Єдиний унікальний номер 725/3710/16-ц
Номер провадження 2/725/738/16
27.09.2016 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Піхало Н. В.
при секретарі Томко І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган реєстрації Чернівецької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У серпні 2016 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказував на те, що він є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначав, що на даний час в його квартирі крім нього зареєстровані та проживають його син ОСОБА_3 та його сестра ОСОБА_2
При цьому зазначав, що відповідачка ОСОБА_2 не є членом його сім'ї, зареєстрована у спірній квартирі у 2014 році, однак в квартирі ніколи не проживала, участі в її утриманні не приймала, не оплачувала комунальні послуги.
Посилаючись на вказане, а також на те, що реєстрація місця проживання відповідачки ОСОБА_2 в його квартирі чинить йому, як власнику квартири, перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні належним йому на праві власності майном, змушує нести додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, просив визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
В судове засідання позивач не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи, від його представника до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення в засобах масової інформації, про причини своєї неявки суд не повідомила та не подала відповідної заяви про відкладення розгляду справи.
Так, відповідно до вимог ч.4 ст. 169 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки представник позивача не заперечував проти розгляду даної цивільної справи за відсутності відповідача, суд вважає, що по справі слід ухвалити заочне рішення.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як убачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2001 року (а/с 12).
Так, права власника жилого приміщення визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною 1 ст. 391 цього ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що у зазначеній вище квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_1, його син ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_2, що підтверджується довідкою ПП «Житлосервіс» від 30.01.2014 року (а/с 13).
Реєстрація відповідача у належній позивачу квартирі на момент розгляду справи також підтверджується довідкою адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Чернівецькій області (а/с 41).
При цьому, як убачається з акту ПП «Житлосервіс» від 28.07.2016 року відповідачка будучи зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, з лютого 2014 року у квартирі не проживає за вказаною адресою (а/с 17).
За змістом ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Таким чином, необхідною умовою виникнення сервітутного права на користування житлом є спільне проживання членів сім'ї з власником житла та ведення спільного господарства.
Разом з тим, як установлено судом, відповідач понад один рік відсутня за місцем своєї реєстрації та, й відповідно в матеріалах справи відсутні докази щодо поважності причин відсутності відповідача у спірному житловому приміщенні понад один рік.
При цьому, ч. 2 ст. 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Крім того, при вирішенні спорів, пов'язаних із користуванням жилими приміщеннями в будинках і квартирах, належних громадянам на праві приватної власності (про виселення, право користування тощо), слід виходити з норм глави 6 розділу ІІІ ЖК України про користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Так, Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України, відповідно до якого закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, ст.150 ЖК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача вільно реалізовувати право володіння, користування та розпорядження власністю підлягає захисту, оскільки відповідач не є власником будинку або членом його сім'ї власника, безпідставно значиться зареєстрованою за адресою місцезнаходження належній позивачу, не несе будь-яких витрат на утримання житла, чим чинить позивачу як власнику квартири перешкоди у користуванні власністю.
Таким чином, права позивача як власника зазначеної вище будинку підлягають захисту шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок її відсутності у ньому без поважних причин, оскільки чинне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірний будинок власника, але на час розгляду справи не є членом його сім'ї.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 64, 150, 156 ЖК України, ст. 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 58, 60, 64, 88, 174, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган реєстрації Чернівецької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало