ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.09.2016Справа №910/11410/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
третя особа Регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 1254,58 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Корсун Ю.Ю. (представник за довіреністю);
від третьої особи - не з'явився.
У червні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - Регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків в розмірі 1254,58 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Залізницею було здійснене перевезення вантажу за договором №ММД-13.50-14-1291/127 від 31.12.2014, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг», як постачальником. У результаті перевезення було встановлено факт нестачі вантажу у вагоні №67848507, що зафіксовано шляхом складання комерційного акту БН №724616/1603 від 21.12.2015, у зв'язку з чим Комбінат просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 1254,58 грн.
Позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що Залізниця не є правонаступником обов'язків Державного підприємства «Донецької залізниці», яким було здійснено спірне перевезення вантажу, оскільки між вказаними юридичними особами не було складено передавального акту про перехід всіх прав, активів, зобов'язань та боргів Підприємства.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, пояснень по суті спору не надав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Судом встановлено, що 31.12.2014 між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» було укладено договір №ММД-13.50-14-1291/127, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» зобов'язалося поставити позивачу коксову продукцію за цінами та в кількості указаними у відповідних специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору, а останній - прийняти та оплатити вказаний товар.
У відповідності до умов п.3.3 цього договору товар поставляється в технічно і комерційно справних вагонах належних Україні та по роду рухомого складу - у вагонах з розвантажувальними лотками.
У грудні 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» на адресу позивача був відправлений залізничний вагон №67848507 з вантажем - коксом домінним, вагою 43050 кг.
Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи залізничною накладною №50773936 від 20.12.2015 згідно з якою вантаж був прийнятий до перевезення відповідачем.
Вантаж прибув на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у справному вагоні. Після прибуття вагону на вказану станцію було проведено переважування товару та встановлено недостачу коксу вагою 1150 кг, що перевищує норму природних втрат (2% від маси вантажу). Вантаж у вагоні розміщений вище рівня бортів на 200-300 мм (шапкообразне), поверхня вантажу не рівна, над 1-м люком є поглиблення розміром 2000 мм х 1500 мм х 300-400 мм, над 6-7 люками поглиблення 4000 мм х 1500 мм х 300-400 мм в глиб вагона, а також порушено маркування.
Вказані обставини підтверджуються наявним у справі комерційним актом БН №724616/1603 від 21.12.2015.
Судом встановлено, що комерційний акт БН №724616/1603 від 21.12.2015 складений у відповідності з Правилами складання таких актів.
Розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вагоні №67848507 проведений позивачем відповідно до Правил перевезення вантажів та становить 1254,58 грн. (фактична вага отриманого вантажу за вирахуванням допустимих природних втрат, помножена на вартість 1 тони коксу домінного).
Спір виник внаслідок порушення відповідачем правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення із складанням комерційного акту від 21.12.2015 та виникненням у відповідача перед позивачем обов'язку відшкодувати завдані збитки в розмірі 1254,58 грн.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що в разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Частина 1 статті 314 Господарського кодексу України передбачає, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України).
Згідно з п.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
За статтею 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (стаття 114 Статуту).
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Отримувачем вантажу за накладною №50773936 є Комбінат, який в свою чергу наділений правом на пред'явлення претензій та позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 1254,58 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Разом з тим, щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема відносно того, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» не є правонаступником обов'язків державного підприємства «Донецької залізниці» (далі - Підприємство), яким було здійснено спірне перевезення вантажу, оскільки між вказаними юридичними особами не було складено передавального акту про перехід всіх прав, активів, зобов'язань та боргів Підприємства.
Суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом, передбаченим частинами 1, 2 статті 104 Цивільного кодексу України та частиною 3 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», припинення у разі злиття юридичних осіб вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Разом з тим, Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» урегульований особливий порядок утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Відповідно до преамбули вказаного Закону зазначений нормативно-правовий акт визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.
Згідно з частиною 2 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 1 статті 2 цього Закону передбачено, що утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частин 6, 7 статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання.
На виконання зазначеного Закону, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 (опублікована в Урядовому кур'єрі, 2014, 07, 04.07.2014 №118), було утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
Серед наведеного у додатку 1 до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України №200 переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», значиться й державне підприємство «Донецька залізниця».
Згідно зі Статутом (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735) Залізниця є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Пунктом 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015 №512-Ц/од «Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту» визначено, що датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) і підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, є 30 листопада 2015 року.
Виходячи з указаних вимог чинного законодавства суб'єктом, який здійснював перевезення вантажів залізничними шляхами загального користування після 01.12.2015 є відповідач.
Отже, оскільки саме Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» було перевізником втраченого вантажу та є правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця» з яким укладався договір перевезення, а тому доводи Залізниці, покладені в основу заперечень проти позову, визнані судом безпідставними.
Таким чином, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час не спростований. Відтак, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 1254,58 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем не надано доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.
На підставі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129) 1254 (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири) грн. 58 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 26.09.2016
Суддя Я.В. Маринченко