Справа № 22-ц-4873/2011 р. Головуючий 1-ї інстанції: Аркатова К.В.
Категорія: із соціальних правовідносин Доповідач: Солодков А.А.
31 березня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Солодкова А.А.,
суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної в м.Харкові ради на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержиського району м.Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації. Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
В травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в сумі 3820 грн., з урахуванням здійснених виплат, відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008; стягнути витрати на юридичну допомогу в сумі 200 грн. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії та інвалідом III групи, а тому має право на отримання різних пільг, компенсацій і допомоги, передбачених вказаним законом, в тому числі право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Проте нарахування та виплата вказаних сум здійснювались у меншіх розмірах, ніж передбачено законодавством.
Відповідачі подали письмові заперечення на позов. Вважали, що для його задоволення відсутні правові підстави.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 серпня 2010 року позов задоволений частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дзержинського району м.Харкова та Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації здійснити ОСОБА_3 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної в м.Харкові ради просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. При цьому посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Позивач постанову суду не оскаржив, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.
На підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження через неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами КАС України відповідно да вимог Закону України “Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами”, який набрав чинності 30 грудня 2010 року.
Судова колегія, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 р., належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнаний інвалідом Ш групи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру, встановленого Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами Кабінету Міністрів України.
Судова колегія погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частинами 4,7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується інвалідам І групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
За таких обставин обгрунтованим і таким, що відповідає закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на виплату щорічної допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конститу ції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення вказаних витрат визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
На підставі постанови Кабінету' Міністрів України від 12.07.2005 року № 836 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ОСОБА_3 виплачено щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 120,00 грн., розмір якої встановлювався Законом про державний бюджет на відповідний рік.
Проте, розмір проведених соціальних виплат значно менший, ніж передбачено ч. ч. 4, 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язуючи відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 вказаних виплат необхідно керуватися Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року зі змінами та доповненнями та рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, якими зміни у вищевказаний Закон щодо надання права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, визнано неконститу ційними.
Таким чином, рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог матеріального права. Доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають.
Керуючись ч.1 ст.195, ст. 195-1, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної в м.Харкові ради - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді: