79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.09.2016р. Справа№ 914/1866/16
За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів
До відповідача: ОСОБА_1 підприємства “Червоноградтеплокомуненерго”, м. Червоноград, Львівська область
про: стягнення 87 927,17грн.
Суддя Ділай У.І.
За участі представників:
Від позивача: ОСОБА_2 - представник (Довіреність №502-5621/2 від 28.12.2015р.)
Від відповідача: ОСОБА_3 - директор (Розпорядження №25-п від 16.12.2015р.)
Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго”, до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Червоноградтеплокомуненерго” про стягнення 87 927,17грн.
Ухвалою суду від 15.07.2016р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.07.2016р.
Ухвалою суду від 22.07.2016р. розгляд справи відкладено на 08.09.2016р.
Ухвалами суду від 08.09.2016р. продовжено строк вирішення спору та розгляд справи відкладено на 22.09.2016р.
15.09.2016р. представником позивача подано до суду клопотання (вх. №36775/16) про долучення до матеріалів справи документів.
У судовому засіданні 22.09.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.09.2016р. подав відзив, в якому покликається на важке матеріальне становище, яке спричинило заборгованість перед позивачем та просить зменшити розмір пені на 90%.
Оскільки, за час розгляду справи сторонами було подано клопотання про продовження строку його вирішення (строк вирішення спору завершується 29.09.2016р.), в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
26.06.2007р. між Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” та ОСОБА_1 підприємством “Червоноградтеплокомуненерго” укладено договір про постачання електричної енергії № 90364 за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до положень п.2.2.2. договору, постачальник зобов'язувався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього договору та додатків до нього.
Згідно п.2.3.3 договору, споживач зобов'язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 “Порядок розрахунків” та №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
26.06.2007р. між постачальником та споживачем було укладено додаток №2 “Порядок розрахунків” до договору №90364 від 26.06.2007р.
Відповідно до п.2 додатку №2 до договору розрахунковим вважається період з 15 числа попереднього місяця до 14 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Відповідно до п.4 додатку №2 до договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.
Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період.
Відповідно до абз.2 п.6 додатку №2 до договору, тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 10 операційних днів з дня отримання рахунку.
Відповідно до п.6.33. ПКЕЕ, Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, погодженої НКРЕ, затвердженої наказом Мінпаливенерго України від 17.01.2002р. №19, було укладено додаток №7б до договору №90059 від 10.05.2007р. “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”. Згідно з п.2.3.4. договору споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б).
Враховуючи наведене, відповідач порушив умови договору, несвоєчасно оплатив рахунки за активну електроенергію в травні 2015 р. та лютому 2016р., при цьому, неоплаченою залишилась заборгованість за перетікання реактивної електроенергії у сумі 66 283,45 грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в 66 283,45 грн. заборгованості за перетікання реактивної електроенергії.
Крім того, позивач нарахував відповідачу, керуючись п. 4.2.1 договору 15 219,66грн. пені, а також відповідно до положень ст. 625 ЦК України 1750,25 грн. 3% річних, 4673,81грн. інфляційних втрат.
При прийнятті рішення суд виходив із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст.26 Закону України “Про електроенергетику” та Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005р. №910 із змінами та доповненнями) постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.
Згідно ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно із п. 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Відповідно до вимог ст.27 Закону України “Про електроенергетику”, правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушенням в електроенергетиці є порушення правил користування електричною енергією.
Судом встановлено, що 26.06.2007р. між позивачем і відповідачем укладено договір №90364 про постачання електричної енергії.
Відповідно до п.2.1 договору, під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Відповідно до п.1.2. ПКЕЕ, засоби обліку - засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, які використовуються для визначення обсягу електричної енергії та величини споживання електричної потужності.
Як встановлено судом, внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість за перетікання реактивної електроенергії у сумі 66 283,45 грн.
Відповідач не оплатив вказану заборгованість позивачу, пояснивши ситуацію наступним.
Підприємство не мало змоги вчасно оплачувати основний борг за договором тому, що підприємство працює на одноставкових сезонних тарифах і в міжопалювальний період поступають незначні кошти, в основному, це сплата заборгованості за теплопостачання боржниками.
Заборгованість підприємства за спожитий природній газ станом на 01.08.2016р. становить 93 278,0 тис. грн.
Тарифи на теплову енергію, що діяли не покривали фактичних витрат на виробництво теплової енергії. В результаті виникла різниця в тарифах для бюджетних та інших споживачів. Одним із джерел погашення даного боргу є різниця в тарифах для бюджетних та інших споживачів, яка по розрахунках підприємства становить 57 998,50тис. грн.
КІІ «Червоноградтеплокомуненерго» не має змоги оплатити вищевказану заборгованість у зв'язку з тим, що підприємство знаходиться у важкому фінансово-економічному стані через прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р. «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» та у зв'язку із набранням законної сили Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 14.05.2015р.
Відповідачем було відкрито рахунки із спеціальним режимом використання для трьох категорій споживачів. З даних рахунків АТ «Ощадбанк» перераховує на рахунок НАК «Нафтогаз України» кошти на погашення заборгованості за природний газ в розмірі визначеному Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» не є обов'язковою підставою зупинення виконавчого провадження у випадку стягнення заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» та/або її дочірнім підприємством, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії.
Тому станом на 20.08.2015р. накладений арешт на всі кошти на рахунках КП „Червоноградтеплокомуненерго", крім розподільчих рахунків відкритих відповідно до постанови КМУ №217 від 18.06.2014р. та спец рахунку для виплати лікарняних. Отже, підприємство не може здійснювати будь-які фінансові операції.
Також, відповідач зазначив, що у підприємства виникла заборгованість по сплаті податків за період з серпня 2015р по липень 2016р.
На підтвердження важкого матеріального становища відповідач долучив копію звіту про фінансовий стан станом на 30.06.2016р. та копію звіту про сукупний дохід за перше півріччя 2016р., а також повідомив про наявність восьми виконавчих провадження про стягнення з відповідача заборгованості.
Відповідач звернув увагу, що у разі задоволення позовної заяви унеможливить нормальне функціонування нашого підприємства, яке і так перебуває у важкому фінансово-економічному становищі, а в результаті цього до зриву опалювального періоду, та неможливості надання послуг з теплопостачання населенню.
Заперечення відповідача щодо відсутності коштів на оплату заборгованості за реактивну енергію судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005р.).
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №90364 про постачання електричної енергії від 26.06.2007р. Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути 66 283,45 грн. боргу за перетікання реактивної енергії
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач просить правомірно стягнути з відповідача 1750,25 грн. 3% річних.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 4673,81грн. інфляційних втрат, перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки. Відтак, судом самостійно здійснено перерахунок суми інфляційних втрат, відповідно до якого до стягнення з відповідача підлягає 3837,61грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 219,66грн. пені суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.2.1. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 15 219,66грн.
Враховуючи те, що заборгованість КП “Червоноградтеплокомуненерго” виникла в зв'язку з низькою платоспроможністю споживачів послуг та зважаючи на значну кредиторську заборгованість, відповідач не мав змоги вчасно розрахуватись за реактивну енергію.
Разом з тим, враховуючи ступінь виконання зобов'язання по оплаті електричної енергії, важке фінансове становище відповідача, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якого, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд прийшов до висновку зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення в сумі 1521,97 грн.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства “Червоноградтеплокомун-енерго” (80100, Львівська область, м. Червноград, вул. Промислова, 1; ідентифікаційний код 23966248) на користь Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3; ідентифікаційний код 00131587) 66 283,45 грн. заборгованості за перетікання реактивної електроенергії, 1750,25 грн. 3% річних, 3837,61грн. інфляційних втрат, 1521,97 грн. пені та 1150,22 грн. судового збору.
3.В решті позовних вимог відмовити.
4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 26.09.2016р.
Суддя Ділай У.І.