79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.09.2016р. Справа№ 914/3614/15
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.,
при секретарі судового засідання Краєвському І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівського комунального підприємства "Старий Львів", м. Львів,
про: стягнення 112.413,08 грн. неустойки.
Представники:
позивача:Чижович І.З. - представник (довіреність від 29.07.2016 р.),
відповідача:ОСОБА_3 - представник (довіреність від 04.12.2015 р.),
третя особа:не з'явився.
Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
04 січня 2016 року рішенням Господарського суду Львівської області позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 112.413,08 грн. неустойки та 1.782,25 грн. судового збору.
14 квітня 2016 року постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області від 04.01.2016 р. у справі №914/3614/15 скасовано в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 21.609,86 грн. неустойки і в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 04.01.2016 р. у справі №914/3614/15 залишити без змін.
15 червня 2016 року постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Львівської області від 04.01.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 р. у справі за №914/3614/15 скасувано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
06 липня 2016 року за допомогою автоматизованої системи документообігу суду справу №914/3614/15 протоколом автоматизованого розподілу передано на новий розгляд судді Трускавецькому В.П.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.07.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 20.07.2016 р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 03.08.2016 р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2016 р. розгляд справи було відкладено на 17.08.2016 р. Ухвалою суду від 17.08.2016 р. залучено до участі у справі ЛКП "Старий Львів" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладено розгляд справи на 07.09.2016 р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.09.2016 р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 20.09.2016 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.09.2016 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений між сторонами у справі договір оренди №Г-7113-9 від 27.03.2009 р. припинив свою дію 26.03.2012 р., про що встановлено у рішенні Господарського суду Львівської області №914/69/14 від 26.03.2014 р. Після припинення дії договору відповідач не повернув об'єкт оренди позивачу. З урахуванням наведеного просить стягнути з відповідача неустойку у порядку статті 785 Цивільного кодексу України за період з 01.04.2012 р. по 17.04.2015 р. у сумі 112.413,08 грн.
Відповідач у поданому відзиві заперечив проти позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність вини відповідача у не підписанні акту приймання-передачі орендованого майна. Крім того, просить застосувати позову давність, яка спливла 02.08.2015 р.
Третя особа у поданих письмових поясненнях вказує на те, що 02.08.2012 р. ОСОБА_1 звернулась до ЛКП "Старий Львів" із заявою про передачу приміщення. Станом на березень 2014 року орендовані приміщення не були передані на баланс комунального підприємства. 09.10.2014 р. видана довідка №993 про те, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2, площею 24,9 кв.м. знаходяться на балансі ЛКП "Старий Львів", а 17.10.2014 р. було надіслано лист до Управління комунальної власності та Галицької районної адміністрації про вільні нежитлові приміщення за вказаною адресою.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
Управління комунальної власності Львівської міської ради 14.01.2014 р. подало на розгляд Господарського суду Львівської області позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у справі №914/69/14 про зобов'язання повернути об'єкт оренди та стягнення заборгованості з орендної плати. Господарським судом Львівської області у справі №914/69/14 прийнято рішення від 26.03.2014 р., яким встановлено:
- 27.03.2009р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-7113-9 (надалі - Договір);
- повідомленням від 29.03.2012 року № 2302-вих-1181 Управління комунальної власності Департаменту економічної політики звернулось до ФОП ОСОБА_1 про припинення договору оренди. Згідно вказаного повідомлення, оскільки договір припинив свою дію з 26.03.2013р., позивач повідомив відповідача про повернення протягом 15 днів балансоутримувачу орендованого приміщення по акту прийому-передачі;
- згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 20.04.2015 року ВП №46585127 виконавчий документ у справі № 914/69/14 щодо повернення орендованого майна виконано лише 17.04.2015 р.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2012р. відповідач вчиняв залежні від неї дії щодо повернення об'єкту оренди, про що свідчить заява б/н від 02.08.2012р. адресована балансоутримувачу ЛКП "Старий Львів" та зареєстровану останнім за №519 від 02.08.2012 р. (а.с. 51). У поданій заяві фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просила працівників ЛКП "Старий Львів" домовитись про зустріч з приводу передачі приміщень за адресою АДРЕСА_2.
ФОП ОСОБА_1 отримано наручно від ЛКП "Старий Львів" листа від 07.08.2014 р., в якому відповідача повідомлено про те, що об'єкт оренди не передано орендодавцю або балансоутримувачу.
У довідці №993 від 09.10.2014р. ЛКП «Старий Львів» вказано, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 24,9 кв.м. знаходяться на балансі ЛКП «Старий Львів» є вільними та ніким не використовуються.
На підставі даної довідки складено акт державного виконавця від 17.04.2015р. про фактичне виконання рішення суду. Тобо, ще 09.10.2014 р. з дня видачі довідки
Відповідач доказів оплати неустойки суду не подав, інших доказів та письмових пояснень не представив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено Договір. Договір припинив свою дію 26.03.2012 р у зв'язку із скеруванням Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР на адресу ФОП ОСОБА_1 повідомленням від 29.03.2012 року № 2302-вих-1181 про припинення договору оренди та зобов'язання протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення по акту прийому-передачі, що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 26.03.2014 р. №914/69/14.
Згідно п. 9.1 Договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди (п. 9.2 Договору). Згідно п. 9.3. договору об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних у п. 9.1. цього договору.
При передачі об'єкта оренди складається акт здачі - приймання, який підписується сторонами (п. 9.4 Договору). Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі - приймання. (п. 9.5 Договору).
Відповідно до положень частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
З урахуванням наведеного в силу положень закону та протягом строку 15 днів відповідач зобов'язаний був виконати обов'язок щодо повернення об'єкта оренди. Доказів виконання зазначеного обов'язку суду не представлено. Відтак з моменту припинення дії договору - 26.03.2012 р. до 10.04.2012 р. орендар зобов'язаний був повернути об'єкт оренди орендодавцю, тому з 11.04.2012 р. відсутні правові підстави для користування ФОП ОСОБА_1
Судом встановлено, що відповідач в серпні 2012р. вчиняла залежні від неї дії щодо повернення об'єкту оренди, шляхом підписання акту прийому-передачі. Зазначене підтверджується заявою б/н від 02.08.2012р. адресованою балансоутримувачу ЛКП «Старий Львів» та зареєстровану останнім за №519 від 02.08.2012р. (а.с. 51). У поданій заяві ФОП ОСОБА_1 просила працівників ЛКП «Старий Львів» домовитись про зустріч з приводу передачі приміщень за адресою АДРЕСА_2. Крім того, із листка непрацездатності серія АВН №291703, доданого до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 у зв'язку з вагітністю звільнена від роботи з 06.06.2012 по 10.10.2012 р. Також відповідачем додано свідоцтво про народження дитини від 04.08.2012 р. серія НОМЕР_2.
З урахуванням наведеного відповідач безпідставно не виконав обов'язку щодо повернення об'єкта оренди з 11.04.2012 р. до 01.08.2012 р. Тому підставним є стягнення неустойки за вказаний період.
При цьому суд враховує подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності. З урахування поданої заяви відповідача суд виходить із наступного.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до пункту 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. №10 частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки; у Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 N 14-рп/2012 зі справи N 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).
Як встановлено судом зобов'язання із повернення майна мало бути виконано до 10.04.2012 р. Відтак з 11.04.2012 р. починає перебіг строк позовної давності. Позивач звернувся із позовом про стягнення неустойки 20.10.2015 р. Відтак до стягнення підлягають вимоги, що виникли з 20.10.2012 р. Зобов'язання із сплати неустойки, що виникли до 20.10.2012 р. заявлені із спливом строку позовної давності. Тому, обґрунтованим є застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки за період з 11.04.2012 р. до 01.08.2012 р.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за період з 11.04.2012 р. до 01.08.2012 р. у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Згідно з частиною першою статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі у постанові від 15.06.2016 р., зокрема, зазначив, що для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 785 ЦК України, які за своєю правовою природою є цивільно-правовою відповідальністю за неналежне виконання зобов'язання, необхідно відповідно до ст. 614 ЦК України встановити наявність вини відповідача (умислу або необережності). Також правові норми, що регулюють орендні відносини, не містять вичерпного переліку дій, які має вчинити орендар на підтвердження виконання свого обов'язку з повернення орендованого майна, а тому суд мав з'ясувати з чиєї вини не відбулася передача приміщення за заявою відповідачки від 02.08.2012 р. до 10.08.2012 р., адже зі змісту заяви вбачається, що відповідачка не ухилялася від цього обов'язку і бажала передати приміщення балансоутримувачу. Крім того, за наявності довідки №993 від 13.10.2014р. ЛКП "Старий Львів", суд мав ретельніше з'ясувати момент передачі приміщення балансоутримувачу, адже довідка констатує повернення орендованого майна станом на 13.10.2014 р., проте з неї не вбачається, що воно було повернуто саме в цей день. А також дано вказівки про те, що при новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати питання фактичного повернення майна орендарем орендодавцю чи балансоутримувачу ЛКП "Старий Львів", наявність вини в діях відповідачки, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
Верховний Суд України наголосив на тому, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України (постанова від 02.09.2014 р. у справі №927/1215/13), а також необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав (постанова від 19.08.2014 р. у справі №5015/4879/12).
Відповідно до положень частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Після скерування відповідачем відповідного листа про передачу майна, позивачем не вчинено кореспондуючого обов'язку щодо прийняття майна. Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідача після 02.08.2014 р. із прийняттям майна. Відтак, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_1 не мала можливості передати майно Управлінню комунальної власності ЛМР за відсутності зустрічних дій щодо прийняття об'єкта оренди позивачем. Крім того, у діях відповідача відсутній умисел щодо ухилення від повернення майна, оскільки вчинялись дій на його повернення.
