ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.09.2016Справа №910/16104/16
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «ОТІС» до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про стягнення заборгованості в розмірі 25 463, 27 грн,
за участю представників сторін:
від позивача - Мацюк В.В. (довіреність № 8 від 29.01.2016);
від відповідача - Гришковець Л.І. (довіреність № 431-3309 від 1108.2016),
У вересні 2016 року приватне акціонерне товариство «ОТІС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (надалі - відповідач) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 25 463, 27 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 30.10.2013 був укладений договір № D2 4Т 248 на капітальний ремонт ліфта на виконання умов якого позивач надав відповідачу послуги з капітального ремонту ліфтів, однак відповідач, в порушення умов договору вказані послуги не оплатив у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 25 463, 27 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16104/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2016.
22.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 05.09.2016.
26.09.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач визнав суму заборгованості перед позивачем та просив суд розстрочити виконання рішення суду у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.
У судове засідання, призначене на 26.09.2016, представники сторін з'явилися та надали суду пояснення по суті спору.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та заперечив проти розстрочки виконання рішення суду у даній справі.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві.
У судовому засіданні 26.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважних представників сторін, судом встановлено таке.
30.10.2013 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір № D2 4T 248 на капітальний ремонт ліфта, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню капітального ремонту ліфта розташованого за адресою: вул. Деміївська, 37 (2 під'їзд), реєстр № 12900 та придбання необхідних матеріалів для виконання робіт за рахунок замовника, а замовник зобов'язується сплатити підряднику вартість робіт та матеріалів, яка визначена в договірній ціні (п. 1.1. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що вартість робіт, доручених підряднику за договором, визначається дефектним актом та розрахунком договірної ціни на виконання капітального ремонту ліфта (додаток № 1 до договору), який є невід'ємною частиною договору і складає 25 463, 27 грн разом з ПДВ.
Згідно з п. 2.2. договору виконання робіт оформляється актом за формою КБ-2в та довідкою за формою КБ-3 не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Відповідно до п. 2.3. договору оплата вартості ремонту ліфта згідно п. 2.1. договору здійснюється замовником протягом 5-ти робочих днів з дня підписання акта виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).
Виходячи з умов договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду, тому права і обов'язки сторін визначаються, зокрема, положеннями глави 61 ЦК України.
Положеннями ч. 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
На виконання умов договору позивач виконав роботи з капітального ремонту ліфта на суму 25 463, 27 грн, що підтверджується актом № 1 приймання наданих будівельних робіт від 30.10.2013 ф. КБ-2в за жовтень 2013 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 30.10.2013 ф. КБ-3 за жовтень 2013 року, підписаними представниками обох сторін без зауважень та заперечень і скріпленими печатками обох підприємств, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуто судом у судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи умови договору, зокрема п. 2.3., відповідач мав оплатити виконані позивачем роботи в строк до 04.11.2013 включно.
Проте, відповідач в обумовлені договором строки виконані позивачем роботи з капітального ремонту ліфта не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 25 463, 27 грн.
Позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права і охоронюваного законом інтересу, шляхом стягнення з відповідача вищевказаної суми заборгованості.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем, або спростовують доводи позивача, суду не надав. Відтак, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 25 463, 27 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено та підтверджено документально.
Суд, у судовому засіданні 26.09.2016, дослідивши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення у даній справі, зазначає таке.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).
Відповідно до п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року № 9 (далі - постанова) розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно з п. 7.2. постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Крім того, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.
Виходячи з наведених вище обставин, норм процесуального права та роз'яснень господарського суду касаційної інстанції, суд зазначає таке.
По-перше, заявником на підтвердження скрутного фінансового становища та неможливості виконання рішення суду у даній справі додано лише копії ухвал про порушення провадження у справах, що перебувають на розгляді в Господарському суді міста Києва, а також копію довідки щодо обігу грошових коштів на підприємстві відповідача з якої вбачається позитивний дохід останнього, проте не додано фінансову звітність, виписки з банку щодо руху грошових коштів і залишку грошових коштів та інших необхідних доказів в підтвердження своїх посилань, а тому суд не може дійти беззаперечного висновку щодо тяжкого фінансового стану відповідача.
По-друге, суд відзначає, що жодна з обставин, наведених боржником у відзиві в її обґрунтування, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави суду для розстрочки виконання рішення у даній справі. Тобто боржником не наведено у заяві жодної документально підтвердженої обставини, яка фактично унеможливлює виконання рішення суду.
Суд, вирішуючи питання щодо відстрочки виконання рішення суду, бере до уваги принцип рівності матеріальних інтересів обох сторін у справі та зазначає, що непогашення боржником заборгованості з моменту винесення рішення у даній справі та наявність інфляційних процесів у економіці держави за вказаний період часу порушує матеріальні інтереси позивача (стягувача), а також може призвести до негативних наслідків для нього.
По-третє, відповідачем жодним чином не обґрунтовано необхідність розстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва у даній справі до 31.03.2017 та не вказано механізму, за допомогою якого останній набуде змогу виконати вказане рішення в майбутньому згідно наданого графіку.
У зв'язку з викладеним, з наданих заявником документів не вбачається відсутність можливості у заявника одномоментно виконати рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання вказаного рішення.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «ОТІС» задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 17-Б; ідентифікаційний код 32375554, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного акціонерного товариства «ОТІС» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 32; ідентифікаційний код 14357579, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) заборгованість в сумі 25 463 (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят три) гривні 27 копійок; витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28 вересня 2016 року
Cуддя Я.А. Карабань