Провадження 22ц/790/5076/16 Головуючий 1 інстанції - Бондарєва І.В.
Справа № 645/8265/15-ц Доповідач - Кіпенко І.С.
Категорія - сімейні
27 вересня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Кіпенка І.С.,
суддів: - Пшенічної Л.В., Шаповал Н.М.,
за участю секретаря - Брулевича В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання права власності,
21 вересня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя. Просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову зазначала, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі та має з ним спільну дитину. У період шлюбу 7 липня 2005року на їх з відповідачем сумісні кошти придбали спірну квартиру, яку зареєстровано за відповідачем.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.
Суд поділив спільне майно подружжя у вигляді квартири АДРЕСА_1 в рівних частинах, по 1/2 частині кожному та визнав за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину вказаної квартири. Вирішив питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в особі свого представника посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Судом повно та всебічно досліджені надані докази та дана їм належна оцінка та згідно встановленого ухвалено рішення, яке відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.
Як встановлено судовим рішенням суду першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, сторони з 21 лютого 2004 року по 25 вересня 2012року перебували в зареєстрованому шлюбі. Після укладення шлюбу, прізвище дружини - «ОСОБА_4» (а.с.4-5).
Від шлюбу мають спільного сина - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Квартира АДРЕСА_1 придбана та зареєстрована на ОСОБА_4, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 7 липня 2005 року, (а.с.7) та Витягом №1194772 про державну реєстрацію прав власності (а.с.8).
Доводи апеляційної скарги, що спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_4 оскільки набута за його особисті кошти, - безпідставні.
Відповідно ст.60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно вимог ст.69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно ст.70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а ст.27 ЦПК України надає право особам, які беруть участь у справі, та зобов'язує їх подавати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень.
Статтею 10 ЦПК України передбачено цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, а суд має сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав та всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, не заперечується сторонами, спірна квартира була набута подружжям за час шлюбу, - 7 липня 2005 року, в тому числі і за рахунок надання кредитних коштів, які було сплачено також за час шлюбу.
З наданої ОСОБА_5 до суду апеляційної інстанції трудової книжки вбачається, що ОСОБА_5 перебуваючи в шлюбі була працевлаштована в м. Харкові та мала джерело доходу, відсутність її реєстрації в спірній квартирі, висновки суду щодо рівності часток в праві спільної сумісної власності подружжя, не спростовує.
З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - відхилити.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: