ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.09.2016Справа №910/4730/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд»
до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
про стягнення 337080,16 грн.
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
до Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд»
про стягнення 81877,01 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - Адамчук Л.І. (представник за довіреністю);
Деруга Н.О. (представник за довіреністю);
від відповідача - Попова Т.П. (представник за довіреністю);
Йосипишин Р.В. (представник за довіреністю);
У березні 2016 року ПАТ «Аграрний фонд» звернулось до суду з позовом до ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ПАТ «ДПЗК») про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням договору зберігання в розмірі вартості втраченого предмету зберігання - пшениці на суму 318665,52 грн., а також нарахованими на вказану суму 3% річних в розмірі 4950,23 грн. та 13464,41 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору складського зберігання №56-05/13 передав на зберігання відповідачу (зерновий склад) зерно пшениці 2, 3 класів 2012, 2014 років врожаю.
Філія ПАТ «ДПЗКУ» «Кальчицький елеватор» здійснила списання зерна переданої на зберігання пшениці у загальній кількості 104,511 тон, про що позивачу було надано відповідні акти-розрахунки від 12.03.2015 №33, від 22.04.2015 №34 та від 28.04.2015 №35. У розпорядженнях на очистку, сушку зерна від 01.04.2014 №31, від 15.01.2015 №37, від 01.02.2015 №38 та від 01.03.2015 №39, які додаються до актів-розрахунків вказано, що сушку зерна проведено з метою зниження температури, знезараження, активного вентилювання, тощо. Проте відповідачем, при проведенні вказаних операцій доробки, всупереч умов п. 4.1.11 договору складського зберігання не направлялось повідомлення позивачу з обґрунтуванням необхідності проведення таких операцій, відповідно позивачем не надавалось згоди на проведення вказаних операцій. Крім того вказав, що згідно актів-розрахунків, зерно пшениці мало показники по вологості та смітній домішці в межах норм, визначених ДСТУ, а отже зерно не потребувало проведення додаткових операцій щодо поліпшення його якісних показників. Також, на філії щомісячно здійснювався контроль за станом зберігання товарно-матеріальних цінностей та за його результатами складалися акти, які підписані, в тому числі, і представниками філії, згідно яких відсутні будь-які зауваження щодо стану зберігання зерна та рекомендації щодо необхідності проведення робіт.
Враховуючи викладене, позивач вважає, вказане списання зерна неправомірним, здійсненим з порушенням умов договору та норм чинного законодавства.
Позивач звертався до відповідача з вимогою повернути прийняте на зберігання зерно, та з огляду на відмову повернути вказане зерно, в подальшому звертався з вимогою відшкодувати збитки, завданих втратою прийнятого зерна на зберігання. Проте вказана претензія залишена без задоволення.
На підставі викладеного просить стягнути з відповідача збитки, завдані нестачею прийнятого на зберігання зерна в розмірі вартості зерна у сумі 318665,52 грн., а також нарахованими на вказану суму 3% річних в розмірі 4950,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13464,41 грн., нарахованих за період 04.09.2015 по 10.03.2016.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, додатково вказали, що необхідності у проведенні операцій з доробки зерна, о зберігалося не було, механічні втрати, на які посилається відповідач не передбачені жодним нормативно-правовим актом, списання зерна проводилось відповідачем виключно математичним шляхом (убуток завжди становить 0,2 %), а не за фактичними показниками, що не може відповідати дійсності, так як проводились різні процеси доробки, різних культур, різник років врожаю та з різними показниками якості. Також вказав на відсутність актів щодо проведення операцій доробки та карток аналізу зерна форми №478, відомості зважування відходів і побічних продуктів та акт розподілу відходів.
Додатково представники позивача зазначили, що у наданих актах-розрахунках також розраховано природні втрати при зберіганні зерна, вказані розрахунки є вірними, вказані природні втрати передбачені, проте позивач не може погодитись зі списанням вказаних втрат у зв'язку з тим, що ці втрати оформлені разом з убутком зерна від механічних втрат, з яким позивач не погоджується.
Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на правомірність проведеного списання, зазначаючи, що проведене списання здійснено відповідно до умов укладеного між сторонами договору та в межах величин, передбачених договором. При цьому вказані втрати зерна складаються з убутку в масі від зниження смітної домішки (79,119 т) та природних втрат (25,392 т). Також зазначив, що позивачу направлявся лист філії про необхідність проведення операції з доробки зерна - фумігації, яка є одним із способів знезараження зерна.
Зазначив, що сушіння спірної пшениці не проводилось, спасання по вологості - також, списано 0,2% механічних втрат, що передбачено договором та Інструкцією «Про ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктів його переробки на хлібоприймальних і зернопереробних підприємствах» №661. Також правомірність списання зерна, на думку відповідача, підтверджується довідкою комісійної перевірки Мар'їнської ОДПІ від 19.06.2015.
Крім того, відповідач - ПАТ «ДПЗКУ» звернулось із зустрічним позовом до ПАТ «Аграрний фонд» про стягнення заборгованості з вартості наданих послуг зі зберігання зерна в розмірі 52351,34 грн. та нарахованих на вказану заборгованість штрафних санкцій: пені в розмірі 19160,59 грн., штрафу - 3664,60 грн., 3% річних - 1574,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5125,64 грн. Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням ПАТ «Аграрний фонд» своїх зобов'язань в частині оплати вартості зберігання зерна за договором.
В судовому засіданні представники ПАТ «ДПЗКУ» додатково пояснили, що оскільки на філію відповідача - ПАТ «Кальчицький елеватор» покладено обов'язок забезпечити збереження зерна, а також з урахуванням того, що зерно надходило на елеватор влітку та мало температуру 40-50 градусів за Цельсієм, з метою недопущення появи у вказаному зерні шкідників, проводилось знезараження вказаного зерне, яке полягало у переміщенні його з одного силосу елеватора до іншого, під час чого вмикались витяжні вентилятори, які витягували пил та сміття, а також зменшувалась температура зерна. Внаслідок вказаних дій за рахунок механічних втрат, під час переміщення зерна та видування пилу і відбулося зменшення його кількості в межах норм, встановлених Інструкцією та договором.
Також представники ПАТ «ДПЗКУ» підтримали заявлений зустрічний позов.
ПАОТ «Аграрний фон» проти зустрічного позову заперечувало, посилаючись на те, що оскільки, ПАТ «ДПЗКУ» неправомірно списало частину переданого на зберігання зерна, і наявна невідповідність між кількістю переданого та фактично наявного зерна, ПАТ «Аграрний фонд», у відповідності до п.5.4 Договору, призупинило оплату послуг зі зберігання зерна. Основну суму заборгованості ПАТ «Аграрний фонд» не оспорює, проте вважає, що у зв'язку з неправомірним списанням зерна та утворено нестачею, строк оплати послуг зберігання є таким, що не настав.
На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до п.10 ст.1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
Статтею 957 ЦК України встановлено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
За змістом норм статей 941, 942 ЦК України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі (ст.. 944 ЦК України).
Судом встановлено, що 01.11.2013 між ПАТ «ДПЗК» в особі філії ПАТ «Кальчицький елеватор» (зерновий склад) та ПАТ «Аграрний фонд» (поклажодавець) укладено договір складського зберігання № 56-05/13, за умовами якого поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад прийняти на зберігання зернові , зернобобові, круп'яні , олійні культури (зерно) в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна , щ надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, визначеній ним, як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ. Зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання зерна за культурами, класами і роками врожаю. Зерно, що передається на зберігання зерновому складу згідно з цим договором є власністю поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким чином розпоряджатися зерном поклажодавця, яке знаходиться в нього на зберіганні. (п.п. 1.3, 1.4 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що приймання зерна здійснюється згідно з вимогами Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 №661 (Інструкція) та діючими державними стандартами для кожного виду зерна.
Вказаний договір є чинним, та виконується сторонами.
Як вбачається з пояснень представників обох сторін та підтверджується матеріалами справи (актами наявності зерна) на філії ПАТ «ДПЗКУ» «Кальчицький елеватор», відповідно до умов укладеного договору зберігалося належне позивачу зерно пшениці 2, 3 класів 2012, 2014 років врожаю.
В ході судового розгляду встановлено, що у березні-квітні 2015 року філія ПАТ «ДПЗКУ» Кальчицький елеватор» здійснила списання зерна пшениці позивача у кількості 104,511 тон, про що було складено та надано позивачу відповідні акти-розрахунки №33 від 12.03.2015, № 34 від 22.04.2015 та №35 від 28.04.2015. Відповідно до доданих до вказаних актів розпоряджень на очистку, сушку зерна №31 від 01.04.2014, №37 від 15.01.2015, №38 від 01.02.2015 та №39 від 01.03.2015 відповідачем проведено сушку зерна з метою зниження температури, знезараження, активного вентилювання.
Зазначеними актами розрахунками відповідачем списано: за Актом №33 від 12.03.2015 - 17988 кг пшениці 2 класу врожаю 2012 року у вигляді убутку в масі від зниження смітної домішки з 1,50% до 1,30% та природні втрати від зберігання зерна - 0,064% - 5741 кг; за Актом №34 від 22.04.2015 - 57610 кг пшениці 3 класу врожаю 2014 року у вигляді убутку в масі від зниження смітної домішки з 1,46% до 1,26% та природні втрати від зберігання зерна - 0,064% - 18387 кг; за Актом №35 від 28.04.2015 - 3521 кг пшениці 2 класу врожаю 2014 року у вигляді убутку в масі від зниження смітної домішки з 1,37% до 1,17% та природні втрати від зберігання зерна - 0,072% - 1264 кг. При цьому згідно наданих розпоряджень на очистку, сушку зерна та відповідних актів (форма 34) вказане зерно передавалось на сушку з метою зниження температури, знезараження, активної вентиляції, відвантаження аспіраційними механізмами, транспортування та механічного відвантаження та зазначено списані кількості зерна як механічні втрати.
Пунктами 3.4, 3.5 договору складського зберігання сторони передбачили, що поклажодавець визнає втрати у вазі за рахунок поліпшення якісних показників по вологості - не більше 0,5%, по смітній домішці - не більше 0,2% за весь період зберігання, за умови зберігання зерна понад 3 місяці та за умови проведення операцій доробки зерна поклажодавця, які призвели до зменшення ваги та підтверджені відповідними документами. У випадках, встановлених законодавством, природні втрати списуються за рахунок поклажодавця.
Для підтвердження втрат зерна зерновий склад надає поклажодавцю акт-розрахунок, в якому проводиться розрахунок втрат, пов'язаних з природними втратами та втратами при доробці зерна, а також акт форми №34, що підтверджує проведення операцій з доробки зерна.
Пунктом 4.1.11 договору передбачено, що у разі, якщо операції з доробки тягнуть за собою зміну кількості та/або якості зерна , зерновий склад письмово (листом) повідомляє поклажодавця про проведення таких операцій з обґрунтуванням їх необхідності. Поклажодавець після отримання повідомлення, протягом 3 діб надає письмовий дозвіл, або у разі незгоди, направляє представника для перевірки необхідності проведення операцій з доробки.
Отже, враховуючи наведене, умовами укладеного між сторонами договору складського зберігання передбачено можливі втрати зерна за рахунок природних втрат, що розраховуються відповідно до норм чинного законодавства, а також втрати внаслідок поліпшення якості зерна за рахунок зменшення вологості (не більше 0,5%) та смітної домішки (не більше 0,2%). При цьому необхідною умовою списання вказаних втрат зерна є проведення операцій з доробки зерна, а у випадку, якщо такі операції тягнуть за собою зміну кількісних/якісних показників зерна, - виключно за погодженням з поклажодавцем та обґрунтуванням необхідності проведення операцій з доробки та наданням акта форми 34, який підтверджує проведення операцій з доробки зерна. Жодних інших втрат, зокрема за рахунок механічних втрат, ні умовами укладеного між сторонами договору ні нормами чинного законодавства не передбачено.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідач, у грудні 2014 року направляв на адресу позивача лист №0220 від 29.12.2014, в якому зазначив,що позивач є єдиним поклажодавцем зерна, що зберігається на філії відповідача ПАТ «Кальчицький елеватор» і вказане зерно потребує фумігації через те, що є ознаки зараженості довгоносиком першого ступеню.
