов від 22.12.2015р. про зупинення виконавчого провадження №49551197 та №49551084 при примусовому виконанні наказів Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014р. протиправними та незаконними; визнано недійсною та скасовано Постанови ОСОБА_1 ВДВС Одеського МУЮ Одеської області від 22.12.2015р. про зупинення виконавчого провадження №49551197 та №49551084 при примусовому виконанні наказів Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014р., та визнано бездіяльність за період з 11 грудня 2015 року по 10 лютого 2016 року ОСОБА_1 ВДВС Одеського МУЮ Одеської області у виконавчому провадженні №49551197 та №49551084 при примусовому виконанні наказів Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014р. - незаконною та протиправною.
У подальшому, Постановою ОСОБА_1 ВДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області від 16.05.2016р. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження” закінчено виконавче провадження №49551197 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014р. про стягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” на загальну суму боргу у розмірі 5827 грн.
Виконавче провадження №49551197 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014р. для подальшого виконання передано до Котовського МР ВДВС ГТУЮ в Одеській області.
Постановою ОСОБА_1 ВДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області від 16.05.2016р. на підставі п. 10 ч.1 ст. Закону України „Про виконавче провадження” закінчено виконавче провадження №49551084 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014р. про стягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” на загальну суму стягнення боргу у розмірі 34573,56 грн.
Як стверджує позивач, несвоєчасне виконання ОСОБА_1 ВДВС Одеського МУЮ Одеської області зобов'язань за законом та невиконання рішення суду стало підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” до суду для захисту свого порушеного права на вільне володіння своїм майном, в тому числі власними грошовими коштами, та примусового стягнення нарахованих грошових сум за порушення грошового зобов'язання.
У зв'язку з вищезазначеним, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що є предметом позовних вимог, як збитків (втрат) Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” у зв'язку з тривалим, безпідставним та незаконним невиконанням наказів Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014р., у зв'язку з недотриманням та порушенням з боку ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області норм та положень Закону України „Про виконавче провадження”.
Позивач стверджує, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що заборгованість за наказом не погашена, Позивач є належним та законним кредитором відповідача - ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області щодо отримання сум 3% річних та інфляційних витрат, в якості понесених втрат (збитків) та існування шкоди за рахунок неправомірних та протиправних дій відповідача - ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області, за які наступає відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків (втрат) у розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення виконання грошового зобов'язання - із завершенням шестимісячного терміну, відведеного законом на вчинення відповідачу усіх необхідних виконавчих дій.
Враховуючи те, що заборгованість згідно до наказів Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014р. мала прострочення, позивач є належним та законним кредитором ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області щодо отримання нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.
Так, відповідно до здійсненого позивачем розрахунку, за ОСОБА_1 відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області рахується заборгованість за сплати 3% річних у розмірі 519,67 грн. (розрахунок проведено за період з 11.12.2015р. по 15.05.2016р.) та заборгованість за сплати інфляційних втрат у розмірі 2302,83 грн. (розрахунок проведено за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року).
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” обґрунтовано неправомірними та протиправними, на думку позивача, діями з боку ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області та направлені на стягнення з останнього втрат (збитків) у вигляді 3% річних у розмірі 519,67 грн. та сплати інфляційних втрат у розмірі 2302,83 грн. в рахунок відшкодування підтвердженої шкоди (втрат) у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2014р. у справі №911/4107/14.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу вимог ст. 34 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Під доказуванням в судочинстві слід розуміти діяльність осіб, які беруть участь у справі, і суду, що здійснюється у передбаченій процесуальним законодавством формі, по встановленню юридично значущих фактів.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та обов'язків.
У ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України „Про виконавче провадження”, збитки, завдані державним виконавцем фізичним або юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.3 ст.11 „Про державну виконавчу службу” шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Таким чином для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі N 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11).
В обґрунтування позовних вимог, посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що предметом позовних вимог є стягнення інфляційних втрат та 3% річних як збитків (втрат) позивача у зв'язку із тривалим, безпідставним та незаконним невиконанням наказів господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22 грудня 2014 року, у зв'язку із недотриманням та порушенням відповідачем у справі - ОСОБА_1 відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області положень Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п. 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Отже, боржником, у розумінні ст. 609, 625 ЦК України, є саме Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, з якого відповідно до рішення господарського суду Київської області від 22.12.2014р. у справі №911/4107/14 було стягнуто грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” і яким, відповідно до тверджень та пояснень позивача, таке рішення не виконується.
Крім того, відповідно до Аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві (Лист Верховного Суду України від 01.07.2014р.) вбачається, що грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України, передбачають, насамперед, наявність договірних правовідносин між сторонами зобов'язання, яке є не виконаними.
Однак, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” та ОСОБА_1 відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області існують відносини, що виникли з приводу виконання судових рішень та які, відповідно, регулюються Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до зазначеного, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, передбачені статтею 625 ЦК України.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” про стягнення з ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області через Управління державного казначейства Одеської області 3% річних у розмірі 519,67 грн. та 2302,83 грн. інфляційних втрат в рахунок відшкодування шкоди (втрат) у зв'язку із невиконанням рішення господарського суду Київської області від 04 грудня 2014 року у справі №911/4107/14, не обґрунтовані, безпідставні, отже не підлягають задоволенню судом.
Керуючись ст.ст. 43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 26 вересня 2016 р.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Т.Г. Д'яченко