19 вересня 2016 року Справа № 803/1286/16
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області, відповідач) про зобов'язання відповідача керуватися у своїй діяльності з метою погодження проектів щодо будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах смуги відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг нормами Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та дотримуватись строків видачі документів дозвільного характеру, які встановлені абз. 4 частини першої та абз. 8 частини п'ятої статті 4-1 цього Закону.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.08.2016 року позивач звернувся з письмовим клопотанням до відповідача щодо дотримання співробітниками поліції строків розгляду звернень суб'єктів господарювання з метою погодження проектів щодо будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах смуги відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, визначених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», та дотримуватись строків видачі документів дозвільного характеру, які встановлені цим Законом. Однак, із відповіді відповідача від 18.08.2016 року вбачається, що відповідач не керується нормами цього Закону, а діє у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян». Вважає, що ігнорування побажань позивача покращити роботу поліції, порушує його право на внесення пропозицій відповідно до Конституції України, тому просив позов задовольнити.
Представник відповідача в поданих письмових запереченнях від 16.09.2016 року позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що розгляд звернень громадян у Національній поліції регулюється Законами України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», «Про дорожній рух», Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1177 від 2004 року «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій, їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України». Крім того, розгляд звернень громадян, пов'язаних з погодженням проектів щодо будівництва, реконструкції, ремонту та влаштування об'єктів дорожнього сервісу відповідає вимогам статті 20 Закону України «Про звернення громадян» та пункту 5.4. Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1177 від 2004 року «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій, їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України». 17.08.2016 року відповідачем було надано відповідь на клопотання позивача. Крім того, будь-яких рішень, які б порушували права, свободи чи інтереси ОСОБА_1, відповідачем не приймалось. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибула, при цьому 16.09.2016 року надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.08.2016 року звернувся до ГУ НП у Волинській області з письмовим запитом на доступ до інформації, у якому просив повідомити в які строки проводиться розгляд звернень суб'єктів господарювання з метою погодження проектів щодо будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах смуги відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про дорожній рух» співробітниками відділу безпеки дорожнього руху Управління превентивної діяльності ГУ НП у Волинській області.
Цього ж дня позивач звернувся і з клопотанням щодо дотримання строків розгляду звернень на підставі частини другої статті 22 Закону України «Про дорожній рух», в якому просив зобов'язати співробітників відділу безпеки дорожнього руху Управління превентивної діяльності ГУ НП у Волинській області розглядати звернення суб'єктів господарювання з метою погодження проектів щодо будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах смуги відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про дорожній рух» у строки, які встановлено абз. 4 частини першої та абз. 8 частини п'ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Письмовий запит та клопотання отримані відповідачем 11.08.2016 року вх. № 102-зі та № Ш-1372 відповідно.
Листами від 17.08.2016 року № 25зі/34/03-2016 та від 18.08.2016 року № Ш-52/34/03-2016 ГУ НП у Волинській області повідомило ОСОБА_1 про те, що розгляд звернень громадян у Національній поліції регулюється Законами України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», «Про дорожній рух», Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1177 від 2004 року «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій, їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України». Крім того, розгляд звернень громадян, пов'язаних з погодженням проектів щодо будівництва, реконструкції, ремонту та влаштування об'єктів дорожнього сервісу відповідає вимогам статті 20 Закону України «Про звернення громадян» та пункту 5.4. Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1177 від 2004 року «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій, їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України».
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулюються Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статі 20 цього Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що розгляд звернень громадян у Національній поліції регулюється Законами України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», «Про дорожній рух», Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1177 від 2004 року «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій, їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України».
Тобто, вказаними нормативними актами встановлено порядок розгляду звернень.
Позивачу було повідомлено, що розгляд звернень громадян здійснюється відповідно до норм чинного законодавства.
У прийнятті запиту та клопотання позивачу ніхто не відмовляв, і вони розглянуті у встановлено порядку.
Як слідує із змісту позовних вимог, позивач просить суд зобов'язати відповідача у своїй діяльності керуватися Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» під час погодження проектів щодо будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах смуги відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг та дотримуватись строків видачі документів дозвільного характеру, які встановлені абз. 4 частини першої та абз. 8 частини п'ятої статті 4-1 цього Закону.
Однак, враховуючи характер питань, які були сформульовані у письмовому запиті та клопотанні направленому відповідачу, суд вважає, що вони жодним чином не стосуються прав, свобод та інтересів ОСОБА_1
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що підставою для звернення до адміністративного суду є наявність у позивача порушених прав, свобод або інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень. В такому випадку порушені права підлягають захисту судом у спосіб, що дозволить відновити таке порушене право. При цьому рішення суду про задоволення позову відображатиме результат впливу судової діяльності на предмет процесу, яким є спірні матеріальні правовідносини, і які в результаті цієї діяльності від спірності звільняться.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не звертався до відповідача щодо розгляду саме його звернення відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та у строки, які встановлені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а тому будь-яких рішень, дій чи бездіяльності, які б порушували права, свободи чи його інтереси, відповідачем не приймалося та не вчинялося. В даному випадку, позивач звернувся за захистом прав, які йому не належать, відтак права ОСОБА_1 жодним чином не порушені.
Отже, суд зазначає, що в разі якщо фактично спору між сторонами не існує, то спірні правовідносини не виникають, а відтак, і право на звернення до суду не може бути реалізоване.
Пунктом 2 частини другої статті 162 КАС України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити дії.
Позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії, які стосуються не конкретних спірних правовідносин, з визначеним колом осіб які вже існують та потребують вирішення судом, а тих які можуть виникнути в майбутньому, чого суд не вправі робити, оскільки суд вирішує спірні правовідносини які вже існують, чого в даному випадку не має.
Крім цього, суд зазначає, що для того, щоб зобов'язати відповідача вчинити певні дії, слід констатувати перед цим наявність в його діях, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, чого на думку суду в даному випадку немає.
Виходячи із того, що ОСОБА_1 у своєму клопотанні просив зобов'язати співробітників відділу безпеки дорожнього руху Управління превентивної діяльності ГУ НП у Волинській області розглядати звернення громадян відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та у строки, визначені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», то в даному випадку його право ніяким чином не порушено, а відтак не потребує судового захисту.
Протилежного в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не представлено доказів та не наведено фактів того, що відповідач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси, та що в нього виникло право на звернення до суду за їх захистом, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Інші твердження позивача не спростовують висновків суду, зроблених в даному судовому засіданні.
Керуючись статтями 158, 160 частиною 3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 26 вересня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С. Денисюк