ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.09.2016Справа №910/8749/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУД КОМПАНІ"
до Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації
третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк"
третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -
Управління державної казначейської служби у Святошинському районі міста Києва
про стягнення 5 889 806,12 грн.
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Турчин С.О.
Суддя Паламар П.І.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 17/2 від 22.05.2016)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 246/33 від 30.05.2016)
від третьої особи 1: ОСОБА_3 (довіреність № 27/2016 від 29.02.2016)
від третьої особи 2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУД КОМПАНІ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідача) 5 912 299,61 грн. заборгованості за договором 14/ТК-2 від 24.12.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №4/ТК-2 від 24.12.2015, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5 835 788,42 грн. та у зв'язку із прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховано: 34 781,30 грн. - інфляційних втрат, 41729,89 грн. - відсотки річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 порушено провадження у справі № 910/8749/16 та призначено її до розгляду на 02.06.2016.
01.06.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву, клопотання про залучення третіх осіб та відкладення розгляду справи, довідка по справі.
У поданому відзиві відповідач зазначає, що згідно з платіжними дорученнями відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 3 813 241,50 грн. на виконання умов договору №14/ТК-2 від 24.12.2015, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 залучено до участі у справі № 910/8749/16 третю особу 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк", третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби у Святошинському районі міста Києва та відкладено розгляд № 910/8749/16 на 16.06.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
14.06.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи по справі.
14.06.2016 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
15.06.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.
У поданих поясненнях позивач зазначає, що кошти у розмірі 3 813 241,50 грн. помилково перераховані на невірний рахунок позивача. Грошова сума у розмірі 2 000 344,52 грн. відповідачем взагалі оплачена не була. Позивач зазначає, що перерахування відповідачем коштів на невірний рахунок позивача підтверджується подання відповідачем до ПАТ "Авант-Банк" заяви про включення до реєстру кредиторів.
У судовому засіданні 16.06.2016 представник відповідача надав документи для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 16.06.2016 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 14/ТК-2 від 24.12.2015 у розмірі 5 813 586,02 грн., 34 648,97 грн. - інфляційних втрат, 41 571,13 грн. - відсотки річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/8749/16 на 15 днів та відкладено її розгляд на 19.07.2016.
21.06.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
15.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі. Позивач зазначає, що відсутність у відповідача коштів не є підставою для звільнення останнього від відповідальності.
18.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення по справі. Так, відповідач повідомив, що 11.07.2016 на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Авант-Банк" подано заяву про виключення відповідача з реєстру акцептованих вимог кредиторів на суму 3 862 596,61 грн.
18.07.2016 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли пояснення по справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 відкладено розгляд справи № 910/8749/16 на 28.07.2016.
25.07.2016 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли пояснення по справі.
26.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі щодо строку оплати робіт за спірним договором.
26.07.2016 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшли пояснення по справі.
27.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 призначено колегіальний розгляд справи № 910/8749/16.
29.07.2016, в результаті проведення автоматичного визначення складу колегії суддів, справу № 910/8749/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Турчин С.О. (головуючий), Паламар П.І., Якименко М.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 справу № 910/8749/16 прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 08.09.2016.
31.08.2016 Управління державної казначейської служби у Святошинському районі міста Києва подало письмові пояснення по справі, розгляд справи просили здійснювати без участі уповноважених представників третьої особи 2.
02.09.2016 від третьої особи 1 надійшли додаткові письмові пояснення щодо виключення відповідача з реєстру кредиторів.
07.09.2016 відповідача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення, у яких зазначив, що у кошторис на 2016 рік включено суму 2 075 000,00 грн. На даний час бюджетне фінансування на оплату робіт, виконаних у 2016 році за договором № 14/ТК-2 від 24.12.2015 не проводилось.
У судовому засіданні 08.09.2016 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 21.09.2016.
16.09.2016 від позивача надійшли письмові пояснення, у яких позивач зазначає, що про визнання і усвідомлення відповідачем помилкового перерахування коштів свідчить факт подання відповідачем заяви про включення його до реєстру вимог кредиторів.
