23.09.2016 р. Справа № 914/2418/16
Суддя господарського суду Львівської області Крупник Р.В., розглянувши матеріали справи
за позовом:Керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Радехівської районної державної адміністрації Львівської області, Львівської обласної державної адміністрації;
до відповідача-1:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
до відповідача-2:ОСОБА_2;
про:внесення змін до п. 8 договору оренди землі від 01.05.2010р. в частині розміру орендної плати
20.09.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Радехівської РДА Львівської області, Львівської ОДА до ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 про внесення змін до п. 8 договору оренди землі від 01.05.2010р. в частині розміру орендної плати.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, судом встановлено наявність підстав для відмови в її прийнятті, зважаючи на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, зокрема, передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Як зазначив Пленум ВГС України в п. 3 постанови «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011р. №10 (надалі - Постанова), у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
У свою чергу, ч. 1 ст. 3 ГК України визначає, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пунктом 3.1. Постанови передбачено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 ГПК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГК України встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, даний позов заявлений до відповідача - ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 7 вказаного вище Закону, єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В силу положень ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Натомість, як прослідковується зі змісту договору оренди землі від 01.05.2010р., такий укладений між Радехівською РДА, ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не як фізичною особо-підприємцем, а як фізичною особою.
Згідно п. 1 ч. 1. ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Оскільки позовна заява подана до відповідачів, один з котрих виступає стороною договору як фізична особа та відповідно як орендар не являвся суб'єктом господарювання, а тому в силу закону не може являтися стороною в господарському процесі в даній категорії спору, відтак суд відмовляє в прийнятті позовної заяви, зважаючи на те, що спір не підвідомчий господарському суду.
Разом з тим,господарський суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 14 Постанови, ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви.
Однак, зважаючи на те, що предметом позову є внесення змін до договору оренди землі, відмовити в прийнятті позовної заяви в частині позовних вимог до гр. ОСОБА_2 є процесуально неможливо, оскільки договором не передбачено внесення орендної плати кожним з орендарів в окремому порядку, а розгляд справи без участі гр. ОСОБА_2 порушуватиме права та законні інтереси останнього, як орендаря за договором оренди землі від 01.05.2010р.
При повторному зверненні до суду з даним позовом, прокурору слід звернути увагу на положення п. 3 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», яким передбачено, що суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.
Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У прийнятті позовної заяви керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Радехівської РДА Львівської області, Львівської ОДА до ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 про внесення змін до п. 8 договору оренди землі від 01.05.2010р. в частині розміру орендної плати - відмовити.
2. Позовну заяву з долученими до неї копіями документів (в т.ч. поштовий конверт), всього на 14 арк. повернути керівнику Радехівської місцевої прокуратури Львівської області.
Суддя Крупник Р.В.