21 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючогоТкачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,Кафідової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Курений Олександр Вікторович, про стягнення різниці у курсі валют за невиконання грошового зобов'язання, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного О.В., поданою представником Кошарським Олегом Володимировичем, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 січня 2016 року,
У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк»), третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» Курений О.В., у якому просила стягнути з ПАТ «Брокбізнесбанк» на її користь різницю у курсі валют в розмірі 25 118 грн 20 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також 1 573 грн 46 коп. в рахунок відшкодування 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 23 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року і стягнути 132 588 грн 98 коп. інфляційних втрат в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтувала тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2014 року у іншій справі з ПАТ «Брокбізнесбанк» на її користь стягнуто 118 172 грн у зв'язку з неналежним виконанням банком умов договору кредиту, безпідставним нарахуванням кредитної заборгованості, неналежним виконанням договірних депозитних зобов'язань, у тому числі за договором банківського строкового вкладу «Скарбничка» на суму 46 тис. доларів США. У вказаному судовому рішенні судом було враховано збільшення курсу долара США по відношенню до національною валюти Гривні та вирішено стягнути із відповідача еквівалент 3 128 доларів США боргу в гривні по чинному курсу долара США на момент ухвалення судового рішення - 25 399 грн. Зазначена сума була включена до загальної стягнутої судом з банку на її користь 118 172 грн.
ОСОБА_6 зазначає, що вказане вище рішення суду виконано не було. Розпочалася процедура ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» однак її до реєстру акцептованих кредиторів банку включено не було. Відповідні виконавчі листи їй було повернуто як такі, що не прийняті. На момент звернення до суду з даним позовом курс долара США значно збільшився.
ОСОБА_6 вважає, що на її користь з ПАТ «Брокбізнесбанк» має бути додатково стягнуто в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України: 3 % від суми простроченого грошового зобов'язання встановленого вказаним вище судовим рішенням (118 172 грн) за період з 23 серпня 2014 року (момент пред'явлення вимоги до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відповідача) по 31 січня 2015 року в розмірі 1 573 грн 46 коп.; інфляційні втрати від простроченої суми грошового зобов'язання (118 172 грн) в розмірі 132 588 грн 98 коп., а також має бути стягнуто 25 118 грн 20 коп. різниці у курсі валют по непогашених відповідачем депозитних зобов'язаннях в розмірі 3 128 доларів США за період між ухваленням рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2014 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом. А саме: рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2014 року було визначено гривневий еквівалент 3 128 доларів США боргу на той час і це дорівнювало 25 399 грн, а станом на момент подачі даного позову 3 128 доларів США уже становить 50 517 грн 20 коп. Різниця ж у курсі валют по непогашених відповідачем депозитних зобов'язаннях в розмірі 3 128 доларів США за вказаний період становить: 50 517 грн 20 коп. мінус 25 399 грн дорівнює 25 118 грн 20 коп.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Брокбізнесбанк» на користь позивача різницю у курсі валют за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 25 118 грн 20 коп., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 1 573 грн 46 коп., інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 132 588 грн 98 коп.
Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2015 року доповнено рішення цього ж суду від 20 березня 2015 року. Стягнуто з відповідача на користь Держави судовий збір в розмірі 251 грн 18 коп.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19 січня 2016 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2015 року змінено шляхом його скасування в частині задоволених позовних вимог про стягнення різниці у курсі валют за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відмовлено в позові про стягнення різниці у курсі валют за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зменшено розмір інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання з 132 588 грн 98 коп. до 131 643 грн 61 коп.
Стягнуто з ПАТ «Брокбізнесбанк» на користь ОСОБА_6 інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 131 735 грн 21 коп.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі представник Кошарський О.В. просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 січня 2016 року і ухвалити у справі нове судове рішення про відмову в позові у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Апеляційний суд частково не погодився з такими висновками суду першої інстанції, встановив, що, задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення із відповідача різниці у курсі валют за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції допустився помилки, оскільки дійшов даного висновку внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. Крім того, судом першої інстанції неправильно розраховано розмір інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з серпня по грудень 2014 року включно.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_6 до ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Черкаської філії АТ «Брокбізнесбанк» про визнання незаконним нарахування про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів та моральної шкоди та визнано незаконним нарахування ПАТ «Брокбізнесбанк» ОСОБА_6 штрафних санкції за кредитним договором від 16 травня 2011 року в розмірі 652 915 грн 16 коп. неустойки, 214 166 грн 39 коп. несплачених відсотків, 105 749 грн 79 коп. неустойки за несплачені відсотки. Зобов'язано ПАТ «Брокбізнесбанк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором. Стягнуто з ПАТ «Брокбізнесбанк» на користь ОСОБА_6 118 172 грн. У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Брокбізнесбанк», на вказане рішення суду першої інстанції, визнано неподаною та повернуто.
13 червня 2014 року в газеті «Урядовий кур'єр» було опубліковано повідомлення про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» (далі - ФГВФО) Куреного О.В.
ПАТ «Брокбізнесбанк» знаходиться в умовах ліквідації, що підтверджується даними відомостей опублікованих в газетах «Урядовий кур'єр «(№ 106 (5235) від 14 червня 2014 року та «Голос України» (№ 113 ( 5863) від 14 червня 2014 року).
08 липня 2014 року ОСОБА_6 направлено на адресу уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» Куреного О.В. лист про визнання її кредитором банку та внесення відповідних даних до реєстру кредиторів, надано вищевказане рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2014 року. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, даний лист був отриманий представником відповідача «Гороховською» 10 липня 2014 року (а. с. 35).
22 серпня 2014 року ОСОБА_6 було подано до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» Куреного О.В. заяву з аналогічним проханням, викладеним у її заяві від 08 липня 2014 року, до якої було додано зазначене вище рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2014 року та виконавчий лист, яка була зареєстрована у ПАТ «Брокбізнесбанк».
Із відповіді ФГВФО від 12 листопада 2014 року, адресованої ОСОБА_6, вбачається, що 28 жовтня 2014 року ФГВФО розміщено оголошення на офіційному сайті з повідомленням про те, що керуючись ч. 3 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», 16 жовтня 2014 року виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Брокбізнесбанк».
Позивач ОСОБА_6, ознайомившись із списком кредиторів у приміщенні ПАТ «Брокбізнесбанк» в м. Київ, встановила, що її немає серед затверджених кредиторів банку
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_6 посилалася на те, що відповідачем рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2014 року не виконано, кошти не повернуто, тому підлягає до стягнення з відповідача на її користь різниця у курсі валют за прострочення виконання грошового зобов'язання; 3 % річних за період з 23 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року та інфляційні витрати за серпень-грудень 2014 року.
Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Виходячи із викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважала, що суд першої інстанції правильно стягнув із відповідача 3 % річних від простроченої суми, що становить 1 573 грн 46 коп. Також районний суд дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_9 про стягнення на її користь індексу інфляції, однак, при розрахунку розміру збитків, завданих інфляцією за вказаний нею у позові період, районним судом була допущена помилка, так як даний розмір було розраховано з наданих позивачем величин індексів інфляції у 2014 році, а згідно даних інформації Державної служби статистики України, опублікованої в газети «Урядовий кур'єр», величини індексів інфляції у 2014 році є іншими. Навівши у рішенні відповідні розрахунки, апеляційний суд дійшов висновків, що до стягнення на користь позивача підлягають інфляційні витрати в розмірі 131 643 грн 61 коп. (100,8 / 100 х 102,9 / 100 х 102,4 / 100 х 101,9/100 х 103/100= 1,114% х 118172=131643,61).
Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції, стягуючи кошти в розмірі 25 118 грн 20 коп., як різницю у курсі валют, допустився помилки, оскільки такі позовні вимоги ОСОБА_9 стосуються не наслідків невиконання зобов'язання, а наслідків невиконання рішення суду, яким стягнуто кошти у національній валюті. В цій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог позивача.
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на безпідставності застосування судами попередніх інстанцій до даних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо необхідності стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань, оскільки правовідносини між сторонами у справі мають особливості зумовлені ліквідаційною процедурою ПАТ «Брокбізнесбанк» та нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», дія яких розповсюджується на спірні правовідносини в обов'язковому порядку.
Зокрема, ОСОБА_6 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з даним позовом (стягнення курсової різниці, інфляційних витрат та 3% річних) 04 лютого 2015 року, після початку процедури ліквідації банку, яку розпочато на підставі рішення виконавчої дирекції і Фонду від 11 червня 2014 року № 45 «Про початок ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк», тобто задоволення вимога кредиторів здійснюється у визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наслідком призначення уповноваженої особи Фонду є наступне:
- строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав:
- припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;
- нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Нарахування спірних сум здійснено після відкриття ліквідаційної процедури і, задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції не встановили можливість стягнення заявлених вимог позивачем, оскільки Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прямо заборонено здійснювати відповідні нарахування з моменту відкликання банківської ліцензії.
Такі доводи заявника є обґрунтованими та свідчать про неповне виконання апеляційним судом вимог ст. 303 ЦПК України при перевірці законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо предмета та підстав позову. Наведені вище норми ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» апеляційним судом при вирішенні спору не застосовувалися, а тому визнати рішення апеляційного суду законним і обґрунтованим не можна.
Крім того, касаційна скарга містить посилання на помилковість розрахунків апеляційного суду в частині розміру стягнутих апеляційним судом інфляційних втрат (131 643 грн 61 коп.). Заявник, наводячи свої розрахунки в касаційній скарзі, зазначає що інфляційні втрати мали б становити 13 476 грн 61 коп.
Загальна сума коштів, яка підлягала б сплаті з урахуванням індексу інфляції, становить 131 643 грн 61 коп. (1.114 х 118 172 грн).
Розрахунок самих інфляційних витрат за період серпень-грудень 2014 року наступний: 131 643 грн 61 коп. (загальний борг разом з інфляцією) - 118 172 грн (борг без урахування інфляційних нарахувань) = 13 471 грн 61 коп. (самі інфляційні втрати).
Такі доводи заявника також заслуговують на увагу, оскільки апеляційним судом до стягнутих апеляційним судом інфляційних втрат включено не тільки інфляційне збільшення суми боргу (13 476 грн 61 коп.), а і суму самого боргу (118 172 грн), фактично повторно стягнуто 118 172 грн боргу щодо якого уже вирішено спір судом у іншій, наведеній вище справі.
У зв'язку з наведеним вище наявні підстави вважати, що апеляційним судом не виконано належним чином вимоги положень ст. 303 ЦПК України при розгляді даної справи. Оскаржуване в касаційному порядку судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, а тому воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного О.В., подану представником - Кошарським ОлегомВолодимировичем, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО.С. Ткачук
Судді:В.С. Висоцька О.В. Кафідова В.М. Колодійчук І.М. Фаловська