13 вересня 2016 року (15 год. 00 хв.) Справа № 804/1352/16 Провадження ЗП/808/15/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1
до: Державної судової адміністрації України, Дніпропетровського окружного адміністративного суду
про: визнання протиправною бездіяльності суб'єктів владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.
09.03.2016 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 1), Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі - відповідач 2), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 та відповідача 2 щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу заробітної плати, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу працівника апарату суду, а саме: за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно, відповідно до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ, із змінами, внесеними Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ, та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІІІ, з урахуванням усіх надбавок, залежно від розміру посадового окладу;
- зобов'язати відповідача 1 та відповідача 2 здійснити позивачу перерахунок та виплату заробітної плати, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу працівника апарату суду, а саме: за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно, відповідно до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ, із змінами, внесеними Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ, та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІІІ, з урахуванням усіх надбавок, залежно від розміру посадового окладу.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що його заробітна плата у період з 26.10.2014 до 28.03.2015 повинна була обчислюватись у розмірах, встановлених абзацом 2 ч.1 ст.144 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - від 07.07.2010 №2453-VI) в редакції Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон України від 14.10.2014 №1697-VII), а з 29.03.2015 - абзацом 2 ч. 1 ст.147 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI в редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VІІI «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон України від 12.02.2015 №192-VІІI) з урахуванням усіх надбавок, щомісячних премій та інших виплат, які нараховуються залежно від посадового окладу. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства України, у спірний період позивачу нараховувалась заробітна плата в меншому розмірі.
На переконання позивача, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача 1 та відповідача 2 щодо не здійснення нарахування та виплати йому заробітної плати у належному розмірі.
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду (головуючий - суддя Павловський Д.П.) від 12.03.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 31.03.2016.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 адміністративну справу №804/1352/16 передано за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.
10.06.2016 адміністративна справа № 804/1352/16 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду.
10.06.2016 автоматизованою системою документообігу суду у порядку, визначеному ст. 15-1 КАС України, для розгляду справи № 804/1352/16 обрано суддю Прудивуса Олега Васильовича.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2016 прийнято адміністративну справу до свого провадження та призначено попереднє судове засідання.
24.06.2016 до суду надійшли заперечення відповідача 2 на позовну заяву, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки обов'язок привести нормативно-правові акти у відповідність із законом, а також забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать закону, покладений законодавцем на Кабінет Міністрів України. Отже, належним відповідачем по справі, на переконання відповідача 2, повинен бути саме Кабінет Міністрів України. Крім того, відповідач 2 зауважив, що головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих та апеляційних судів є відповідач 1, у свою чергу відповідач 2 є розпорядником коштів нижчого рівня і повністю підпорядкований відповідачу 1 у питаннях затвердження штатного розкладу, розмірів посадових окладів тощо. З огляду на викладене, відповідач 2 просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
12.09.2016 до суду надійшли заперечення відповідача 1 на позовну заяву, у яких він також просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки за приписами Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон України від 24.03.1995 № 108/95-ВР), Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI, Розділу ХІІІ Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII він не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача. При цьому, незважаючи на набрання чинності Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII, Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII) зміни до Державного бюджету України законодавцем так і не були внесені, видатки на утримання судів не збільшились.
На підтвердження своєї правової позиції відповідач 1 надав, зокрема копії постанов Верховного Суду України від 12.07.2016 по справі 820/4648/15 та від 13.07.2016 по справам №820/4653/15, №818/3372/15 з подібних правовідносин.
У ході попереднього судового засідання представниками сторін надані додаткові докази, а також додаткові пояснення та заперечення на обґрунтування їх правових позицій.
Ухвалою суду від 13.09.2016 закінчено підготовче провадження і за письмовою згодою позивача, представників відповідача 1 та відповідача 2 справу призначено до судового розгляду у той же день, а саме на 13.09.2016.
13.09.2016 судом було отримано клопотання позивача, представників відповідача 1 та відповідача 2 про розгляд справи у порядку письмового провадження.
У судове засідання 13.09.2016 особи, які беруть участь у справі, не прибули.
Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
25.11.2013 позивача згідно з наказом відповідача 2 № 338-к призначено на посаду секретаря судового засідання Дніпропетровського окружного адміністративного суду за його згодою, як такого, що пройшов за конкурсом, та встановлено позивачу випробувальний термін строком на шість місяців (а.с. 7).
17.03.2015 відповідачем 2 згідно з Наказом № 76-к позивача переведено на посаду помічника судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду на період вагітності та пологам ОСОБА_2 з 17.03.2015, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису; присвоєно позивачу 11 (одинадцятий) ранг державного службовця 5 категорії посад (а.с. 6).
Посадовий оклад позивача був визначений штатним розписом та відповідно до займаної посади складав 1218,00 грн. (а.с.86-88).
Оцінюючи правомірність нарахування та виплати позивачу відповідачем 1 та відповідачем 2 заробітної плати у період з 26.10.2014 по 28.03.2015 та з 29.03.2015 по 08.09.2015, суд виходить із такого.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
26.10.2014 набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII, яким внесено зміни до ст. 144 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI. Так, розмір посадового окладу працівника апарату суду установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом 2 п.п. 1 і абзацом 3 п.п. 2 п. 13 розділу XIII Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI.
Законом України від 12.02.2015 № 192-VIII, який набрав чинності 28.03.2015, було затверджено нову редакцію Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI та, відповідно, ст. 147, згідно з якою розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому, розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Наведене узгоджується із положеннями ч.ч. 7, 8 ст. 33 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII, згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).
За правилами ст. 142 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI (у редакції до 28.03.2015) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (далі - БК). Аналогічні правила закріплені і у ст.ст. 145,146 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI.
З 01.01.2015 п. 9 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №80-VІІІ „Про Державний бюджет України на 2015 рік" (далі - Закон України від 28.12.2014 №80-VІІІ) визначено, що норми і положення, зокрема, ч. 1 ст. 144 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015 норми і положення Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Необхідно зазначити, що на час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 „Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі - Постанова КМУ від 09.03.2006 №268), зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року.
Таким чином, вбачається, що Кабінет Міністрів України не виконав покладений на нього обов'язок привести свої нормативно-правові акти у досліджуваній сфері правовідносин у відповідність із цими законами у тримісячний строк.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 БК України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
З огляду на викладене, оскільки з 26.10.2014 по 09.09.2015 Кабінетом Міністрів України не було внесено зміни до Постанови КМУ 09.03.2006 № 268 щодо умов оплати праці, зокрема стосовно розмірів окладів працівників апарату суду, а Законами України від 16.01.2014 № 719-VІІ „Про Державний бюджет України на 2014 рік" та від 28.12.2014 №80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу 2 ч. 1 ст. 144, ч. 1 ст. 147 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, відповідач 1 та відповідач 2 не мали законних підстав для вжиття заходів щодо перерахунку та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці в інших розмірах, ніж ті, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Такий висновок міститься, зокрема у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 по справі №820/4648/15 (за позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, № 58986558 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), від 13.07.2016 по справі № 818/3372/15 (за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, № 58986562 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), від 13.07.2016 по справі № 820/4653/15 (за позовом ОСОБА_5 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про проведення перерахунку заробітної плати, № 58986554) (а.с. 107-123).
За приписами ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Судом встановлено, що у період з 26.10.2014 по 28.03.2015 та з 29.03.2015 по 08.09.2015 позивачу виплачувалась заробітна плата у відповідності з затвердженим кошторисом у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України, та у порядку, встановленому БК України. Доказів протилежного позивачем не надано. У свою чергу, обов'язок щодо приведення нормативно-правових актів у відповідність із законами України від 14.10.2014 № 1697-VII, від 12.02.2015 № 192-VIII, не виконав безпосередньо Кабінет Міністрів України. Отже, в даному випадку, на переконання суду, відсутні підстави для задоволення позову. Про це, зокрема неодноразово зазначали відповідач 1 та відповідач 2 у своїх запереченнях проти позову, а також додаткових письмових поясненнях, які вони подавали на обґрунтування цих заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не надав достатніх та переконливих доказів і мотивів, за наявності яких суд мав би право відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 по справі №820/4648/15, від 13.07.2016 по справі № 818/3372/15, від 13.07.2016 по справі № 820/4653/15. У свою чергу, відповідачем надано суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а відтак, у його задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163, 244-2 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності суб'єктів владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Прудивус