Разом з тим, 14.01.2014 р. Управління комунальної власності Львівської міської ради 14.01.2014 р. подало на розгляд Господарського суду Львівської області позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у справі №914/69/14 про зобов'язання повернути об'єкт оренди. До позову додано докази скерування (опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція) на юридичну адресу (м. Львів, вул. Дорошенка, 28/4) відповідача позовної заяви із додатками.
Отож позивачем з часу звернення ФОП ОСОБА_1 до балансоутримувача (ЛКП "Старий Львів") про повернення майна 02.08.2012 р. до моменту звернення із відповідним позовом 14.01.2014 р. не подано суду належних та допустимих доказів вчинення дій на прийняття об'єкта оренди.
Крім того, відповідач отримав наручно від ЛКП "Старий Львів" листа від 07.08.2014 р., в якому ФОП ОСОБА_1 повідомлено про те, що об'єкт оренди не передано орендодавцю або балансоутримувачу.
Суд не приймає як належні та допустимі докази лист адресований ФОП ОСОБА_1 від ЛКП "Старий Львів" від 31.08.2012 р. №С519, оскільки відсутні докази надіслання вказаного листа, а також лист від 14.01.2014 р. №30, оскільки із квитанції вбачається про надіслання його на АДРЕСА_2, за місцем знаходження об'єкта оренди за Договором, який припинив дію 26.03.2012 р.
У довідці №993 від 09.10.2014р. ЛКП «Старий Львів» вказано, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 24,9 кв.м. знаходяться на балансі ЛКП «Старий Львів» є вільними та ніким не використовуються. На підставі даної довідки складено акт державного виконавця від 17.04.2015р. про фактичне виконання рішення суду.
В судових засідання судом досліджувалось питання моменту передачі об'єкта оренди згідно із рекомендаціями Вищого господарського суду України, викладеними у постанові від 15.06.2016 р. Із доказів доданих до матеріалів справи, пояснень сторін та третьої особи вбачається, що майно повернуто згідно із довідкою ЛКП «Старий Львів» №993 від 09.10.2014р.
Таким чином, судом встановлено, що майно передано балансоутримувачу ЛКП «Старий Львів» відповідачем 09.10.2014 р.
З урахуванням наведеного відповідач безпідставно не виконав обов'язку щодо повернення об'єкта оренди з 14.01.2014 р. до 09.10.2014 р. Тому підставним є стягнення неустойки за період з 14.01.2014 р. до 09.10.2014 р. у сумі 27.555,17 грн.
Позивачем здійснено нарахування неустойки з 01.04.2012 р. по 17.04.2015 р. Проте, позовні вимоги про стягнення неустойки з 10.10.2014 р. до 17.04.2015 р. є необгурнтованими, оскільки об'єкт оренди повернуто згідно із довідкою ЛКП «Старий Львів» (балансоутримувачу) №993 від 09.10.2014р.
Відповідно до статей 32, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем частково спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. №7 у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Відтак, за подання до суду позовної заяви позивачем було сплачено 1.782,25 грн., за подання до суду апеляційної скарги відповідачем було сплачено 1.961,30 грн., за подання до суду касаційної скарги відповідачем було сплачено 2.140,00 грн. Загальна сума сплаченого до бюджету судового збору за розгляд справи становить 5.883,55 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, для відшкодування витрат на оплату судового збору з відповідача на користь позивача підлягала до стягнення 1.441,81 грн., а позивачем мало бути сплачено до бюджету 4.441,74 грн.
Однак, позивачем сплачено до бюджету за подання позовної заяви 1.782,25 грн. Відтак, з позивача в доход бюджету підлягає до стягнення 2.659,49 грн. судового збору (4441,74 грн. (сума судового збору, яку мав сплатити позивач до бюджету) відняти 1.782,25 грн. (сума судового збору, яку сплатив позивач до бюджету) дорівнює 2.659,49 грн.).
Відповідачем сплачено до бюджету судового збору у розмірі 4.101.30 грн. (1961,30 (сума судового збору, яку сплатив відповідач до бюджету за подання апеляційної скарги) додати 2.140,00 грн. (сума судового збору, яку сплатив відповідач до бюджету за подання касаційної скарги) дорівнює 4.101,30 грн.).
Оскільки, сума судового збору, яка підлягає до стягнення з позивача в доход бюджету у розмірі 2.659,49 грн., поступила у доход бюджету, так як вже була сплачена відповідачем, то для відшкодування витрат на оплату судового збору з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення 2.659,49 грн.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 79000; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: площа Галицька, будинок 15, місто Львів, Львівська область, 79008; ідентифікаційний код 25558625) 27.555,17 грн. неустойки.
3. Стягнути з Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: площа Галицька, будинок 15, місто Львів, Львівська область, 79008; ідентифікаційний код 25558625) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 79000; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2.659, 49 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.09.2016 року.
Суддя Трускавецький В.П.