36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
22.09.2016 р. Справа № 917/1366/16
за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представленого Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості, проїзд Арсенальний, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
до Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод”, вул. І.Приходька, 1/130, м. Кременчук, Полтавська область, 39619
про стягнення 2 838,90 грн.,
Суддя Мацко О.С.
Представники у судовому засіданні:
від позивача: ОСОБА_1 , довіреність № 1609 від 03.06.2016 р.
від відповідача відсутні
22.09.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представленого Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості до Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” про стягнення сум виплаченого забезпечення в розмірі 2 838,90 грн..
Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав, в обґрунтування позову посилався на положення частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", згідно якого із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідач представництво в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 29.08.2016 року знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:
Наказом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" №666-к від 16.01.2015 року ОСОБА_2 було звільнено у зв'язку із скороченням штату працівників підприємства відповідача за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
30.06.2015 року ОСОБА_2 звернулася до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості (далі - Кременчуцький МРЦЗ) із заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю.
На підставі особистої заяви ОСОБА_2 та відповідно до ч.І ст.43 Закону України «Про зайнятість населення», останній було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі №536/382/15-ц від 12.06.2015 року, ОСОБА_2 поновлено на посаді інженера з підготовки виробництва сталеплавильного цеху ПАТ «КСЗ» з 19.01.2015 року.
Наказом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" №2644-к від 27.08.2015 ОСОБА_2 поновлено на посаді з 19.01.2015 року.
Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №236 від 14.12.2015 року, встановлено, що ОСОБА_2 дійсно була поновлена на посаді інженера з підготовки виробництва сталеплавильного цеху ПАТ «КСЗ» з 19.01.2015 року наказом №2644-к від 27.08.2015 року за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі №536/382/15-ц від 12.06.2015 року.
Наказом Кременчуцького МРЦЗ №НТ150925 від 25.09.2015 року ОСОБА_2 припинено реєстрацію безробітного.
Згідно розрахунку Кременчуцького МРЦЗ за період з 30.06.2015 по 25.08.2015 року ОСОБА_2 отримано допомогу по безробіттю у розмірі 2 838,90 грн.
16.12.2015 року наказом директора Кременчуцького МРЦЗ за №489 прийнято рішення про повернення ПАТ «КСЗ» виплаченого забезпечення ОСОБА_2 в розмірі 2 838,90 грн.
16.12.2015 року за вихідним №4301 на адресу відповідача було направлено повідомлення про необхідність повернення ними виплаченої допомоги по безробіттю.
Відповідно до п.7 порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністра Праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року №60/62, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення, повернути незаконно виплачені кошти.
В добровільному порядку сума виплаченого забезпечення у вигляді отриманої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю , відповідачем не повернута, що стало підставою для звернння до суду з даним позовом.
При винесенні рішення суд входив з наступного:
Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", визначено поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, яким є система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до пункту 8 статті 1 вказаного Закону, страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Втратою роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин, відповідно до пункту 9 статті 1 цього Закону, є припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу).
Права, обов'язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття визначено розділом VII Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
В силу положень статей 34-35 вищевказаного Закону, в залежності від підстав, з яких застраховані особи втратили заробітну плату та роботу законодавець встановлює відповідальність роботодавців за шкоду, заподіяну Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, а Фонд, в свою чергу, наділений правом стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи, і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
У відповідності до пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Частиною четвертою статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Таким чином, обов'язок з відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю в разі поновлення безробітного на посаді на підставі рішення суду покладається на роботодавця.
У даному випадку, роботодавцем звільненої та поновленої на підставі судового рішення гр. ОСОБА_2 є Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод", а тому, останнє зобов'язане відшкодувати виплачену позивачем вказаній особі суму допомоги у зв'язку з безробіттям.
Відповідачем до суду не надано доказів відшкодування виплаченої позивачем гр. ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в добровільному порядку.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено правомірність та обґрунтованість позовних вимог Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості. Судом враховано, що рішення Крюківського районого суду м.Кременчука від 12.06.2015р. про поновлення ОСОБА_2 на роботі з 19.01.2015р. набрало законної сили 30.06.2015р. (згідно відмітки суду на ньому), але фактично не виконувалося відповідачем, наказ про поновлення вказаної громадянки на роботі був виданий 27.08.2015р. , а ознайомлена з ним ОСОБА_2 була 24.09.2015р. (арк.справи 7). Рішення оскаржувалося в апеляційному порядку та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16.09.2015р. залишено без змін.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні з даним позовом, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 33, 35, 43, 49, ст.ст. 82-85, 89 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” (вул. І.Приходька, 1/130, м. Кременчук, Полтавська область, 39619, ідентифікаційний номер юридичної особи 05756783) на користь Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості (проїзд Арсенальний, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний номер юридичної особи 22548262) - 2 838,90 грн.- сума виплаченого забезпечення, 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.09.2016 р.
Суддя О.С.Мацко