Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" вересня 2016 р.Справа № 922/2824/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків
до Відділу освіти Близнюківської районної державної адміністрації, смт. Близнюки
простягнення коштів
за участю представників сторні:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. №3871 від 01.09.2016 року);
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 01-18/1538 від 19.09.2016 року).
Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Управління соціального захисту населення Відділу освіти Близнюківської районної державної адміністрації (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 1 584, 34 грн. з яких: 1 228,88 грн. - сума основного боргу, 261,16 грн. - пені, 25,48 грн. - 3 відсотки річних, 68.82 грн. - інфляційні втрати та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 244-Б-2015 від 30.01.2015 року на планове технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання у частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.09.2016 року.
19.09.2016 року позивач через канцелярію суду надав пояснення вх. № 30667 та документи для долучення до матеріалів справи.
19.09.2016 про відповідач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 1838 про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання № 01-18/1516 від 16.09.2016 року у якому просить суд зменшити розмір пені на 70 процентів та надав відзив № 01-18/1515 від 16.09.2016 року на позовну заяву у якому зазначає, що вимоги позивача визнаються відповідачем частково, а саме сума основного боргу у розмірі 1 228, 88 грн. Щодо сплати додаткових витрат, а саме: пені, інфляційних втрат, 3 процентів річних та судового збору коштів в установі немає. Вищезазначені документи надані позивачем 20.09.2016 року за вх. № 31114 до суду в оригіналі.
20.09.2016 року позивач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 31113 про долучення документів до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та наданих до суду пояснень.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання про зменшення пені та просив суд його задовольнити.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи вищевикладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.09.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача, суд встановив наступне.
30.01.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (далі-позивач, виконавець) та Відділ освіти Близнюківської районної державної адміністрації (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 244-Б-2015 на планове технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання (т. 1, а.с.10-11).
Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання та, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 1.01.2015 року та діє до 31.12.2015 року, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до пункту 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з платного технічного обслуговування (далі-ПТО) систем газопостачання за адресою: смт. Близьнюки, вул. Старостіна, 2-ліцей; смт. Близнюки, вул. Радянська, 42-будинок дитячої творчості; с. Садове, вул. Леніна, 6 - ЗОШ; с. Самійлівка, вул. Радянська, 42; с. Надеждіне, вул. Шкільна-ЗОШ; с. Кірово-ЗОШ; смт. Близнюки, вул. Комсомольська, 12 в терміни, визначені графіком (додаток, № 2, 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6.), який є невід'ємною частиною договору.
Перелік робіт з ПТО визначається Правилами безпеки систем газопостачання України (далі- ПБСГУ), затвердженими постановою колегії Держгіртехнагляду України від 13.05.92 року № 5; Правилами технічної експлуатації систем газопостачання Української УРСР, затвердженими Мінжитлокомунгоспром УРСР 08.12.80 року і занесеними під номером "НАОП 1.1.23-1.18.80" в Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, а при роботі по ТОЗ - також "Положенням про технічне обслуговування внутрішньобудинкових газопроводів та побутових газових приладів житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення за заявками" КДП 204-12 УКР 222-92, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу від 31.12.92 року № 86 (пункт 1.2. договору).
Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що вартість технічного обслуговування визначається згідно розрахунку (додатки, № 1, 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 1.6.), який є невід'ємною частиною даного договору і складає 5 579, 19 грн. у тому числі ПДВ 929, 87 грн.
Фактичні обсяги надання послуг (робіт) оформлюються щомісячно актом надання послуг (робіт), який складається та подається виконавцем на розгляд замовнику у двох примірниках. Замовник зобов'язується протягом 3-х днів від дати передачі актів наданих послуг (робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акта виконавцю або направити в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акта. У випадку неповернення замовником акта наданих послуг (робіт) та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк, цей акт вважається погодженим замовником в редакції виконавця (пункт 2.3. договору).
Відповідно до пункту 5.2. договору, замовник проводить оплату послуг згідно акту виконаних робіт, наданих виконавцем, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Як зазначає позивач, ним були виконані зобов'язання за договором, що підтверджується актами виконаних робіт планового технічного обслуговування системи газопостачання, а саме:
- по вул. Комсомольська, 12 за період листопад 2015 року на суму 378, 60 грн.;
- по вул. Радянська, 42 - Будинок дитячої творчості за період листопад 2015 року на суму 378, 60 грн.;
- по вул. Жовтнева, 2 - дитячий заклад № 1 за період листопад 2015 року на суму 471,68 грн. (т. 1, а.с. 12-13).
Вищезазначені акти виконаних робіт планового технічного обслуговування системи газопостачання підписані 30.11.2015 року обома сторонами та скріплені печатками.
Як зазначає позивач, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з оплати наданих послуг відповідно до умов договору № 244-Б-2015 від 30.01.2015 року на планове технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання.
У зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 228, 88 грн. Наявність заборгованості підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період: 02.07.2015 року по 30.06.2016 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін (т. 1, а.с. 16-17). що стало підставою звернення із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів статті 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За своєю правовою природою договір, на підставі якого заявлений позов, є договором про надання послуг.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення із відповідача заборгованості за договором № 244-Б-2015 від 30.01.2015 року на планове технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання у розмірі 1 228, 88 грн. обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.
Крім суми основної заборгованості, позивачем заявлено до стягнення із відповідача 261,16 грн. - пені, 25,48 грн. - 3 відсотки річних, 68,82 грн. - інфляційні втрати.
Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем 25,48 грн. - 3% річних за період з - 04.12.2015 року по 12.08.2016 року у розмірі 25.48. грн. суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних за вищезазначений період, та приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних за вищезазначений період у сумі - 25,48 грн. заявлені обґрунтовано, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо нарахованої позивачем інфляційних втрат у розмірі 68,82 грн. за період з грудня 2015 року по липень 2015 року у розмірі 68,82 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.1. інформаційного листа ВГСУ 17.07.2012 № 01-06/928/2012, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку що вищезазначені нарахування заявлені обґрунтовано, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 261, 16 грн. (відповідно до наданого розрахунку т. 1, а.с. 5) за період з:
- 04.12.2015 року по 21.04.2016 року на суму боргу у розмірі 1 228, 88 грн. нараховано 206, 83 грн.;
- 22.04.2016 року по 26.05.2016 року на суму боргу у розмірі 1 228, 88 грн. нараховано 44,66 грн.;
- 27.05.2016 року по 03.06.2016 року на суму боргу у розмірі 1 228, 88 грн. нараховано 9,67 грн., суд керується наступним.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення (т. 1, а.с. 11).
У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та пункту 6.2. договору, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої за розрахунком позивача становить 261,60 грн.
В процесі розгляду справи встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги, і позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі 261,60 грн.
Під час розгляду справи відповідач надав до суду клопотання про зменшення розміру нарахованої пені на 70 %.
Щодо заявленого відповідачем клопотання вх. № 01-18/1516 від 16.09.2016 року про зменшення пені на 70 %, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
За даних обставин, суд приймаючи до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, заперечення позивача щодо заявленого клопотання, об'єктивно оцінивши даний випадок, зважаючи на те, що неустойка - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного, господарський суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку.
Тому вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, у відповідності до вимог пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та задовольнити клопотання відповідача. Зменшити розмір пені на 70%. Та стягнути із відповідача на користь позивача - 78,48 грн. пені за неналежне виконання умов договору. В решті нарахованих 183,12 грн. слід відмовити.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1 378, 00 грн.
Керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відділу освіти Близнюківської районної державної адміністрації (64801, Харківська обл., Близнюківський р-н., смт. Близнюки, вул. Свободи, 30 ЄДРПОУ 02146363) на користь Публічного акціонерного товариства “Харківгаз” (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, ЄДРПОУ 03359500) 1 401, 66 грн. (з яких: 1 228, 88 грн. - сума основного боргу, 78,48 грн. грн. - пеня, 25,48 грн. - 3 проценти річних та 68, 82 грн. - інфляційні) та 1 378,00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені у розмірі 183,12 грн. - у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повне рішення складено 26.09.2016 р.
Суддя ОСОБА_3