ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" вересня 2016 р. Справа № 809/1066/16
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кафарського В.В.
За участю секретаря Єлізарової У.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу в розмірі 52594,43 грн.,-
26.09.2016 року Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 52 594,43 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, як податковим агентом, протиправно, в порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтей 168, 176 Податкового кодексу України не сплачено податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді відрахувань із заробітної плати, у розмірі 3 512,01 гривень, у зв'язку з чим вказані зобов'язання визначені податковим повідомленням-рішенням №0048871701 від 25.11.2015 року, яким також застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 088,06 гривень. Крім того, за результатами документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено, що у березні 2014 року обсяг виручки відповідача становив понад 300 000 гривень, однак відповідач в порушення вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України не зареєструвався платником податку на додану вартість. Наведене стало підставою для визначення позивачем суми грошового зобов'язання відповідачу з податку на додану вартість шляхом винесення податкового повідомлення - рішення №0048811701 від 25.11.2015 року на загальну суму 40 060 гривень, з яких 32 048 гривень - основний платіж та 8 012 гривень - штрафні (фінансові) санкції, та нарахування пені за вказаним платежем у сумі 5 934,36 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, суду направив клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судові засідання не являвся, поштове відправлення з повісткою про виклик до суду у відповідності до приписів частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, направлене фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за адресою його місця проживання, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулося до суду без вручення із відміткою працівника Укрпошти "за закінченням терміну зберігання". В силу приписів частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістка вручена належним чином, так як поштове відправлення із даною повісткою повернене без вручення адресату з незалежних від суду причин. Наданим правом на подання заперечення проти позову відповідач не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав.
За таких обставин, на підставі приписів статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд даної адміністративної справи за відсутності представника позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд робить висновок, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 24.04.2007 року здійснено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.7-8).
Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, є платником податків і зборів (обов'язкових платежів).
Крім того, відповідач у своїй господарській діяльності використовує працю найманих працівників за трудовим контрактом, а отже є податковим агентом останніх в силу приписів підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, на якого покладено обов'язок сплачувати податок на доходи фізичних осіб, шляхом відрахувань із заробітної плати платника податку.
Судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 допущено утворення податкового боргу, що виник в результаті несплати визначеної податковим повідомленням №0048871701 від 25.11.2015 року суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді відрахувань із заробітної плати, у розмірі 6 600 гривень, з яких 3 512,01 гривень - за основним платежем та 3 088,06 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також в результаті несплати визначеної податковим повідомленням-рішенням №0048811701 від 25.11.2015 року суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40 060 гривень, з яких 32 048 гривень - основний платіж та 8 012 гривень - штрафні (фінансові) санкції (а.с.12, 13).
Факти не перерахування відповідачем до відповідного бюджету сум податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 3 512,01 гривень, утриманих ним, як податковим агентом, з виплаченого доходу (заробітної плати) найманим працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зафіксовані відповідачем в акті документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року до 31.12.2014 року, за №3923/09-15-17-01-09/3053920119 від 15.10.2015 року (а.с.16-31).
У даному акті перевірки від 15.10.2015 року також зафіксовано, що у березні 2014 року обсяг виручки відповідача складав понад 300 000 гривень, однак відповідач в порушення вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України не зареєструвався платником податку на додану вартість. В ході перевірки встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) за період з 11.04.2014 року до 12.07.2014 року становила 160 241 гривень, проте відповідачем не сплачено податок на додану вартість за вказаними операціями у сумі 32 048 гривень (а.с.29-30).
Згадані податкові повідомлення-рішення від 25.11.2015 року позивачем надіслано відповідачу (а.с.14, 15).
У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд виходить з чинних на час виникнення правовідносин нормативно-правових актів та зазначає їх зміст у відповідній редакції.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).
Згідно пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать податок на доходи фізичних осіб (підпункту 9.1.2); податок на додану вартість (підпункт 9.1.3).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Правові засади справляння податку на доходи фізичних осіб встановлюються розділом IV Податкового кодексу України.
Пунктом 162.1 статті 162 розділу IV Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 161.1.1); податковий агент (підпункт 161.1.3).
Згідно пункту 168.1 статті 168 цього Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1); податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (підпункт 168.1.2).
Згідно підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 цього Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати.
Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (підпункт «а»); подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (підпункт «б»).
В силу приписів підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Згідно підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Таким чином, відповідач, не виконав обов'язку передбаченого вказаними нормами Податкового кодексу України та не перерахував до відповідного бюджету суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3 512,01 гривень, утримані ним, як податковим агентом, з виплаченого доходу (заробітної плати) найманим працівникам, а також самостійно не зареєструвався платником податку на додану вартість, у зв'язку з отриманням обсягу виручки понад 300 000 гривень, та відповідно не сплатив 32 048 гривень податку на додану вартість від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) за період з 11.04.2014 року до 12.07.2014 року.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Крім того, пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України встановлено, що подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Згідно пункту 127.1 статті 127 цього Кодексу несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Таким чином, грошові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді відрахувань із заробітної плати, в розмірі 3 512,01 гривень, штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 088,06 гривень, а також зі сплати податку на додану вартість в розмірі 32 048 гривень, штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 012 гривень, визначені податковими повідомленнями-рішеннями №0048871701 та №0048811701 від 25.11.2015 року, які відповідачем не оскаржувалися, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відповідачу податкову вимогу форми "Ф" за №15-25 від 06.01.2016 року на загальну суму 52 594,43 гривень. Дану вимогу відповідач отримав особисто 15.02.2016 року, однак залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив (а.с.9).
Підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Як встановлено судом, позивачем на суму несвоєчасно сплаченого відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість нараховано пеню в розмірі 5 934,36 гривень.
Згідно пункту 131.3 статті 131 Податкового кодексу України суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.
Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.
Таким чином, 3 512,01 гривень податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді відрахувань із заробітної плати, 32 048 гривень податку на додану вартість, 3 088,06 гривень та 8 021 гривень штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих та 5 934,36 гривень пені, нарахованої позивачем на суму несвоєчасно сплаченого відповідачем податку на додану вартість, утворюють податковий борг відповідача в розмірі 52 594,43 гривень, який ним не сплачено.
Наявність вказаної суми податкового боргу підтверджується довідкою про борг за платежами відповідача та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.
Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 87.11 статті 87 цього Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України 52594 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 43 коп. податкового боргу.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Кафарський В.В.
Постанова складена в повному обсязі 27.09.2016 року.