ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.09.2016Справа №910/16376/15
За позовомДержавного підприємства "Українські спеціальні системи"
До Міністерства оборони України
Простягнення 167 372,62 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
У судовому засіданні брали участь представники сторін:
Від позивачаКазьмірик Я.І. за довіреністю від 29.08.2016 № 7
Від відповідачане з'явився
Державне підприємство "Українські спеціальні системи" звернулося до суду з позовом про стягнення з Міністерства оборони України 71 717,20 грн. заборгованості з оплати вартості виконаних підрядних робіт за державним контрактом від 16.09.2008 № 313/3/08/1/01.194/08/УС, 23 048,08 грн. пені, 54 283,94 грн. інфляційних втрат, 6 251,52 грн. 3 % річних за час прострочення.
Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16376/15 від 01.07.2015.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016, зазначені позовні вимоги було задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача основний борг, нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України та судові витрати, позовні вимоги зі стягнення пені відхилено у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності з огляду на подання відповідної заяви відповідачем.
Постановою Вищого господарського суду від 21.07.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 у справі № 910/16376/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками повторного автоматичного розподілу справи № 910/16376/15 та складання відповідного протоколу, ухвалою від 29.07.2016 її було прийнято до свого провадження суддею Андреїшиною І.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.08.2016, зобов'язано сторін надати суду певні документи, вчинити дії.
23.08.2016 від Міністерства оборони України до суду надійшли письмові пояснення з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України від 21.07.2016 та відзив на позовну заяву.
30.08.2016 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог на 12 071,88 грн.
У судовому засіданні, що відбулося 31.08.2016, судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог як таку, що відповідає чинному процесуальному законодавству, також отримано від представника позивача додаткові документи у справі на виконання вимог ухвали від 29.07.2016 та здійснено перехід до розгляду спору по суті, в ході чого заслухано обґрунтування позовних вимог і заперечення проти позову, з'ясовано питання щодо доцільності призначення у справі судової експертизи.
За наслідками судового засідання 31.08.2016 судом було оголошено перерву до 14.09.2016 з метою дослідження доказів.
14.09.2016 у ході розгляду спору по суті представники сторін подали суду письмові пояснення по справі та підтримали свої правові позиції у спорі. Зважаючи на необхідність дослідження доказів у справі, в судовому засіданні було оголошено перерву до 21.09.2016.
У судове засідання, призначене на 21.09.2016, відповідач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив.
Зважаючи на обмеженість процесуальних строків вирішення спору, неодноразове заслуховування пояснень представників сторін по суті заявленого спору, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву і письмових пояснень Міністерства оборони України, суд вважає за можливе провести судове засідання з винесенням остаточного процесуального документу 21.09.2016 за відсутності у засіданні представників відповідача, довіритель якого своєчасно та належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи.
Як слідує з позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог, усних і письмових пояснень представника Державного підприємства "Українські спеціальні системи" позивач просить суд стягнути з відповідача 71 717,20 грн. заборгованості з оплати підрядних робіт за державним контрактом від 16.09.2008 № 313/3/08/1/01.194/08/УС, а також нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України та пеню за час прострочення. Вказані позовні вимоги мотивовані порушенням Міністерством оборони України прийнятих на себе грошових зобов'язань, починаючи з 23.07.2012 за актом приймання виконаних будівельних робіт від 22.06.2012.
Згідно з відзивом на позовну заяву, усними і письмовими поясненнями Міністерства оборони України відповідач проти позову заперечує, вказуючи на закінчення строку дії державного контракту, за яким виник спір на момент складання акту приймання виконаних будівельних робіт від 22.06.2012 та неналежне оформлення цього акту (недотримання строків складання, підписання не уповноваженою особою). Відповідач зазначає, що позивач виконав роботи на суму 71 717,20 грн. у строк, що не передбачений договором та склав акт виконаних робіт 22.06.2012 поза строком дії договору, а тому Міністерство оборони України як замовник робіт, не мало права проводити розрахунки за ним. Також, відповідач посилається на ст. 48 Бюджетного кодексу України як на законодавчу підставу, що унеможливлює проведення оплати спірної суми.
Поряд з викладеним, відповідач зазначає, що позивач не надав доказів належного підтвердження виконання робіт, адже представив акт готовності об'єкта до експлуатації, замість акту здавання систем та мереж в експлуатацію, що унеможливило проведення Міністерством оборони України кінцевих розрахунків за договором.
На думку відповідача, нарахування і стягнення пені за період з 21.07.2012 по 20.01.2013 є невірним, оскільки дія державного контракту 21.07.2012 вже скінчилася.
У судовому засіданні 21.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.09.2008 Міністерство оборони України в якості замовника та Державне підприємство "Українські спеціальні системи" в якості виконавця уклали державний контракт № 313/3/08/1/01.194/08/УС про надання послуг по виконанню робіт з обладнання військового містечка № 64 системою контролю та управління доступом, відеоспостереження, охоронної сигналізації, за яким виконавець зобов'язався виконати роботи по обладнанню військового містечка № 64 (за текстом договору - об'єкт) системою контролю та управління доступом, відеоспостереження, охоронною сигналізацією відповідно до розділу 45 Державного класифікатору продукції та послуг ДК 016-97, передбачені проектами (інв. №№ 292-дск, 293-дск, 294-дск, 295-дск) у обсязі визначеному локальним кошторисом та здати системи і мережі в експлуатацію відповідно до графіку виконання робіт, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити ці роботи відповідно до умов цього державного контракту та вимог чинного законодавства (п. 1.1).
Невід'ємними частинами названої угоди сторони визначили та документально оформили графік виконання робіт (додаток № ), протокол погодження ціни виконання робіт (додаток № 2), план фінансування робіт у 2008 році (додаток № 3), локальний кошторис (додаток № 4), зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (додаток № 5).
З указаних додатків слідує, що позивач зобов'язався провести ряд монтажних та пусконалагоджувальних робіт.
Строк дії контракту було визначено у п. 18.1, а саме: державний контракт діє з дати набрання ним чинності до 30.12.2009, але у будь-якому випадку до остаточного розрахунку.
За письмовою згодою сторін термін дії державного контракту може бути продовжений на узгоджений сторонами час.
З аналізу зазначеного державного контракту вбачається, що за своєю правовою природою він є договором підряду, правовідносини за яким підпадають під правове регулювання відповідного розділу Цивільного кодексу України.
У ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з додатком №1 "Графік виконання робіт" обумовлені роботи мали бути проведені у три етапи, а саме: 1-й етап у 2008 році (монтажні роботи), 2-й і 3-й етапи у 2009 році (монтажні та пусконалагоджувальні роботи).
Відповідно до п. 12.1 державного контракту його тверда ціна складає 4 999 774,67 грн., яка визначається на підставі твердої ціни на роботи (додаток № 2), зведеного кошторисного розрахунку вартості виконання робіт (додаток № 5)та локального кошторису (додаток № 4), який розроблено на основі проектно-кошторисної документації (робочі проекти інв. №№ 292-дск, 293-дск, 294-дск, 295-дск, кошториси інв. №№ 403, 404, 405).
Вартість робіт, що надаються на 1-му етапі у 2008 році складає 1 000 000,67 грн. Тверда ціна робіт, що виконуватимуться на 2-му та 3-му етапах у 2009 році визначається сторонами шляхом укладення додаткової угоди, виходячи з обсягів кошторисних призначень Міністерств оборони України (п. 12.2).
Тверда ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод (п. 12.3).
За умовами п. 12.5 державного контракту замовник здійснює щомісячно проміжні платежі за виконання робіт на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-3, КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує виконавець і передає на підписання замовнику у строк, не пізніше першого числа місяця,що слідує за звітним. Замовник протягом п'яти робочих днів перевіряє реальність акту фактичного виконаних обсягам робіт та передає виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття робіт. Оплата виконаних робіт проводиться протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт замовником за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.
При цьому, кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 20-ти банківських днів з дня підписання замовнику акту здавання системи контролю та управління доступом, відеоспостереження, охоронної сигналізації в експлуатацію. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки за роботи, надані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні робіт, до їх усунення (п. 12.9).
21.10.2008 сторони уклали додаткову угоду № 1 до державного контракту, відповідно до якої, серед іншого, було змінено графіки виконання робіт та локальний кошторис.
23.03.2009 внаслідок укладення додаткової угоди № 2 до державного контракту сторони змінили умови локального кошторису, доповнивши його додатковим обладнанням (зовнішня каналізація).
22.05.2009 сторони документально оформили додаткову угоду № 3 щодо зміни банківських реквізитів виконавця.
20.10.2009 сторони, уклавши додатку угоду № 4, внесли корегування до порядку фінансування робіт з огляду на відсутність повного обсягу кошторисних призначень.
