Провадження : 22ц/790/5749/16 Головуючий 1-ї інстанції - Скотар А.Ю.
Справа № 2-643/4786/16 Доповідач - Шевченко Н.Ф.
Категорія : трудове.
27 вересня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Пономаренко Ю.А., Кругової С.С.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Турбоатом» про поновлення на роботі, -
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Турбоатом» (далі Підприємство) про поновлення на роботі, посилаючись на те, що наказом Підприємства від 22 грудня 1997 року була прийнята на роботу до цеху №73 машиністом крану.
У 2004 році її було переведено на посаду машиніста крану 6-го розряду.
У березні 2016 року, у зв'язку із скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, була звільнена.
Своє звільнення вважала незаконним та таким, що порушує конституційне право на працю та заробітну плату.
Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що звільнення ОСОБА_1 відбулось в межах діючого законодавства.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що при її звільненні були порушені норми трудового законодавства, а саме стаття 42 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників, оскільки вона має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці та безперервний стаж на підприємстві.
Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін, належним чином повідомлених, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Справа призначалась до розгляду в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на 30 серпня, 06 вересня, 27 вересня 2014 року та сторони, зокрема відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялись судом про час та місце розгляду справи, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції судових повісток. Про наявність перебування вказаної цивільної справи у провадженні апеляційного суду відповідачу ОСОБА_1 добре відомо, що підтверджується її особистою заявою на адресу апеляційного суду від 22.08.2016 року з проханням надати можливість ознайомитися із матеріалами справи (а.с.119).
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, правильно встановив спірні правовідносини та вірно визначив норми закону, що їх регулюють.
Відповідно до п.1ст.40 КЗпП трудовий догові, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір, до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Судом першої інстанції встановлено, що на ПАТ «Турбоатом» у зв'язку з реорганізацією виробництва та необхідністю оптимізації структури підприємства відбулося скорочення чисельності працівників підприємства.
Вказана обставина підтверджена наказом генерального директора ПАТ «Турбоатом» від 29.12.2015 року за № 144 та наказом від 20.01.2016 року за № 6-к (а.с.12-13).
22.01.2016 року ОСОБА_1 особисто під її підпис більше ніж за 2 місяці попереджена про наступне звільнення, чого не заперечує сама позивач (ас. 16).
З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2016 року та 24.03.2016 року позивачу ОСОБА_1, з метою залишення її на роботі, запропоновані вакантні посади прибиральника території УСП, озеленювача УСП та прибиральника виробничих приміщень. Проте від вказаних вакансій ОСОБА_1 відмовилась про що складено акт (а.с.15-16).
Судом також встановлено, що профспілкою ПАТ «Турбоатом» 28 березня 2016 року розглянуто подання адміністрації підприємства про звільнення ОСОБА_1, за наслідками якого було надано дозвіл на її звільнення (а.с.17-18).
31 березня 2016 року наказом № 330 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1ст.40 КЗпП України (а.с.14).
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про незаконність звільнення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами.
Оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про порушення законодавства про працю при звільненні на підставі п. 1) ч. 1 ст. 40 КЗпП України позивач не надала, - правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення її позовних вимог. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вона має тривалий досвід роботи, проте, вказані обставини не впливають на правильність висновку суду.
За таких обставин висновок суду, викладений в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на вимогах закону і підтверджується матеріалами справи. Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 липня 2016 року немає.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановлено усі обставини справи, застосовано закон, який регулює спірні правовідносини. Висновки суду щодо відсутності підстав для поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди обгрунтовані. Рішення суду відповідає вимогам ст.213, 214 ЦПК.
На підставі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, визнаючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ставлять під сумнів його законність.
Керуючись ст.303, 304,307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя Н.Ф.Шевченко
Судді: Пономаренко Ю.А.
Кругова С.С.