Справа № 165/260/16-ц Провадження № 22-ц/773/1282/16 Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О.Р.
Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.
22 вересня 2016 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Федонюк С.Ю.,
суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,
з участю:
секретаря - Концевич Я. О.,
представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 17 червня 2016 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2016 року ПАТ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи позов тим, що 21 лютого 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, за яким відповідач отримав кредит на суму 2800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позивач вказував, що ОСОБА_2 ознайомився та погодився з умовами і правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, а також надав згоду, що його заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Позивач зазначив, що ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому договором.
У позові покликався на те, що відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Оскільки ОСОБА_2 вказані зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, то станом на 30 листопада 2015 року утворилась заборгованість в сумі 11675 грн. 98 коп., що складається із заборгованості за кредитом на суму 1073 грн. 11 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 6920 грн. 68 коп., 2650 грн. заборгованості за пенею та комісією, а також штрафу за порушення умов договору, де 500 грн. - фіксована частина та 532 грн. 19 коп. - процентна складова.
З врахуванням вказаних обставин позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму 11675 грн. 98 коп. та судові витрати в сумі 1378 грн. 00 коп.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 17 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1073 грн. 11 коп., 500 грн. штраф (фіксована сума) та 1378 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, комісією і пенею та штрафом і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підтримала апеляційну скаргу, відповідача та його представника, які апеляційну скаргу заперечили, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, комісією та штрафних санкцій, суд виходив з недоведеності розміру нарахованих відсотків, комісії, пені та штрафу у розмірі 532,19 грн.
Проте, погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.1045 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, під час укладення кредитного договору від 21 лютого 2013 року ОСОБА_2 в письмовій формі був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, а також умовами кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна».
На підтвердження цього ОСОБА_2 поставив свій підпис в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» та довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а.с.5,6).
Вказані обставини свідчать про те, що при укладенні кредитного договору сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати відсотків, комісії, пені та штрафу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем, позичальник ОСОБА_2 отримав кредитний ліміт на кредитну картку у сумі 2800 грн. та користувався нею, фактично отримавши 1200 грн. кредитних коштів і в подальшому частково погашаючи борг до квітня 2013 року, що підтверджується випискою про рух коштів та розрахунком банку.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснив, що у зв'язку із своєю хворобою та відсутністю коштів не мав можливості погашати кредитну заборгованість, хоча банк надсилав йому повідомлення на мобільний телефон про існування заборгованості.
Відповідно до п.2.1.1.2.3 та п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Договором передбачено, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що зазначено в п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.
Разом з тим, п.1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг визначено можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Зокрема передбачено, що розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених пунктом 1.1.3.1.9 Умов та Правил. Передбачено, що у разі неотримання банком від позичальника протягом семи днів повідомлення про незгоду із змінами Тарифу, вважається, що позичальник прийняв нові умови.
Як передбачено п.1.1.2.3 цих же Умов та Правил отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції покладено на позичальника.
Крім того, пунктом 1.1.3.2.9 Умов і Правил встановлено, що банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активізація додаткових послуг, актуалізація контактних даних. Зміна Умов і Правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості за кредитом, про акції банку і т.і.) використовувати будь-які канали зв'язку із вказаних: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефона і ОТР-пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення електронною поштою, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друкування інформації на чеках в РОS-терміналах та інші засоби комунікації (а.с.14).
Згідно з п. 2.1.1.5.4 Умов та Правил при незгоді із змінами правил чи тарифів банку позичальник має право звернутися до банку з вимогою про розірвання договору і погасити борг.
З такими заявами відповідач до банку не звертався.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Разом з тим, судова колегія не погоджується із висновком суду щодо застосування строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки - пені і штрафу з таких підстав.
Як визначено п.2.1.1.7.6 Умов та Правил, у випадку порушення позичальником строків виконання обов'язку сплати будь-яких платежів за договором понад 30 днів він зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом із врахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісії. Отже, штраф (процентна і фіксована складова) нараховувався не помісячно, а одноразовими сумами.
Розмір комісії і пені за договором визначено Умовами кредитування та відображено у відповідній довідці (а.с.6), яку позивачем додано до матеріалів справи.
В п.1.1.5.25 Умов і Правил встановлено, що за несвоєчасну сплату послуг, які передбачені договором, клієнт платить банку за кожним випадком порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки.
Згідно з п.1.1.7.14 Умов і Правил позичальник зобов'язується сплачувати комісії та інші платежі, встановлені банком за обслуговування клієнта, відповідно до встановлених Тарифів .
В довідці про умови кредитування зазначено,що розмір щомісячних платежів (включно з платою за використання кредитних коштів у звітному періоді) складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, та визначено комісію за зняття готівки в банкоматах - 3% від суми операції, за моніторинг неактивної карти - в розмір залишку коштів на картрахунку, але не більше 10 грн. в місяць, за надання виписки - 2 грн., та за інші послуги.
З розрахунку банку (а.с.4) вбачається, що банком нараховано суму комісії і пені в розмірі 2650 грн., яка складається, як пояснила представник банку та видно із розрахунку, лише із комісії, оскільки пеня у цю суму банком не включалась.
Таким чином, оскільки комісія не відноситься до передбачених законом видів неустойки, тому до цього платежу не підлягає застосуванню річна позовна давність, визначена ст.258 ЦК України.
Розрахунок заборгованості відповідача за відсотками, комісією, та штрафом, надана позивачем, відповідає Умовам та Правилам надання банківських послуг, тарифам банку, а також умовам кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», а тому визначена цим розрахунком сума заборгованості відповідача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно із п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, комісією і пенею та штрафом з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що крім сум, які були стягнуті за оскаржуваним рішенням, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути 6920, 68 грн. заборгованості за процентами, пені та комісії в сумі 2650 грн. і штраф (процентна складова) за порушення умов кредитного договору в сумі 532,19 грн.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 17 червня 2016 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, пенею та комісією за користування грошовими коштами та штрафу в розмірі 5% від суми позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами в сумі 6920 (шість тисяч дев"ятсот двадцять) грн. 68 коп., за пенею та комісією в сумі 2650 (дві тисячі шістсот п"ятдесят) грн., та штраф за порушення умов кредитного договору в сумі 532 (п"ятсот тридцять дві) грн. 19 коп. (процентна складова).
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді