Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"05" вересня 2016 р. Справа № 911/2154/16
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Симедіка УА”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Київська”
про стягнення 46964,26 грн.
секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 10/06/16-1 від 10.06.2016 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 12.02.2016 р.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Симедіка УА” (далі - ТОВ “Симедіка УА”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Київська” (далі - ТОВ “Птахофабрика Київська”, відповідач) про стягнення 46964,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 293 від 23.02.2015 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 30000,00 грн. основного боргу, 5518,03 грн. пені, 376,23 грн. 3% річних, 11070,00 грн. штрафу, а також 1378,00 грн. судового збору.
Розгляд справи відкладався.
До господарського суду Київської області від відповідача було подано клопотання б/н від 18.08.2016 р. (вх. № 17083/16 від 18.08.2016 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, відзиву на позовну заяву б/н від 18.08.2016 р., за змістом якого відповідач проти позову заперечує частково та просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій, зокрема, штрафу. Посилаючись на ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування позивачем, як за одне й те саме правопорушення, свідчить про недотримання положень, закріплених статтею 61 Конституції України.
У судовому засіданні 18.08.2016 р. представник відповідача частково заперечувала проти позову, з мотивів викладених у відзиві. У свою чергу, представник позивача заперечував проти поданого ТОВ «Птахофабрика Київська» відзиву і заперечень представника відповідача та наполягав на тому, що штраф та пеня, передбачені укладеним між сторонами договором № 293 від 23.02.2015 р., є різними видами відповідальності відповідача за несвоєчасну та неповну оплату відповідачем.
У судовому засіданні 05.09.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримував, представник відповідача заперечувала проти позову частково з мотивів, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 05.09.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
23.02.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Симедіка УА” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Київська” (покупець) було укладено договір поставки № 293, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується поставити/передати ветеринарні препарати і засоби захисту тварин, на умовах і в порядку, передбачених даним договором, в кількості та якості згідно супровідних документів, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар в строк, передбачений даним договором.
Згідно пункту 1.2 договору найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов даного договору вказується у видаткових накладних, що мають силу специфікацій до даного договору у розумінні ст. 226 господарського кодексу України, та є невід'ємною частиною даного договору.
У відповідності до п. 4.1 договору оплата за придбаний товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару (дати оформлення видаткової накладної), незалежно від того реалізував (використав) покупець товар чи ні.
Згідно з пунктом 7.1 договору, за несвоєчасну або неповну оплату покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. У випадку прострочення оплати товару понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує на користь продавця штраф у розмірі 0,3 % від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
Як зазначає позивач, протягом дії договору ТОВ “Симедіка УА” поставило ТОВ “Птахофабрика Київська” товари загальною вартістю 255788,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № 736 від 25.02.2015 р. на суму 74375,40 грн., № 1114 від 23.03.2015 р. на суму 70500,00 грн., № 3847 від 04.09.2015 р. на суму 36424,00 грн., № 4513 від 23.10.2015 р. на суму 36069,40 грн., № 5551 від 29.12.2015 р. на суму 38420,00 грн., які підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).
ТОВ “ Птахофабрика Київська” частково розрахувалось за отриманий товар на загальну суму 225788,80 грн., що підтверджує виписка по рахунку позивача № 26007283798 за період з 23.02.2015 р. до 10.06.2016 р.
Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем, згідно здійсненого останнім розрахунку суми заборгованості, становить 30000,00 грн.
Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за договором № 293 від 23.02.2015 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як слідує зі змісту відзиву, відповідач проти позову заперечує частково та просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафу, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування позивачем, як за одне й те саме правопорушення, на переконання відповідача, свідчить про недотримання положень статті 61 Конституції України.
Поряд з цим, доказів погашення заборгованості за договором про поставки № 293 від 23.02.2015 р. в сумі 30000,00 грн. відповідач суду не надав, однак і проти самого факту заборгованості відповідач не заперечував.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 293 від 23.02.2015 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 30000,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, за змістом позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 5518,03 грн. пені та 11070,00 грн. 0,03 % штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 30 календарних днів, нарахованих відповідно до п. 7.1 договору.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Як зазначалось вище, згідно з п. 7.1 договору, за несвоєчасну або неповну оплату покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.
З огляду на викладене вище та враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок пені, наявний в матеріалах справи, є обґрунтованим та арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 5518,03 грн. пені підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 11070,00 грн. штрафу, передбаченого договором, слід зазначити наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Поряд з тим, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з правового аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань, у той час як штраф має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.
Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує на користь продавця штраф у розмірі 0,3 % від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
З огляду зазначеного, виходячи з правового тлумачення змісту договору, на підставі невиконання умов за яким виникли спірні правовідносини у даній справі, суд дійшов висновку про те, що передбачений п. 7.1 договору штраф за своєю правовою природою є пенею, у розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України, оскільки означеним пунктом встановлено обов'язок відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожен день несплати.
Водночас, тим же пунктом 7.1 договору сторони передбачили сплату боргу з врахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно приписів ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, оскільки у даному випадку штраф, який за умовами договору нараховується за кожен день несплати заборгованості, за своєю правовою природою підпадає під визначення пені, яка вже нарахована позивачем за аналогічне порушення, у той час як подвійне стягнення пені суперечить статті 61 Конституції України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 11070,00 грн. штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/646/2014 від 20.05.2014 р.
Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене та враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних, наявний в матеріалах справи, є обґрунтованим та арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 376,23 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Симедіка УА».
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Київська” (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна, код 05513187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Симедіка УА» (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 7, код 31032231) 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5518 (п'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 03 коп. пені, 376 (триста сімдесят шість) грн. 23 коп. 3% річних, 1053 (одну тисячу п'ятдесят три) грн. 21 коп. судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 12.09.2016 р.
Суддя В.М. Бабкіна