Разом з тим, згідно пояснень представників сторін, процес фумігації передбачає здійснення знезараження пшениці від шкідників і не тягне за собою зменшення кількісних показників зерна.
Жодних доказів направлення інших повідомлень та листів на адресу позивача із зазначенням необхідності проведення операцій з доробки, передбачених умовами договору (зменшення вологості та смітної домішки) відповідачем суду не надано.
На підставі викладеного, зокрема за відсутності листа-попередження про необхідність проведення операцій з доробки, обґрунтування необхідності проведення таких операцій, суд приходить до висновку про безпідставне списання відповідачем належної позивачу пшениці: за Актом №33 від 12.03.2015 - 17988 кг пшениці 2 класу врожаю 2012 року у вигляді убутку в масі від зниження смітної домішки з 1,50% до 1,30%; за Актом №34 від 22.04.2015 - 57610 кг пшениці 3 класу врожаю 2014 року у вигляді убутку в масі від зниження смітної домішки з 1,46% до 1,26%; за Актом №35 від 28.04.2015 - 3521 кг пшениці 2 класу врожаю 2014 року у вигляді убутку в масі від зниження смітної домішки з 1,37% до 1,17%.
Доводи представника відповідача про те, що вказані втрати є механічними втратами, які стались внаслідок процесу осушки зерна, в ході якого зерно транспортувалось під витяжними пристроями, внаслідок чого було видалено пил та інше сміття, а також необхідність проведення вказаних операцій, судом оцінюються критично з огляду на таке.
Як зазначалось вище, нормами чинного законодавства та укладеного сторонами договору не передбачено убуток зерна від механічних втрат, які зазначено відповідачем у наданих актах доробки форми 34. При цьому не підтверджуються матеріалами справи пояснення відповідача щодо необхідності проведення сушки, про що також зазначалось у листі відповідача №0057 від 20.04.2016, та знезараження зерна у зв'язку з тим, що температура у момент прийому пшениці становила від 45 до 50 градусів за Цельсієм і при переведенні на зимовий режим зберігання необхідно було зменшити температуру пшениці, оскільки, як вбачається з наявних актів наявності зерна за період з лютого 2014 року по квітень 2015 року температура зерна не перевищувала 20 градусів за Цельсієм, що знаходиться в межах норми зберігання зерна і не потребувала зниження, крім того ознак зараженості зерна шкідниками виявлено не було. Також вказаними актами не підтверджується переміщення спірного зерна взагалі із одного силосного корпусу до іншого (зерно зберігалось у силосі 2-4-6).
Крім того, згідно в наявних в матеріалах справи документах, якість зерна позивача, що зберігалась на зерновому складі відповідала діючим нормам ДСТУ, відповідно відсутні були підстави проводити операції з доробки з метою доведення вказаного зерна до «кондиції», чим були обґрунтовані операції з доробки у спірних актах форми 34.
Критично судом також оцінюється довідка комісійної перевірки кількості та якості залишків ТМЦ ПАТ «Аграрний фонд», що знаходяться на зерновому складі «Кальчицький елеватор» за 2014 рік та завершений період 2015 року, складена Марїнською ОДПІ від 19.06.2015, оскільки вказана довідка підтверджує лише те, що списання відбулись в межах визначених договором величин, проте не спростовує правомірності такого списання без згоди позивача.
Також суд приймає до уваги надані позивачем таблиці з інформацією про перевірку руху зерна ПАТ «Аграрний фонд» на філії «ДПЗКУ» «Кальчицький елеватор», підписані представниками відповідача, зокрема за червень-липень 2014 року, згідно яких актів доробки у вказаний період взагалі не складалось, що унеможливлює існування акта форми 34 від 03.06.2014, наданого відповідачем позивачу на підтвердження списання зерна.