У судовому засіданні 21.09.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзивах на позовну заяву, визнав заборгованість за 2016 рік, однак зазначив, що оскільки бюджетне фінансування на 2016 відсутнє, підстави для стягнення зазначеної заборгованості відсутні.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 21.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
24.12.2015 між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд Компані" (далі - підрядник) укладено договір №14-ТК/2 про закупівлю робіт за державні кошти (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого підрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик виконати роботи "Капітальний ремонт будівлі на проспекті Перемоги, 97 під розміщення центру надання адміністративних послуг у Святошинському районі" (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість згідно з умовами Договору.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна Договору на момент його підписання визначається пропозицією переможця торгів та становить 7 842 881,20 грн., в тому числі, ПДВ в розмірі 1 307146,87 грн.
Згідно з п. 3.2 Договору, ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
Відповідно до п. 5.3 Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України за фактом виконання після підписання актів виконаних робіт. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10 банківських днів з дати тримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Замовник не несе відповідальності перед підрядником за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у разі затримки бюджетного фінансування.
Замовник здійснює оплату за виконані підрядником роботи звітного місяця по мірі надходження бюджетних коштів після підписання актів виконаних робіт (п. 5.4 Договору).
Положеннями п. 6.2 Договору встановлено, що після закінчення робіт або їх частини, підрядник передає замовнику за встановленою формою до 25 числа поточного місяця акти виконаних робіт (ф. КБ-2В та ф. КБ-3), які є підставою для розрахунку за виконану роботу.
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань.
25.12.2015 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що у зв'язку з фінансуванням робіт на 2015 рік по об'єкту "Капітальний ремонт будівлі на проспекті Перемоги, 97 під розміщення центру надання адміністративних послуг у Святошинському районі" (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013) на суму 3 813 241,50 грн., інша частина робіт по договору підряду від 24.12.2015 №14-ТК/2 переноситься на наступний 2016 рік та становить 4 029 639,70 грн.
Невід'ємними частинами даної Додаткової угоди № 1 є Додаток № 2 - Календарний план виконання робіт, та Додаток № 3 - План фінансування робіт.
Позивачем на виконання умов Договору виконано, а відповідачем прийнято роботи у 2015 році на суму 3 813 241,50 грн., що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015, Актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 № 1, № 2, № 3, Актом виконаних проектних робіт № 4, Актом виконаних робіт № 4 та Актом № 6 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт.
У 2016 році позивачем виконано, а відповідачем прийнято на виконання умов Договору та Додаткової угоди № 1 до Договору роботи на суму 2 022 546,92 грн., на підтвердження чого позивачем надано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2016, Акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 № 1, № 2, № 3, Акт на проектно-вишукувальні роботи, Акт на здійснення авторського нагляду та Акти вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що вартість виконаних робіт у 2015 році на суму 3 813 241,50 грн. була сплачена відповідачем на невірний рахунок позивача та всупереч реквізитам, зазначеним у Додатковій угоді № 1 до Договору, а тому відповідач є таким, що не виконав своє грошове зобов'язання.
Вартість виконаних робіт у 2016 році на суму 2 022 546,92 грн. взагалі не була оплачена відповідачем.
08.02.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо виконання умов Договору, у якій вимагав невідкладно (протягом семи календарних днів) сплатити заборгованість у загальному розмірі 5 813 586,02 грн.
Позивач зазначає, що вимоги претензії виконані не були, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
У зв'язку із наявністю заборгованості за Договором, невиконанням вимог претензії та простроченням виконання грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 3% річних у розмірі 41 571,13 грн. та збитки, завдані інфляцією у розмірі 34 648,97 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Відповідно до наявних в матеріалах справи Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015, лютий 2016, Актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 та лютий 2016, Актів виконаних проектних робіт, Актів виконаних робіт, Актів вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, Акту на проектно-вишукувальні роботи, Акту на здійснення авторського нагляду позивачем виконано та відповідачем прийнято роботи на загальну суму 5 835 788,42 грн. (3 813 241,50 грн. у 2015 році та 2 022 546,92 грн. у 2016 році). Вищевказані акти підписані відповідачем без заперечень та зауважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями № 4 від 29.12.2015 на суму 373 128,42 грн., № 5 від 29.12.2015 на суму 1 905 378,22 грн., № 6 від 29.12.2015 на суму 1 163 819,57 грн., № 7 від 29.12.2015 на суму 216 685,59 грн., № 8 від 29.12.2015 на суму 22 202,40 грн., № 9 від 29.12.2015 на суму 132 027,30 грн. відповідачем здійснено оплату вартості робіт на суму 3 813 241,50 грн.
