13 вересня 2016 року , о 16:55 годині,Справа № 808/2452/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Запорізької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що при здійсненні відповідачем, апеляційним судом Запорізької області, розрахунку її стажу роботи на посаді судді не було враховано в такий стаж період з 21.09.1978 по 13.05.1991. Вона не згодна з розрахунком її стажу на посаді судді та невключенням до останнього період з 21.09.1978 по 13.05.1991, який має відношення до роботи на посаді державного арбітра державного арбітражу Запорізької області, арбітра та судді арбітражного суду Запорізької області, оскільки таким чином відповідач зменшує її стаж роботи на посаді судді на 12 років 7 місяців та 19 днів.
Фактично обґрунтування відмови в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді часу роботи на посадах державного арбітра державного арбітражу Запорізької області, арбітра та судді арбітражного суду Запорізької області є посилання відповідача на те, що статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено зарахування до стажу судді роботи на посадах юрисконсульта. Проте, прохання до відповідача зарахувати в її стаж роботу на посадах юрисконсульта не було. ОСОБА_1 зазначає, що в її трудовій книжці допущена неповнота стосовно тих посад, які вона займала в реорганізованому державному арбітражі та арбітражному суді, оскільки в 1993 році до її стажу роботи на посадах державного арбітра державного арбітражу, арбітра та судді арбітражного суду Запорізької області був віднесений період з 21.09.1978, що підтверджується протоколом комісії арбітражного суду Запорізької області від 05.03.1993, та, виходячи з якого, в травні 1993 року вона набула право і отримувала надбавку за вислугу років і додаткову оплачувану відпустку.
ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дій апеляційного суду Запорізької області та зобов'язати останнього зарахувати до суддівського стажу 12 років 7 місяців 19 днів роботи на посадах державного арбітра державного арбітражу Запорізької області, арбітра та судді арбітражного суду Запорізької області.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, до його початку надала клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, до його початку надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах юрисконсульта на підприємствах у період з 23.02.1978 по 13.05.1991 не може бути зарахований до стажу роботи на посаді судді, оскільки цей стаж, на підставі Положення про вислугу років арбітрів та спеціалістів арбітражних судів України, затвердженого рішенням президії Вищого арбітражного суду України від 28.12.1991, враховувався лише для виплати процентних надбавок до заробітної плати арбітрам і спеціалістам арбітражних судів України. Представник відповідача просить відмовити в позові, розглянувши справу без його участі.
Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, «особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами». У зв'язку з наведеним суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що, згідно з довідкою господарського суду Запорізької області №09-13-01/92 від 22.01.2015, довідкою-таблицею щодо стажу роботи судді апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1 та її трудовою книжкою, трудова діяльність ОСОБА_1 складається з таких періодів:
з 01.07.1972 по 18.09.1973 - молодший продавець, продавець магазину №4;
01.10.1973 - 01.09.1975 - розсильна, експедитор, секретар загальної частини прокуратури Запорізької області;
01.09.1975 - 22.02.1978 - друкарка, секретар-друкарка, інструктор пожежної профілактики УВС Запорізького обвиконкому;
23.02.1978 - 14.09.1978 - старший юрисконсульт Жовтневого оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату;
21.09.1978 - 03.07.1989 - юрисконсульт Запорізького учбово-виробничого підприємства глухих;
04.07.1989 - -30.11.1990 - юрисконсульт Запорізького трамвайно-тролейбусного управління;
03.12.1990 - 13.05.1991 - головний юрисконсульт управління Запоріжнафтопродукт;
14.05.1991 - 17.09.1993 - арбітр арбітражного суду Запорізької області, начальник відділу арбітражного суду Запорізької області;
20.09.1993 - 08.09.1997 - юрисконсульт, начальник договірно-правового сектору, начальник договірно-правового відділу, начальник юридичного відділу дирекції республіканського акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» по Запорізькій області;
10.09.1997 - 31.12.1998 - заступник голови з правових питань ВАТ «Автотехсоюз»;
16.05.2002 - 03.12.2004 - суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя;
06.12.2004 - теперішній час - суддя апеляційного суду Запорізької області.
