Ухвала
іменем україни
14 вересня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Фаловська І.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Міграційна служба України в Одеській області, відділ опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Заочним рішенням Приморського районного суду від 16 березня 2016 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням нормпроцесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 удочерили ОСОБА_4, після чого остання проживала у спірній квартирі АДРЕСА_1 та була зареєстрована, як член сім'ї. Але під час приватизації квартири відповідач без її сповіщення була виписана з квартири, яка була приватизована на її батьків та ОСОБА_3
Відповідно до свідоцтва про право власності від 20 січня 1997 року після смерті ОСОБА_6, співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка змінила своє прізвище на ОСОБА_3.
Відповідач дізнавшись про те, що вона виписана з квартири, звернулася до органів внутрішніх справ і її реєстрація була відновлена у 2005 році.
У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 з 18 грудня 1981 року, ОСОБА_3 з 25 квітня 1995 року, донька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 з 26 січня 2005 року, донька ОСОБА_4 - ОСОБА_8 з 27 травня 2005 року, та ОСОБА_9 - син ОСОБА_3 з 30 вересня 2009 року.
Таким чином, відповідачі були вселені до спірної квартири як члени сім'ї власників квартири.
Судом також встановлено, що після смерті батька відповідача (яка на той час була неповнолітньою) у ОСОБА_4 склалася конфліктна ситуація з матір'ю, у зв'язку з чим остання переїхала проживати до іншої квартири, а в теперішній час проживає в квартирі по АДРЕСА_2, яку знімає разом з чоловіком та дітьми.
Відповідач разом з чоловіком відвідувала матір в спірній квартирі, але вона не пропонувала їй проживати в квартирі.
Оскільки позивачі не бажають, щоб відповідач проживала у квартирі, то остання вважала, що якщо вона вселиться, то відновляться сварки та бійки.
За змістом ч. 1 ст. 405 ЦК України та ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності і надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що відповідачка не проживає в спірній квартирі з поважних причин, а тому не може бути визнаною такою, що втратила право користування житлом.
Встановлено, що апеляційний суд всебічно та повно дослідив обставини справи і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, в зв'язку з чим обґрунтовано скасував рішення місцевого суду.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Міграційна служба України в Одеській області, відділ опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2016 року.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ І.М.Фаловська