Позивач, заперечуючи проти здійснення відповідачем оплати у розмірі 3 791 039,10 грн., зазначає, що всупереч умовам Договору, відповідач перерахував грошові кошти на невірний рахунок позивача у ПАТ "Авант-Банк".
Так, в обґрунтування своїх заперечень позивач стверджує, що 06.01.2016 ним було подано до банку платіжні доручення на повернення помилково сплачених коштів за Договором №14/ТК-2 від 24.12.2015 року Управлінню будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на р/р 35420164088929 УДКСУ у Святошинському районі.
Однак, вимоги ТОВ «ТЕХНОБУД КОМПАНІ» та платіжні доручення про повернення помилково зарахованих коштів ПАТ "Авант-Банк" не було виконано в повному обсязі, крім повернення платежу за платіжним дорученням № 8 від 29.12.2015 в сумі 22 202,40 грн.
Згідно Постанови Правління Національного банку України від 29.01.2016 № 44 з віднесення Публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних (далі - Фонд) прийнято рішення від 29.01.2016 № 96 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АВАНТ-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням у ПАТ «АВАНТ-БАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію на один місяць з 29.01.2016 до 28.02.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «АВАНТ-БАНК».
Відповідно до постанови Правління НБУ від 25.02.2016 № 109 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.02.2016 р. № 262, «Про початок процедури ліквідації ПАТ ВАНТ-БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Отже, позивач зазначає, що немає правових підстав розпоряджатися коштами, які перераховані відповідачем на рахунок в ПАТ «АВАНТ-БАНК», адже позивач подав платіжні доручення про перерахування коштів як помилково зарахованих, які частково були виконані банком за платіжним дорученням № 8 від 29.12.2015 в сумі 22 202,40 грн.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши дані твердження позивача, вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у розділі XV Договору №14-ТК/2 від 24.12.2015 сторонами визначено адреси та банківські реквізити контрагентів. Зокрема, зазначено наступні банківські реквізити підрядника: р/р 26003020010842 в Публічному акціонерному товаристві "АВАНТ-БАНК", МФО 380708.
У Додатковій угоді №1 від 25.12.2015 до договору №14-ТК/2 від 24.12.2015 було зазначено інші банківські реквізити підрядника: р/р 26005001040198 в Публічному акціонерному товаристві "Кристалбанк", код банку 339050.
Матеріалами справи підтверджується, що в якості оплати за договором №14-ТК/2 від 24.12.2015 відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти на загальну суму 3 813 241,50 грн. Платіжні доручення №4 від 29.12.2015, №5 від 29.12.2015, №6 від 29.12.2015, №7 від 29.12.2015, №8 від 29.12.2015, №9 від 29.12.2015 свідчать, що грошові кошти було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд Компані" № 26003020010842, відкритий в Публічному акціонерному товаристві "АВАНТ-БАНК", МФО 380708.
З наведеного вбачається, що оплата за договорами №14-ТК/2 від 24.12.2015 була перерахована саме на рахунок позивача, відкритий в Публічному акціонерному товаристві "АВАНТ-БАНК".
Однак, суд зазначає, що умови Договору не місять пункту, де б зазначався конкретний номер рахунку, на який обов'язково повинні бути сплачені кошти.
Так, п. 5.1 Договору містить положення про те, що будь-які виплати за цим договором здійснюються замовником шляхом безготівкового перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок підрядника.
При цьому, конкретного номера рахунку зазначений пункт Договору не містить.
Додатковою угодою № 1 від 25.12.2015 до Договору сторонами не було внесено зміни в пункт 5.1 Договору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що належним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором є факт перерахування відповідачем грошових коштів на будь-який розрахунковий рахунок, який належить позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2015 між Публічним акціонерним товариством "АВАНТ-БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд Компані" було укладено договір №РКО-Ю/15/26003020010842 банківського рахунку, згідно умов якого банк за дорученням клієнта зобов'язався відкрити розрахунковий рахунок 26003020010842, на якому здійснюються операції в національній та в іноземній валюті, та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування.
Тобто, враховуючи умови зазначеного правочину, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобуд Компані" є власником рахунку № 26003020010842 в Публічному акціонерному товаристві "АВАНТ-БАНК".
Враховуючи те, що позивач є власником рахунку № 26003020010842, на який відповідачем були перераховані грошові кошти у розмірі 3 791 039,10 грн., суд дійшов висновку, що відповідачем виконано грошове зобов'язання у розмірі 3 791 039,10 грн. з оплати вартості робіт, виконаних у грудні 2015.
Позивач, як власник рахунку № 26003020010842, міг розпоряджатися перерахованими на нього коштами та заявляти кредиторські вимоги в межах процедури ліквідації ПАТ "АВАНТ-БАНК".
Щодо твердження позивача про те, що відповідач, подавши заяву про включення його до реєстру кредиторів ПАТ "АВАНТ-БАНК" визнав помилковість перерахування ним грошових коштів, то суд зазначає, що станом на дату прийняття судового рішення відповідача виключену з реєстру кредиторів ПАТ "АВАНТ-БАНК" за його власною заявою, оскільки відповідач не вважає себе кредитором ПАТ "АВАНТ-БАНК".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором №14-ТК/2 від 24.12.2015 на суму 3 791 039,10 грн., а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 791 039,10 грн., то суд відмовляє і у 3% річних та інфляційних втратах, нарахованих на зазначену суму, так як зазначене грошове зобов'язання було виконане відповідачем вчасно, без допущення прострочення.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 2 022 546,92 грн. вартості робіт, виконаних лютому 2016 року та прийнятих відповідачем без зауважень, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України за фактом виконання після підписання актів виконаних робіт. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10 банківських днів з дати тримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Змовник не несе відповідальності перед підрядником за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у разі затримки бюджетного фінансування.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення вимог в цій частині зазначає, що на даний час відсутнє бюджетне фінансування на зазначену сум.
Грошові кошти у розмірі 2 075 000,00 включені у кошторис на 2016 рік.
Кошти у розмірі 2 022 546,92 грн. в Управлінні державної казначейської служби у Святошинському районі міста Києва не реєструвались та на рахунки відповідача, відкриті в Управлінні державної казначейської служби у Святошинському районі міста Києва не надходили.
Колегія суддів відхиляє дані твердження відповідача з огляду на наступне.
Так, згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 №01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" передбачено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Посилання замовника на відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.
Отже, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
За приписами ст. 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеного в постанові від 15.05.2012 у справі №11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, суд вказав, що на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.05 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Приписами ст. 610, 614 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Враховуючи викладене вище, факт виконання робіт позивачем у лютому 2016 на суму 2 022 546,92 грн. та підписання відповідачем актів виконаних робіт, а також факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за виконані роботи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2 022 546,92 грн.
Крім того, позивачем також заявлено до стягнення 12 054,38 грн. інфляційних втрат та 14 462,62 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 2 022 546,92 грн. за період з 15.02.2016 по 11.05.2016.
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до ч.2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, претензію щодо оплати заборгованості відповідач отримав 08.02.2016, а тому прострочення виконання грошового зобов'язання настало з 16.02.2016.
За розрахунком суду, здійсненим за період з 16.02.2016 по 11.05.2016 розмір 3% річних становить 14 296,36 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем є вірним, а тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у заявленому розмірі - 12 054,38 грн.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевстановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУД КОМПАНІ" .
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 97, код 39408088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд Компані" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 21, код 39062698) 2 022 546,92 грн. основного боргу, 14 296,36 3% річних, 12 054,38 грн. інфляційних втрат та 30 733,46 грн. витрат зі сплати судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2016.
Головуючий суддя С.О. Турчин
Суддя П.І. Паламар
Суддя М.М. Якименко