Відповідно до норм ст..ст.950, 951 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Враховуючи безпідставне списання, відповідачем пшениці за Актом №33 від 12.03.2015 - 17988 кг пшениці 2 класу врожаю 2012 року; за Актом №34 від 22.04.2015 - 57610 кг пшениці 3 класу врожаю 2014 року; за Актом №35 від 28.04.2015 - 3521 кг пшениці 2 класу врожаю 2014 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення збитків завданих втратою речі, переданої на зберігання у розмірі її вартості.
Згідно довідки про ринкові ціни на зернові культури, наданої відповідачем вартість пшениці 2 класу становить 3180 грн/тона, 3 класу - 3000 грн/тона.
За таких обставин на користь позивача з відповідача підлягає стягненню вартість пшениці 2 класу у кількості 21,509 тон у розмірі 68398,62 грн. та вартості пшениці 3 класу у кількості 57,610 тон у розмірі 172830 грн., всього у розмірі 241228,62 грн.
Разом з тим, як вбачається з листа позивача на адресу відповідача від 04.06.2015 №05/1202 позивач не заперечував проти обрахованих відповідачем природних втрат, крім того вказані втрати передбачені умовами укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову в частині стягнення убутку внаслідок природних втрат з відповідача відсутні.
Крім того вказаним листом позивач просив повернути списане зерно та виписати на нього складські квитанції, але у зв'язку з відмовою відповідача повернути вказане зерно, звернувся до нього з вимогою від 17.08.2015 №02/1995 про перерахування вартості списаного зерна, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку що направленням вимоги про стягнення грошових коштів зобов'язання відповідача повернути річ зі збереження змінилось грошовим зобов'язанням сплатити вартість втраченого зерна. Строк сплати вказаної суми, з урахуванням семиденного терміну на сплату, настав 03.09.2015.
За таких обставин підлягають частковому задоволенню нараховані позивачем на суму заборгованості, у відповідності до ст.625 ЦК України 3% річних у розмірі 3747,30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10192,51 грн. за період з 04.09.2015 по 10.03.2016.
Щодо зустрічного позову про стягнення заборгованості за надані послуги зберігання зерна за договором з ПАТ «Аграрний фонд», то вказаний позов не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Пунктом 6.5 договору передбачено, що у разі невідповідності фактичної кількості зерна поклажодавця на зерновому складі кількості, що обліковується за даними поклажодавця, чи погіршення його якісних показників, оплата послуг за зберігання не здійснюється до приведення кількості та якості зерна у відповідність до кількості та якості, зазначених у складських квитанціях.
З огляду на існування спору між сторонами щодо кількості зерна поклажодавця, у зв'язку з чим ПАТ «Аграрний фонд» і звернулось до суду за захистом своїх прав, суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених договором для зупинення ПАТ «Аграрний фонд» оплат зо договором складського зберігання. Після набрання рішенням суду законної сили, яким вирішено спір між сторонами щодо кількості зерна, переданого на зберігання, позивач за зустрічним позовом вправі звернутись до відповідача з вимогою щодо оплати послуг складського зберігання.
Враховуючи викладене відсутні підстави для стягнення як заборгованості за договором так і нарахованих штрафних санкцій, оскільки прострочення не відбулося в силу того, що строк оплати не настав.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.
Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Разом з тим, витрати зі слати судового збору за подання зустрічного позову покладаються на Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в повному розмірі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01601, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1; ідентифікаційний номер 37243279) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 38926880) заборгованість в розмірі 241228 (двісті сорок одна тисяча двісті двадцять вісім) грн. 62 коп., 3% річних в сумі 3747 (три тисячi сімсот сорок сім) грн. 30 коп., інфляційні втрати в сумі 10192 (десять тисяч сто дев'яносто два) грн. 51 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 3827 (три тисячi вісімсот двадцять сім) грн. 43 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в задоволенні зустрічного позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 27.09.2016
Суддя Я.В. Маринченко