Судом встановлено, що 12.06.2014 ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду Запорізької області з проханням зарахувати до стажу її роботи на посаді судді час роботи на посадах державного арбітра державного арбітражу Запорізької області, арбітра та судді арбітражного суду Запорізької області з урахування стажу роботи, який був обрахований їй під час роботи на зазначених посадах. Таке прохання ОСОБА_1 обґрунтовувала приписами Положення про вислугу років арбітрів та спеціалістів арбітражних судів України, затвердженого рішенням президії Вищого арбітражного суду України від 28.12.1991, в частині включення в трудовий стаж арбітрів часу роботи на посаді юрисконсульта за умови переходу в арбітражний суд за переводом та протоколом комісії арбітражного суду Запорізької області від 05.03.1993, яким визначено, що станом на 05.03.1993 стаж роботи ОСОБА_1, який дає їй право на одержання процентної надбавки за вислугу років, становить 15 років (а.с.26-27).
Листом №4319-08-02/14-вих. від 13.10.2014 відповідач зазначив про неможливість зарахування до стажу роботи судді для виплати надбавки за вислугу років періоду роботи на підприємствах, установах, організаціях м. Запоріжжя (а.с.28-29).
15.06.2016 ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду Запорізької області з повторним проханням зарахувати до її стажу роботи на посаді судді роботу на посадах державного арбітра державного арбітражу Запорізької області, арбітра та судді арбітражного суду Запорізької області з урахуванням стажу роботи, який був обрахований їй під час роботи на зазначених посадах і охоплюється періодом з 21.09.1978 по 17.09.1993 (а.с.30-31).
Листом №3201/08-02/16-вих. від 27.07.2016 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що період роботи на підприємствах, установах і організаціях міста Запоріжжя (Жовтневий оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат, учбове виробниче підприємство глухих, Трамвайно-тролейбусне управління, Запоріжнафтопродукт) на посадах старшого юрисконсульта, юрисконсульта, головного юрисконсульта не підлягає зарахуванню до стажу роботи судді (а.с.32).
Не погоджуючись із вказаною відповіддю ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що фактично спір виник через неврахування відповідачем до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді спірного періоду з 23.02.1978 по 13.05.1991, в який вона працювала на посадах юрисконсульта, старшого юрисконсульта й головного юрисконсульта на вищенаведених підприємствах.
Матеріалами справи підтверджено, що 14.05.1991 ОСОБА_1 прийнято за переведенням та призначено на посаду державного арбітру державного арбітражу Запорізької області (а.с.8-10). В подальшому, 04.06.1991, державний арбітраж Запорізької області було реорганізовано в арбітражний суд Запорізької області на підставі Закону України «Про арбітражні суди» №1142-ХІІ від 04.06.1991. Постановою Верховної Ради України №2559-ХІІ від 07.07.1992 ОСОБА_1 призначено арбітром арбітражного суду Запорізької області. На підставі п. 2 ст. 1 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992, посада арбітра перейменована на посаду судді. 18.05.1993 ОСОБА_1 була призначена на посаду начальника І відділу арбітражного суду Запорізької області, а 17.09.1993 звільнена з посади судді, начальника відділу за власним бажанням.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного. Зі змісту позовної заяви суд вбачає, що підставою позову є те, що стаж роботи ОСОБА_1 з 23.02.1978 по 13.05.1991 було враховано арбітражним судом Запорізької області до стажу роботи державного арбітру державного арбітражу Запорізької області, арбітра та судді арбітражного суду Запорізької області з метою встановлення її права на отримання процентної надбавки за вислугу років, тому неможливо звужжувати зміст і обсяг існуючих прав ОСОБА_1 в розумінні ст. 22 Конституції України шляхом повторного розрахунку відповідачем стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді.
Проте суд не може погодитися із такими твердженням ОСОБА_1 та зазначає таке.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права, відповідно до європейських стандартів, і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12.02.2015 (далі - Закон № №2453-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Закону, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992 (що втратив чинність у зв'язку із прийняттям Закону №2453-VI), кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» встановлено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Частиною п'ятою вказаної статті Закону України «Про статус суддів» визначено, що суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Закон України «Про статус суддів» було введено в дію з моменту його опублікування, згідно з постановою Верховної ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» № 2863-XII від 15.12.1992.
Постановою Верховної Ради України «Про доповнення Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року» №3192-XII від 06.05.1993 пункт 6 постанови Верховної ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» № 2863-XII від 15.12.1992 доповнено частиною другою такого змісту: «встановити, що при обрахуванні стажу роботи судді арбітражного суду відповідно до пункту 1 статті 43, пунктів 4, 5 статті 44 Закону України «Про статус суддів» враховується час його попередньої роботи на посаді державного арбітра державного арбітражу, арбітра арбітражного суду».
Порядок виплати процентних надбавок до заробітної плати арбітрам і спеціалістам арбітражних судів України визначався Положенням про вислугу років арбітрів та спеціалістів арбітражних судів України, затвердженим рішенням президії Вищого арбітражного суду України від 23.12.1991. Так, відповідно до пп.1.1.2 п. 1 вказаного Положення, у трудовий стаж арбітрів і спеціалістів, який дає право на одержання процентної надбавки до заробітної плати за вислугу років, включається час роботи на посаді начальника юридичного відділу/бюро/, арбітра відомчого арбітражу, юрисконсульта, бухгалтера, економіста тощо за умови переходу на роботу в арбітражний суд за переводом.
Пунктом 3.1 вказаного Положення визначалося, що стаж роботи для виплати процентних надбавок за вислугу років визначається довідкою кадрової служби арбітражного суду та оформлюється протоколом засідання комісії, створеної наказом голови відповідного арбітражного суду.
В матеріалах справи наявний протокол № 30 засідання комісії по встановленню стажу роботи, який дає право на одержання процентної надбавки за вислугу років, арбітражного суду Запорізької області від 05.03.1993 про встановлення стажу роботи арбітру ОСОБА_1 (а.с.11). Так, цим протоколом встановлено, що станом на дату складання протоколу стаж ОСОБА_1 дає їй право на одержання процентної надбавки за вислугу років та становить 15 років.
Проаналізувавши вищенаведені положення законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що протоколом №30 від 05.03.1993, з метою визначення стажу роботи ОСОБА_1 для виплати процентних надбавок за вислугу років, було враховано в такий стаж, що дає арбітру право на отримання процентних надбавок за вислугу років, стаж її роботи на посадах юрисконсульта, старшого юрисконсульта, головного юрисконсульта в період з 23.02.1978 по 13.05.1991. Проте, фактично зазначений період не є стажем попередньої роботи на посаді державного арбітра державного арбітражу, арбітра арбітражного суду в розумінні постанови Верховної Ради України «Про доповнення Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року» №3192-XII від 06.05.1993. Зазначений період є стажем роботи, який дає державному арбітру державного арбітражу, арбітру чи судді арбітражного суду право на одержання процентної надбавки до заробітної плати за вислугу років в розумінні вищезазначеного Положення про вислугу років арбітрів та спеціалістів арбітражних судів України.
Зазначене Положення було прийнято з метою визначення порядку виплати процентних надбавок до заробітної плати арбітрам і спеціалістам арбітражних судів України, а тому підстав для врахування його під час визначення стажу роботи на посаді судді на підставі ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12.02.2015 немає.
Під час розгляду справи судом встановлено, що періоди роботи ОСОБА_1 на посаді державного арбітра державного арбітражу Запорізької області, арбітра та судді арбітражного суду Запорізької області з 14.05.1991 по 17.09.1993 були враховані відповідачем при обчисленні стажу роботи судді відповідно до положень ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12.02.2015.
За таких обставин суд не вбачає порушення відповідачем положень статті 22 Основного Закону в частині звуження змісту та обсягу існуючих прав ОСОБА_1
З огляду на вищевикладене суд констатує, що під час розгляду справи не було встановлено протиправності в діях відповідача щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді стажу її роботи в період з 23.02.1978 по 13.05.1991, а отже відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити зарахування цих періодів до такого стажу роботи.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві, зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, позивач зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що в позові належить відмовити.
Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд
у позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Матяш