29.12.2009 виконавцем і замовником підписано додаткову угоду № 5/01.055/10/190, якою змінено редакцію п. 18.1 державного контракту, а саме: змінено строк його дії з 30.12.2009 до 30.12.2010.
04.03.2010 уклавши додатку угоду № 6, сторони внесли корегування до порядку фінансування робіт через відсутність повного обсягу кошторисних призначень на 2010 рік. Такою угодою було передбачено, що у зв'язку із відсутністю в повному обсязі кошторисних призначень, відповідно до п. 12.2 договору обсяг робіт у 2010 році визначається договірною ціною (додаток № 1) і локальним кошторисом № 2-1-1/65/6 (додаток № 2). Сума державного контракту у 2010 році складає 196 000 грн.
12.11.2010 відбулося підписання додаткової угоди № 7 до державного контракту, якою, серед іншого, було змінено строк дії договору, а саме: викладено у новій редакції п. 18.1 "Державний контракт діє з дня набрання ним чинності до 30 грудня 2011 року, але у будь-якому випадку до остаточного розрахунку".
Звертаючись до суду з позовом, Державне підприємство "Українські спеціальні системи" вказувало, що роботи, визначені в додатковій угоді від 04.03.2010 № 6 загальною ціною 196 000,00 грн., ним були виконані у два етапи, а саме: 1-й етап у березні 2010 року на суму 124 282,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 12.03.2010 № 1 та 2-й етап - у грудні 2011 року на суму 71 717,20 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року від 22.06.2012 № 2. З
Згідно з позовною заявою, за вищевказані роботи відповідач розрахувався частково, оплативши 16.08.2010 роботи, що були виконані у березні 2010 року на суму 124 282,80 грн., проте, за роботи, що були виконані в грудні 2011 року на суму 71 717,20 грн. Міністерство оборони України оплату не провело, у зв'язку з чим між сторонами виник спір, адже у листуванні сторін відповідач повідомив позивача про те, що заборгованість у сумі 71 717,20 грн. ним не погашена адже акт готовності підписано комісією замовника лише 22.06.2012, тоді як строк дії державного контракту сплив 30.12.2011, а тому вказана заборгованість не є бюджетною і, відповідно до бюджетного законодавства, не підлягає оплаті за рахунок бюджетних коштів (лист від 24.07.2012 за № 01-911).
Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти проведення кінцевих розрахунків за державним контрактом, позивач нарахував відповідачеві пеню, 3 % річних та інфляційні втрати починаючи з 23.07.2012 (20-ть банківських днів з моменту підписання акту готовності об'єкта до експлуатації від 22.06.2012).
Відповідач не погоджується з позовом, вважаючи роботи на суму 71 717,20 грн. такими, що не підлягають оплаті, адже вони виконані поза передбаченим державним контрактом строком і стверджуючи, що замовник не вправі проводити розрахунки за актом через втрату чинності цим контрактом.
Скасовуючи судові рішення у справі № 910/16376/15 та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України, вказівки якого є обов'язковими для місцевого господарського суду в силу приписів ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказав на необхідність витребування і дослідження акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року від 22.06.2012 № 2, який не був поданий позивачем до позовної заяви при зверненні до суду. Також, касаційною інстанцією було вказано на доцільність з'ясування потреби у проведенні судової експертизи з огляду на те, що замовником заперечується факт реального виконання робіт на оскаржувану суму - 71 717,20 грн.
На виконання вказівок Вищого господарського суду України 31.08.2016 у судовому засіданні було досліджено оригінал підписаного представниками і скріпленого печатками сторін акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року від 22.06.2012 № 2 на суму 71 717,20 грн. та залучено його належним чином засвідчену копію до матеріалів справи.
Крім того, судом встановлено відсутність необхідності призначення у справі судової експертизи, оскільки у відзиві на позовну заяву і письмових поясненнях Міністерств оборони України факт виконання спірних робіт відповідачем жодним чином не заперечено, а в ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами та під час виступу представників сторін і на запитання суду уповноважений представник відповідача також не заперечив того, що описані в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року від 22.06.2012 № 2 монтажні роботи дійсно проведені, перелічене обладнання встановлене.
Як передбачено ст.ст. 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 цього Кодексу, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Частиною 4 ст. 882 Кодексу унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Матеріалами справи підтверджується, що акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року від 22.06.2012 № 2 на суму 71 717,20 грн. відповідає установленій формі.
Як визначено ч. 1 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Як вказувалося вище, відповідач наголошує на тому, що позивач надав акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року у період, коли строк дії державного контракту себе вичерпав, а тому вони не можуть бути оплачені.
На переконання суду така правова позиція відповідача є відмовою від виконання грошових зобов'язань за договором, оскільки визначальним у правовідносинах з договору підряду є виконання однієї стороною певних робіт з їх наступною передачею замовнику та кореспондуючий обов'язок іншої сторони прийняти такі роботи та оплатити їх.
Враховуючи ту обставину, що відповідач прийняв роботи на спірну суму, підписавши акти від 22.06.2012 (акт готовності об'єкті до експлуатації, акт приймання виконаних будівельних робіт), його зобов'язання оплатити їх є безумовним.
При цьому, суд критично ставиться до посилань відповідача на здачу робіт за актом, підписаним 22.06.2012 поза строком дії договору, оскільки Міністерство оборони України як замовник за державним контрактом не скористалося жодним з передбачених цим контрактом важелем впливу на виконавця, яким допустив прострочення графіку виконання робіт, якщо таке прострочення дійсно мало місце (в ході з'ясування фактичних обставин справи момент передачі виконавцем замовникові акту виконаних робіт встановити не виявилося за можливе).
Так, у п. 2.3 контракту вказується, що при несвоєчасному початку виконання робіт, відставання від графіку виконання робіт за вини виконавця, замовник письмово попереджає виконавця. У разі невиконання виконавцем вимог замовника протягом одного місяця, замовник має право розірвати цей контракт і вимагати відшкодування фактичних збитків. Також, у п. 14.3 контракту сторони погодили, що у разі прострочення строків виконання робіт, здавання елементів об'єкту в експлуатацію, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,005 % вартості робіт з яких допущено прострочення надання за кожен день прострочення в перші два місяці затримки і 0,1 % за кожний наступний день до фактичного здавання систем та приміщень в експлуатацію. Крім того, контрактом було передбачено можливість призупинення замовником дії контракту, зокрема, за відставання виконавця від графіку виконання робіт більше ніж на один місяць.
Судом встановлено, що відповідач не виставляв позивачу жодних претензій щодо передачі актів виконаних робіт та претензій відносно строків їх виконання у передбаченому договором порядку. Матеріали справи також не містять доказів відмови відповідача від договору підряду чи бажання його призупинення і розірвання внаслідок недотримання позивачем погодженого графіку.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Судом встановлено, що відповідно до п. 18.1 державного контракту, останній в частині розрахунків діє до їх остаточного здійснення.
Обставин, які б відповідно до п. 12.9 державного контракту надавали б відповідачу право затримати кінцеві розрахунки за роботи, судом встановлено не було та відповідачем не доведено, у зв'язку з чим та враховуючи викладене вище, відповідач повинен був оплатити прийняті 22.06.2012 роботи за грудень 2011 року в сумі 71 717,20 грн. у строк до 20.07.2012 (протягом 20-ти банківських днів з моменту). Проте, у порушення наведених вище приписів законодавства та умов державного контракту відповідачем не було погашено зазначену суму заборгованості, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд відхиляє заперечення проти позову щодо відсутності бюджетних коштів, адже такі посилання не виправдовують бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, суд відхиляє заперечення відповідача щодо надання ним акту, що не відповідає умовам договору. Так, державним контрактом було передбачено, що кінцеві розрахунки відбуваються після підписання замовником акту здавання систем контролю та управління доступом, відеоспостереження, охоронної сигналізації в експлуатацію, тоді як позивач подав до суду акт готовності об'єкта до експлуатації від 22.06.2012, затверджений Міністерством оборони України 27.06.2012.
У п. 11.1 державного контракту, в редакції додаткової угоди від 12.11.2010 № 7, сторонами погоджено, що здавання-приймання систем та мереж в експлуатацію оформляється актом здавання систем та мереж в експлуатацію. Здавання-приймання систем та мереж в експлуатацію, а також перелік документів, що при цьому оформляються, передбачено вимогами постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 08.10.2008 № 923.
Названий Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, установлював механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами та передбачав необхідність подання певного набору документації для отримання документу, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, тобто, сертифіката відповідності.
Відповідно до п. 3 цього Порядку для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву згідно з додатком 2 інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, або інспекції за місцем розташування закінченого будівництвом об'єкта, якщо проводилися будівельні роботи, на виконання яких не вимагається дозвіл, або будівельні роботи проводилися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства. До заяви додаються: проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об'єкт застрахований) за формою згідно з додатком 3.
Судом встановлено, що приєднаний до позовної заяви позивачем акт готовності об'єкта до експлуатації в цілому відповідає формі, визначеній постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 08.10.2008 № 923 та містить всі основні пункти, визначальні позиції, передбачені вказаним нормативним актом.
У зв'язку з викладеним, заперечення відповідача у цій частині є недоцільними, безпідставними (поданий позивачем акт відповідає формі, встановленій законодавством) і такими, що не змінюють його обов'язку замовника оплатити прийняті у підрядника роботи.
Поряд з цим, суд зауважує, що акт готовності об'єкта до експлуатації від 22.06.2012 був підписаний з боку відповідача рядом уповноважених осіб, а саме: комісією у складі, визначеному наказом Міністра оборони України від 05.06.2012 № 377.
Згідно з названим актом, комісією відповідача було підтверджено проведення позивачем монтажних та пусконалагоджувальних робіт, у тому числі, робіт вартістю 71 717,20 грн. у грудні 2011 року.
З цих самих підстав суд відхиляє посилання відповідача на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року від 22.06.2012 № 2 був підписаний з боку Міністерства оборони України не уповноваженою особою ОСОБА_2, адже повноваження цієї особи як голови комісії з приймання робіт за державним контрактом про надання послуг по виконанню робіт з обладнання військового містечка № 64 системою контролю та управління доступом, відеоспостереження, охоронної сигналізації були визначені наказом Міністра оборони України від 05.06.2012 № 377.
Поряд з сумою основного боргу, позивач у заяві про збільшення позовних вимог також просив стягнути з відповідача 23 048,08 грн. пені за період з 23.07.2012 по 28.04.2015, 8 834,23 грн. 3 % річних за період з 23.07.2012 по 29.08.2016 та 63 773,09 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.08.2012 по 31.07.2016.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати виконаних і прийнятих робіт в розмірі облікової ставки Національного банку України була встановлена у п. 14.5 державного контракту.
Зважаючи на доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем та враховуючи дію наведених приписів законодавства, заявлені вимоги в частині пені та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України видаються правомірними і обґрунтованими.
Відповідно до уточненого розрахунку суду розмір 3 % річних у визначений позивачем період прострочення відповідача становить 8 835,95 грн., інфляційних втрат - 63 371,75 грн.
Зважаючи на відсутність у господарського суду права виходу за межі позовних вимог, позов Державного підприємства "Українські спеціальні системи" в частині стягнення 3 % річних підлягає задоволенню згідно з розрахунком позивача, інфляційних втрат - за розрахунком суду.
Суд зауважує, що в матеріалах справи наявна письмова вимога відповідача про застосування строку позовної давності, що подавалася в ході попереднього розгляду справи і яка потребує процесуального реагування суду в ході нового розгляду справи.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), тоді як загальна позовна давність тривалістю у три роки встановлена ст. 257 Цивільного кодексу України.
Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позовну заяву від 24.06.2015 позивачем було подано до суду 25.06.2015, тобто строк позовної давності до вимог позивача слід відраховувати з 23.07.2012.
З аналізу змісту п. 14.5 державного контракту вбачається, що ним не встановлений збільшений період нарахування пені ніж загальний шестимісячний, адже зазначення "за кожний день прострочення" стосується порядку нарахування, а не дати по яку повинно бути проведено це нарахування. Такий порядок нарахування "за кожний день прострочення", зокрема вказаний і у ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України при визначенні терміну "пеня".
Отже, позивач мав право нараховувати пеню лише за період з 21.07.2012 до 20.01.2013 (включно). Нарахування пені за решту часу, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не відповідає законодавству.
У зв'язку з викладеним, судом відхиляються позовні вимоги про стягнення пені за прострочення оплати через пропуск спеціального строку позовної давності для їх заявлення.
Позивачем не вказано суду на можливі наявні й об'єктивні обставини, що зумовити пропуск названого строку в цій частині позовних вимог.
На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Державного підприємства "Українські спеціальні системи" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Б, ідентифікаційний код 32348248) 71 717 грн. (сімдесят одну тисячу сімсот сімнадцять грн. 20 коп. боргу, 63 371 (шістдесят три тисячі триста сімдесят одну) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 8 834 (вісім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 23 коп. 3 % річних, 2 826 (дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 62 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 26.09.2016.
Суддя І.О. Андреїшина