15 вересня 2016 року о 10 год. 15 хв.Справа № 808/2346/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Семененко М.О.
за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.
за участю представників
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці
про стягнення заборгованості,
02 серпня 2016 року Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (далі - позивач, ДДУВС) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в розмірі 39744,76 грн. та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконано умов договору про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, оскільки відповідач не відпрацював в органах внутрішніх справ три роки, у зв'язку з чим повинен відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Просить задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечення на позов не подав, про дату, час та місце судового засідання відповідно до п.11 ст.35 КАС України вважається повідомленим належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, будь-яких письмових пояснень з викладенням відношення до заявлених позовних вимог не подавав.
З урахуванням приписів ч.4 ст.122 та ч.4 ст.128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 розпочала службу в органах внутрішніх справ курсантом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (далі - ДДУВС).
Між відповідачем, ДДУВС та УМВС України на Придніпровській залізниці укладено Договір №498 від 01 вересня 2011 року про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за державним замовленням (далі - договір).
Наказом ректора ДДУВС від 01.08.2011 №62 ос «По особовому складу» зараховано з 01 серпня 2011 року курсантами першого курсу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ кандидатів з числа цивільних осіб (за експериментальною формою навчання), які успішно склали вступні випробування, та згідно з «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», на факультет міліції громадської безпеки по УМВС України на Придніпровській залізниці молодшого сержанта міліції ОСОБА_1 (а.с.8).
Наказом ректора ДДУВС від 30.05.2014 №172 «Про випуск у 2014 році фахівців за напрямом підготвки «Правоохоронна діяльність» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» наказано вважати такими, що успішно закінчили Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ за напрямом підготовки 6.030402 «Правоохоронна діяльність», отримали освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр», кваліфікацію-бакалавр з права, і видати дипломи: факультет підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки - ОСОБА_1 (диплом з відзнакою) (а.с.9).
01 вересня 2015 року наказом Головного управління МВС України в Запорізькій області №321 о/с «По особовому складу» призначено лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-238250), прибувшу з УМВС України на Придніпровській залізниці, слідчим слідчого відділення Заводського районного відділу Запорізького міського управління, з 31 серпня 2015 року (а.с.10).
16 грудня 2015 року відповідачем до ГУНП в Запорізькій області подано рапорт, в якому відповідач просила звільнити її зі служби в поліції за власним бажанням у зв'язку зі зміною місця проживання з 01.01.2016 (а.с.13).
25 грудня 2015 року наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №143 о/с «По особовому складу» лейтенанта поліції ОСОБА_1 - слідчого Заводського відділення поліції Ленінського відділу поліції звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», з 04.01.2016 (а.с.11).
Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про міліцію» (який втратив чинність з 07.11.2015) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Згідно ст.9 Закону України «Про міліцію» на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про міліцію» підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Відповідно до положень ч.7 ст.18 Закону України «Про міліцію» курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Пунктом 3 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних. За змістом п.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби серед іншого відноситься - військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки є одним із видів військової служби.
Згідно з п.2 ст.52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.3.6 договору про підготовку фахівця у ДДУВС №498 від 01 вересня 2011 року особа зобов'язується в разі відрахування із навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Відповідно до п.3.2 договору про підготовку фахівця у ДДУВС №498 від 01 вересня 2011 підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у ДДУВС, зокрема є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Постановою Кабінету Міністрів України №313 від 1 березня 2007 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №313), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
1)дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість;
2)відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу;
3)звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.
Відповідно до п.2 Порядку №313 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №419).
Відповідно до п.2.1. розділу 2 Порядку № 419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно підп.2.1.1. п.2.1 розділу 2 Порядку №419 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до підп.2.1.2 п.2.1. розділу 2 Порядку № 419 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
Підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 розділу 2 Порядку №419 передбачено, що витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення.
Згідно з пп.2.1.6 п.2.1 розділу 2 Порядку №419 до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
З наданих до матеріалів справи розрахунків витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у ДДУВС, судом встановлено, що за період з 2011-2014 роки сума витрат (грошове забезпечення), пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у ДДУВС складає 39744,76 грн. (а.с.16-23).
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач після закінчення навчання в ДДУВС 30.05.2014 працювала на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на станції «Запоріжжя» УМВС України на Придніпровській залізниці, з 01.09.2015 як прибувша з УМВС України на Придніпровській залізниці, була призначена та працювала на посаді слідчого слідчого відділення Заводського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області по 05.01.2016, тобто менше ніж три роки, чим порушила умови договору про підготовку фахівця у ДДУВС за державним замовленням та його працевлаштуванням, а тому відповідно до вимог чинного законодавства зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
Також, судом під час прийняття рішення враховано ту обставину, що відповідач звільнилася за власним бажанням зі служби в Національній поліції України, а не зі служби в органах внутрішніх справ (міліції), проте, з даного приводу суд зазначає наступне.
По-перше, вищевказаний договір не передбачав умови працевлаштування відповідача виключно в замовника договору. Такі договори укладаються з особами, які виявили намір навчатися у вищому навчальному закладі системи МВС на умовах державного замовлення, на підставі п.3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №313 від 1 березня 2007 року. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з МОН.
Отже, держава уповноважила конкретні державні органи виконати її зобов'язання з підготовки у ВУЗі та подальшого працевлаштування відповідної особи. Так, замовником у договорі зі сторонами спору є УМВС України на Придніпровській залізниці (ГУНП в Запорізькій області та його територіальні відділи на час укладення договору не було створено), але зобов'язання стосувалося працевлаштування у системі органів внутрішніх справ.
По-друге, відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Пунктом 12 зазначеної частини Закону №580-VIII встановлено, що працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.
Суд врахував, що відповідача прийнято на службу до органу Національної поліції у встановленому законом порядку за його бажанням і йому присвоєно спеціальне звання лейтенанта поліції, що відповідає його званню під час служби в УМВС. Отже відповідач продовжила службу в системі Міністерства внутрішніх справ України на посаді слідчого Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, з якої звільнена за власним бажанням на підставі власного рапорту відповідно до наказу від 25.12.2015 №143 о/с.
Суд зазначає, що як УМВС України на Придніпровській залізниці, так і ГУНП в Запорізькій області, з якого за власним бажанням звільнився відповідач, належать до сфери (системи) управління МВС України та за правовою природою є правоохоронними органами.
Так, МВС України входить до системи органів виконавчої влади відповідно до абзацу другого п.1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №383/2011, і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
У свою чергу, діяльність поліції згідно з ч.2 ст.1 Закону №580-VIII спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст.3 зазначеного Закону).
По-третє, згідно з ч.7 ст.18 діючого на час навчання та несення служби відповідачем Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію» передбачалось, що курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Наведена норма кореспондується з приписами частин 4-5 ст.74 Закону №580-VIII, відповідно до яких особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що особа, яка пройшла навчання у вищому навчальному закладі системи МВС за державним замовленням зобов'язана відпрацювати не менше 3-х років в системі органів МВС України, а у випадках звільнення протягом зазначеного терміну зі служби за власним бажанням - відшкодувати у встановленому порядку витрати на її утримання в ВУЗі.
Згідно зі ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На час розгляду справи в суді, відповідачем добровільно не відшкодовано витрати, пов'язані з її утриманням в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в розмірі 39744,76 грн. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості по відшкодуванню витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в ДДУВС в розмірі 39744,76 грн. та наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо клопотання представника позивача про стягнення з відповідача сплаченої суми судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно ч.1 ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Частиною 2 ст.88 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд зазначає, що порядок розподілу судових витрат між сторонами передбачений статтею 94 КАС України.
Так, відповідно до приписів п.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Крім того, суд зазначає, що ані Кодекс адміністративного судочинства України, ані Закон України «Про судовий збір», не містять приписів за яких сума сплаченого судового збору повертається на користь позивача - суб'єкта владних повноважень за рахунок відповідача - фізичної особи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 254 КАС України, суд
Позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з її утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в розмірі 39744,76 грн. (тридцять дев'ять тисяч сімсот сорок чотири гривні 76 коп.) на р/р 31250224117468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.О. Семененко