Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" вересня 2016 р.Справа № 922/2488/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Косма К.І.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок", м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (дов.б/н від 15.06.16).
відповідача - не з'явився.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок", в якій просить суд
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" заборгованість в розмірі 511 931,33 грн., з них 499 743,12 грн. суми основного боргу, 3% річних в сумі 12 188,21грн.
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" 7678,98 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.07.2016р. справу №9222488/16 прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09 серпня2016 року.
Ухвалою господарського суду від 09.08.2016 року . розгляд справи відкладено до 13.09.2016 року
Ухвалою господарського суду від 13.09.2016 року , задоволено клопотання відповідача , розгляд справи відкладено до 20.09.2016 року.
В судовому засіданні 20.09.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, через канцелярію господарського суду (вх.№30952 від 20.09.2016 року) надав додаткові пояснення щодо стягнення заборгованості за договором поставки, вказані пояснення долучені до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України .
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барвінок" (Покупець) був укладений Договір №36 від 25 квітня 2014 року (надалі - Договір), в порядку та на умовах якого Постачальник зобов'язався (передати у власність) Покупцю обладнання згідно Специфікації №1 до даного Договору (надалі іменоване - ОСОБА_2), а Покупець зобов'язався прийняти ОСОБА_2 та сплатити Постачальнику ціну Договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору термін поставки обладнання по Специфікації №1 до 10 вересня 2014 року за умови виконання Покупцем пункту 3.3. даного Договору.
Сторонами, відповідно до п. 3.1. Договору, було узгоджено ціну Договору, яка дорівнює 1 181 594,00 грн.
Порядок здійснення оплати передбачений пунктом 3.3. Договору. Згідно з підпунктами 3.3.7., 3.3.8. вказаного пункту договору сторонами передбачено, що:
- Покупець здійснює оплату у розмірі 12,5% від вартості обладнання згідно Специфікації №1 до 25.02.2015 р. у сумі 147 699,25 грн., що еквівалентно сумі в 9163,68 euro;
- Покупець здійснює оплату у розмірі 12,5% від вартості обладнання згідно Специфікації №1 до 25.03.2015 р. у сумі 147 699,25 грн., що еквівалентно сумі в 9163,68 euro;
Положенням пунктів 3.4., 3.5. Договору встановлено, що оплата проводиться в національній валюті України в безготівковій формі. Ціна обладнання та вартість Договору, підлягає сплаті у гривні та визначається згідно максимального міжбанківського курсу EURO до гривні, встановленого згідно зі статистикою торгових сесій на третій банківський день після дня зарахування оплати на розрахунковий рахунок Постачальника від Покупця (джерело UKRDEALIN офіційний сайт www.udinform.com), і коригується у разі зростання міжбанківського курсу EURO до гривні. Сторони визначають, що сума ОСОБА_2 еквівалента 73 309,43 в EURO за курсом 16,1179 у гривнях за 1 EURO, встановленого міжбанківським курсом на дату складання Специфікації №1 до даного Договору. Суми платежів за даним Договором підлягають сплаті пропорційній зміні за формулою:
Ц2 = Ц1 * (К2/К1), якщо К2 більше, ніж К1.
Ц2 = Ц1, якщо К2 дорівнює або менше між К1, де: Ц2 - нова ціна за ОСОБА_2, Ц1 - ціна за ОСОБА_2 згідно Договору, К1 - максимальний міжбанківський курс EURO до гривні, встановлений відповідно до статистики торгових сесій на дату складання Специфікації №1 до даного Договору, за якою відбулася оплата та на підставі якої відбувається коригування (джерело UKRDEALIN офіційний сайт www.udinform.com), К2 - максимальний міжбанківський курс EURO до гривні, встановлений відповідно до статистики торгових сесій на третій банківський день після дня зарахування на розрахунковий рахунок Постачальника оплати від Покупця.
Підпунктом 5.1. Договору сторонами узгоджено, що договір набирає чинності з моменту підписання даного Договору та діє до 31 грудня 2014 року, але до повного виконання Сторонами зобов'язань за даним Договором.
Між сторонами, на виконання пункту 1.2. Договору було складено Специфікацію №1, якою узгоджено найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю, вартість ОСОБА_2.
Додатковою угодою №1 від 19 серпня 2014 року викладено у новій редакції Специфікацію №1 до Договору №36 від 25.04.2014 року.
Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання своїх обов'язків за Договором ним було поставлено відповідачу ОСОБА_2, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні (на вимогу пункту 2.2. Договору), а саме:
- видаткова накладна №386 від 17.07.2014 р. на суму 109 489,00 грн.;
- видаткова накладна №387 від 17.07.2014 р. на суму 53 702,00 грн.;
- видаткова накладна №388 від 17.07.2014 р. на суму 27 850,00 грн.;
- видаткова накладна №390 від 17.07.2014 р. на суму 96 462,00 грн.;
- видаткова накладна №392 від 17.07.2014 р. на суму 34 361,00 грн.;
- видаткова накладна №426 від 07.08.2014 р. на суму 65 245,00 грн.;
- видаткова накладна №427 від 07.08.2014 р. на суму 136 872,00 грн.;
- видаткова накладна №428 від 07.08.2014 р. на суму 3 191,00 грн.;
- видаткова накладна №430 від 07.08.2014 р. на суму 137 551,00 грн.;
- видаткова накладна №488 від 05.09.2014 р. на суму 94 433,00 грн.;
- видаткова накладна №489 від 05.09.2014 р. на суму 72 401,00 грн.;
- видаткова накладна №490 від 05.09.2014 р. на суму 45 565,00 грн.;
- видаткова накладна №492 від 05.09.2014 р. на суму 304 472,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" посилається на те, що відповідач порушив умови Договору, а саме підпунктів 3.3.7., 3.3.8. щодо сплати вартості ОСОБА_2 згідно Специфікації №1.
На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем, з урахуванням положень пункту 3.5. Договору, існуючої суми заборгованості в розмірі 499 743,12 грн. в добровільному порядку.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, який регулюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 1 181 594,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані з обох сторін.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України. (п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, факт поставки товару відповідачу за договором №36 від 25.04.2014 р. є доведеним та підтвердженим належними доказами, а тому у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Відповідно до ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
За приписами ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості № П-6 від 15 червня 1965 року та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості П-7 від 25 квітня 1966 року, Відповідач був зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару не пізніше 20 днів після постачання її на склад покупця та скласти акт про фактичну кількість і комплектність отриманої продукції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач жодних претензій не пред'являв, поки позивач не звернувся до господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Строк проведення повного розрахунку за отриманий товар на час прийняття рішення у справі для відповідача вже був таким, що настав. Доказів про існування підстав звільнення від оплати вартості отриманого товару відповідач суду не надав, докази проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні.
Оскільки позивач заявив до стягнення суму основного боргу з урахуванням положень п. 3.5. договору, вирішуючи спір в цій частині, суд враховує наступне.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Суд вважає, що по суті за змістом п. 3.5. Договору сторони встановили обов'язок покупця сплатити проіндексовані суми платежів за товар в залежності від зміни міжбанківського курсу EURO до гривні.
Враховуючи викладене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивач зобов'язання за Договором поставки виконав в узгодженому порядку, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні. Проте відповідач, в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов Договору, не оплатив вартість поставленого товару, доказів на підтвердження виконання взятих на себе договірних зобов'язань в повному обсязі суду не надав.
З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості за Договором №36 від 25.04.2014 р. в розмірі499743,12 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Позивачем за неналежне виконання грошових зобов'язань нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 12188,21грн.
Вирішуючи спір в цій частині, суд бере до уваги наступне.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - постанова Пленуму) роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Розглянувши позовні вимоги у частині стягнення 12188,21 грн. 3% річних, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих позивачем, суд бере до уваги, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних судом встановлено, що останні обраховані позивачем правомірно в межах максимально можливого розміру за заявлений період, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 12 188,21 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором №36 від 25 квітня 2014 року, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з урахуванням наведеного.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 525, 526, 530, 546, 549, 625, 627-629, 638, 655, 688, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 175, 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок» (61102, місто Харків, пров. Лопанський, буд. 2/2, кім. А-4, код ЄДРОПУ 21186405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології обладнання» (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 21, офіс 212, код ЄДРПОУ 38388904)- заборгованості в розмірі 511 931,33 грн., з них 499 743,12 грн. суми основного боргу, 3% річних в сумі 12 188,21грн., 7678,98 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
Повне рішення складено 21.09.2016 р.
Суддя ОСОБА_3