м. Вінниця
13 вересня 2016 р. Справа № 802/449/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Господарського суду Вінницької області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення невиплаченої заробітної плати, -
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Господарського суду Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, у якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Господарського суду Вінницької області в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції чинній з 26.10.2014 року) та відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII).
- зобов'язати Господарський суд Вінницької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції чинній з 26.10.2014 року) та відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-УІІІ) в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, матеріальна допомога; стягнути з Господарського суду Вінницької на користь позивача 114931,81 грн. невиплаченої заробітної плати; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній адміністративній справі.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.01.2016 року позивач подав заяву до Господарського суду Вінницької області щодо проведення перерахунку та виплати заробітної плати з 01.01.2015 року відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 року) та відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року №192-VIII) в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років на державній службі, надбавка за високі досягнення у праці, надбавка за виконання особливо важливої роботи тощо) та щомісячних премій.
Листом від 01.02.2016 року, №06-27/30/16 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплаті заробітної плати, посилаючись на те, що нарахування та виплата заробітної плати, в тому числі і встановлення посадових окладів працівникам апарату суду, здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
В судове засідання позивач не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про вручення повістки, подавши клопотання в якому просить розгляд справи здійснювати без його участі, позов підтримує.
Представник відповідача у судове засідання також не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Проте подав письмові заперечення в яких вказав, що розгляд справи здійснювати буз участі представника відповідача. В письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції, в тому числі Господарський суд Вінницької області, фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у межах річної суми видатків, передбачених державним бюджетом на поточний фінансовий рік, в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Тому відповідач може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці. Оскільки з 26.10.2014 року по 08.09.2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не вносились, а Законами України "Про Державний бюджету України на 2014 рік" та "Про Державний бюджету України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ч. 1 ст. 147 цього ж закону у редакції з 28.03.2015 року не було передбачено, Господарський суд Вінницької області не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівникам апарату суду, поза межами видатків державного бюджету на оплату праці працівників, у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, в тому числі і позивачу. Просить врахувати аналогічну правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 року у справі №21-172а16, від 13.07.2016 року у справі №21-1488а16 та від 13.07.2016 року у справі №21-1888а16. Також через відділ прийому суду подано клопотання в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити, розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.
Представник Територіального управлення Державної судової адміністрації України у Вінницькій області в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, та, враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та третьої особи в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на посаду керівника апарату Господарського суду Вінницької області призначено згідно наказу начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області від 28.09.2010 року №231-К (а.с.20), з 29.09.2010 року позивачу присвоєно 9 ранг державного службовця, що підтверджується записами у трудовій книжці та відповідним наказом №37-К від 29 вересня 2010 року (а. с. 19).
Відповідно до наказу начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області від 18.01.2016 року № 021-К, ОСОБА_1 був звільнений з посади керівника апарату Господарського суду Вінницької області з 18.01.2016 року, про що було видано відповідний наказ Господарського суду Вінницької області №1-К від 18.01.2016 року (а. с. 20).
Позивач зазначає, що починаючи з 26 жовтня 2014 року, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначено розмір посадового окладу працівника апарату суду, який становить не менше 30 відсотків посадового окладу судці місцевого суду для працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, з коефіцієнтом 1.3 для працівників посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців" №88-р від 24.02.2003 року посада керівника апарату місцевого суду віднесена до 4-ї категорії посад державних службовців (тобто, як зазначає позивач, посадовий оклад керівника апарату місцевого суду мав би становити 50% посадового окладу судді місцевого суду).
Також суд звертає увагу, що позивачем самостійно здійснено наступні розрахунки. Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", мінімальна заробітна плата у 2014 році у місячному розмірі становила 1218,00 грн. Такий же розмір заробітної плати встановлено з 1 січня 2015 року, а з 1 вересня 2015 року - 1378 гривень (відповідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік").
Згідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції чинної на час існування спірних правовідносин) посадовий оклад судді місцевого суду встановлений у розмірі 10 мінімальних заробітних плат (що становить 12180 грн. до 1 вересня 2015 року та 13780 грн. - з 1 вересня 2015 року).
Таким чином, ОСОБА_1, вважає, що заробітна плата повинна була виплачуватись, виходячи з розміру посадового окладу не менше 6090,00 грн. (50% від 12180 грн.) - з 26 жовтня 2014 року до 1 вересня 2015 року, та не менше 6890,00 грн. - з 1 вересня 2015 року (50% від 13780 грн.).
З урахуванням вказаних даних, позивачем самостійно зроблено розрахунок заробітної плати на посаді керівника апарату суду за 2015 рік згідно вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи із 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду (а. с. 12-14 ). З урахуванням того, що позивачу в період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, як керівнику апарату Господарського суду Вінницької області, було встановлено та нараховано надбавку за високі досягнення у праці (персональна) у розмірі 49% від посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та надбавки за вислугу років, а також щомісячна премія у розмірі 46% в
ід посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, надбавки за вислугу років та надбавки за високі досягнення у праці (персональна), що вбачається із довідки Господарського суду Вінницької області №1 від 05.01.2016 року та підтверджується щомісячними наказами Господарського суду Вінницької області за 2015 рік про встановлення надбавки за високі досягнення у праці (персональна) та преміювання працівників апарату суду. А у грудні 2015 року позивачу було встановлено щомісячну премію у розмірі 114% від посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, надбавки за вислугу років та надбавки за високі досягнення у праці (персональна). Окрім цього, як зазначає ОСОБА_1, протягом 2015 року на лікарняному, у відрядженнях, у відпустці без збереження заробітної плати не перебував.
З урахуванням усіх надбавок та премій заробітна плата позивача у період з 01.01.2015 року по 31.08.2015 року мала становити - 15510,60 грн. в місяць.
Згідно наказів Господарського суду Вінницької області №64-В та №65-В від 02.06.2015 року позивачу було надано щорічну основну відпустку тривалістю 33 календарних дні в період з 01.07.2015 року по 02.08.2015 року з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення. Розрахунок відпускних здійснено у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ України №100 від 08.02.1995 року, зокрема: розрахунковий період для нарахування відпускних (з урахуванням посадового окладу в розмірі 6090 грн.) - з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року (а. с. 16) становить 22 293,75 грн. В період з 01.09.2015 року по 31.12.2015 року згідно розрахунку (а.с.12-14) розмір заробітної плати мав становити 17511,97 грн. Як підсумок, з урахуванням даних розрахунку сума яка підлягає стягненню з Господарського суду позивачем визначена в розмірі 114931,81 грн.
З метою отримання вказаних коштів позивач звернувся до голови Господарського суду Вінницької області Баранова М.М. із заявою від 26.01.2016 року (а. с. 21) про здійснення перерахунку та виплату заробітної плати з 26.10.2014 року відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 року) та відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за ранг державного службовця, надбавка за вислугу років на державній службі, надбавка за високі досягнення у праці, надбавка за виконання особливо важливої роботи, тощо), та щомісячних премій.
Листом від 01.02.2016 року №06-27/30/16 відповідач повідомив заявника про відсутність правових підстав для перерахунку заробітної плати та виплати заборгованості.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2016 року на підставі положень п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України було зупинено провадження у цій адміністративній справі до прийняття Верховним Судом України рішення у справі № 820/4653/15 за позовом ОСОБА_4. до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, про проведення перерахунку заробітної плати, оскільки висновки Верховного Суду України, надані у рішенні за результатами розгляду справи №820/4653/15, повинні враховуватись при розгляді цієї справи у будь-якій судовій інстанції, адже стосуватимуться аналізу законодавчих актів та правовідносин, які є ідентичними до тих, що розглядаються у даній адміністративній справі.
Вказана ухвала сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.
Постановою Верховного Суду України від 13.07.2016 року у справі №820/4653/15 постанову Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016 року в частині визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_4 у проведенні перерахунку і виплати заробітної плати та зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області здійснити відповідний перерахунок і виплату скасовано, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року у цій частині залишено в силі. В решті рішення суду касаційної інстанції залишено без змін.
При цьому, Верховний Суд України дійшов висновку, що оскільки з 26.10.2014 року по 09.09.2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а Законами України від 16.01.2014 року №719-VІІ "Про Державний бюджету України на 2014 рік" та №80-VІІІ "Про Державний бюджету України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини першої статті 147 цього ж закону (у редакції з 28.03.2015 року) не передбачено, управління ДСА, як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Більше того, аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 року у справі №820/4648/15 та від 13.07.2016 року у справі № 818/3372/15.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 17, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, який забезпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені законом.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
В силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З огляду на викладене, суд вважає доведеними доводи відповідача про відсутність правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року включно відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року включно відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).
В силу положень ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів понесення судових витрат у цій справі, пов'язаних із залученням свідків чи проведенням судових експертиз, питання про їх стягнення з позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову судом не вирішується. Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Копія вірна Суддя: Секретар: