ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.09.2016Справа №910/13021/16
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будгуд"
До 1)Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс"
Провизнання договору недійсним
Суддя О.М. Ярмак
За участю представників:
від позивачаЖужа Д.О. (представник за довіреністю від 01.02.2016)
від відповідача 1Крячковська І.М. (представник за довіреністю від 25.05.2016)
від відповідача 2Назаренко С.В. (представник за довіреністю 08.08.2016)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будгуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" про визнання недійсним з моменту укладення укладеного між відповідачами договору відступлення прав (факторингу) за іпотечним договором від 18.04.2013, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г. та зареєстрованого в реєстрі № 1828, за яким було відступлено право іпотеки майна - будівлі, магазину змішаної групи товарів (Літ. Б-2) та трансформаторної підстанції (літ. В), загальною площею 2 170, 2 кв.м, що розташовані за адресою м.Донецьк, вул. Таманська, будинок 11, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДГУД" та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про суб'єкта іпотекодержателя та обтяжувала майна - будівлі, магазину змішаної групи товарів (Літ. Б-2) та трансформаторної підстанції (літ. В), загальною площею 2 170,2 кв.м, що розташовані за адресою м.Донецьк, вул. Таманська, буд. 11 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВУАР-СЕРВІС".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 порушено провадження у справі № 910/13021/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.08.2016.
За наслідками засідання 16.08.2016 судом відкладено розгляд справи на 06.09.2016.
В судовому засіданні 06.09.2016 судом оголошено перерву до 13.09.2016.
13.09.2016 позивачем подано через канцелярію суду клопотання про витребування доказів.
В судовому засіданні 13.09.2016 представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів, подане через відділ діловодства суду.
Заслухавши представника позивача по суті вказаного клопотання, суд відмовляє у його задоволенні як недоцільного та такого, що не відповідає статті 38 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює вимоги до змісту та форми клопотання про витребування доказів.
Що стосується клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вказує таке.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Натомість, вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підтверджується належними та достатнім доказами. Так, заявником не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а тому клопотання позивача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Надалі представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будгуд" (іпотекодавець), що є майновим поручителем юридичних осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (боржник 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" (боржник 2), та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", укладено іпотечний договір в забезпечення виконання зобов'язань боржників, які випливають із: договору про відкриття кредитної лінії № 03-В/08/22/ЮО, укладеного між боржником 2 та іпотекодержателем 29.08.2008 (Основний договір № 1), договору про відкриття кредитної лінії № 39-В/12/22/ЮО, укладеного між боржником 1 та іпотекодержателем 28.12.2012 (Основний договір № 2), з усіма змінами і доповненнями до Основного договору № 1, Основного договору № 2, укладеними протягом строку їх дії, які (зобов'язання) перелічені у статті 2 цих договорів та можуть виникнути в майбутньому за чинними основними договорами, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в п. 3.1 цього договору (предмет іпотеки). (п. 1.1 іпотечного договору).
Предметом іпотеки за договором є: будівля, магазин змішаної групи товарів (літ. Б-2) та трансформаторна підстанція (літ. В), загальною площею 2 170,2 кв.м., що розташовані за адресою: Україна, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Таманська, б. 11.
За твердженнями позивача, між Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" було укладено договір про відступлення прав (факторингу) за іпотечним договором від 18.04.2013, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 1828, відповідно до якого Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" було передано право іпотеки нерухомого майна - будівлі, магазину змішаної групи товарів (літ. Б-2) та трансформаторна підстанція (літ. В), загальною площею 2 170,2 кв.м., що розташовані за адресою: Україна, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Таманська, б. 11, за ціною нижче номінальної вартості права вимоги на предмет іпотеки, що відступається.
Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" договір про відступлення прав (факторингу) за іпотечним договором від 18.04.2013, є недійсним з моменту укладення та порушує права та охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгуд", оскільки суперечить вимогами закону, а саме: ч. 1ст. 1078, ч. 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
З поданих доказів судом встановлено, що 22.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (клієнт), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (боржник) укладено договір факторингу № 1, відповідно до п. 1.1 якого клієнт (передає), а фактор набуває (приймає) від клієнта усі права за кредитним договором незалежно від того чи існують вони зараз чи виникнуть у майбутньому, в тому числі, але не обмежують усі права вимоги, та зобов'язується перерахувати на користь клієнта грошову суму, вказану в п. 2.1 цього договору.
За умовами вказаного договору факторингу № 1 від 22.09.2015 клієнт відступив фактору право грошової вимоги на суму 14 578 715,18 грн за договором про відкриття кредитної лінії № 39-В/12/22/ЮО від 28.12.2012 з усіма змінами, доповненнями і додатками до нього, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор".
Згідно з п. 1.4 договору факторингу № 1 від 22.09.2015 клієнт відступає (передає) на користь фактора всі права за договорами забезпечення за кредитним договором в дату відступлення.
На виконання договору факторингу № 1 від 22.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" (новий іпотекодержатель) 01.06.2016 укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, у п. 2.1 якого сторони погодили, що у зв'язку з набуттям (отриманням) новим іпотекодержателем усіх прав за кредитним договором на підставі договору факторингу, іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває усіх прав іпотекодержателя, належних іпотекодрежателю, згідно з іпотечними договорами.
Також, 22.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (клієнт), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор" (боржник) укладено договір факторингу № 3, відповідно до п. 1.1 якого клієнт передає, а фактор набуває (приймає) від клієнта усі права за кредитним договором незалежно від того чи існують вони зараз чи виникнуть у майбутньому, в тому числі але не обмежують усі права вимоги, та зобов'язується перерахувати на користь клієнта грошову суму, вказану в п. 2.1 цього договору.
За умовами вказаного договору факторингу № 3 від 22.09.2015 клієнт відступив фактору право грошової вимоги на суму 87 048 674,28 грн за договором про відкриття кредитної лінії № 03-В/08/22/ЮО від 28.12.2012 з усіма змінами, доповненнями і додатками до нього, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор".
Згідно з п. 1.4 договору факторингу № 3 від 22.09.2015 клієнт відступає (передає) на користь фактора всі права за договорами забезпечення за кредитним договором в дату відступлення.
На виконання договору факторингу № 3 від 22.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" (новий іпотекодержатель) 01.06.2016 укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, у п. 2.1 якого сторони погодили, що у зв'язку з набуттям (отриманням) новим іпотекодержателем усіх прав за кредитним договором на підставі договору факторингу, іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває усіх прав іпотекодержателя, належних іпотекодрежателю, згідно з іпотечними договорами.
Доказів неправомірного укладення та визнання недійсності у судовому порядку вказаних договорів факторингу № 1 та № 3 від 22.09.2015 в матеріалах справи немає.
Отже, з описаної низки договорів вбачається, що у зв'язку відступленням Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" до боржників (Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор") за основним зобов'язанням, що виникли із договорів про відкриття кредитної лінії № 03-В/08/22/ЮО від 29.08.2008 та № 39-В/12/22/ЮО від 28.12.2012, в порядку ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відповідачем було здійснено також відступлення прав Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" за іпотечним договором від 18.04.2013, укладеним в забезпечення виконання боржниками основних зобов'язань.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору відступлення прав (факторингу) за іпотечним договором від 18.04.2013, проте, дату його укладення не вказав, істотних умов також, копії або ж оригіналу такого договору до суду не подав.
Надалі відповідно до поданих 31.08.2016 до суду пояснень позивач пояснив, що предметом позовних вимог слід вважати визнання недійсним договору від 01.06.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс", про відступлення прав за договором іпотеки.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2016 між Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" укладено два договори про відступлення прав за договорами іпотеки, проте, з пояснень позивача не видається за можливе визначити, про який саме з них йдеться у позові.
Більше того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач виходить із помилкового ототожнення правової природи договору факторингу із договором про відступлення прав за іпотечним договором, таким чином визначаючи підстави недійсності останнього на основі порушення вимог цивільного законодавства щодо порядку та умов укладення договору факторингу.
Отже, в силу ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором є неодмінним наслідком відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, що в даному випадку було здійснено шляхом укладення між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" договорів факторингу № 1 та № 3.
Тому, суд вважає безпідставним обґрунтування позивачем недійсності договору відступлення прав за іпотечним договором обставинами порушення вимог законодавства, необхідного для застосування при укладенні договору факторингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
При цьому, положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
При цьому, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Тут суд вважає за необхідне зазначити, що численна кількість пояснень позивача не доводить такого характеру дій відповідачів, який спричинив порушення його суб'єктивного права, яке можливо захистити шляхом визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки.
Отже, як наслідок, суд дійшов висновку, що серед вказаних позивачем підстав недійсності договору відсутні такі, які обґрунтовують недійсність саме договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 01.06.20216, а також відсутність порушених суб'єктивних прав у позивача, які потребують захисту у обраний ним спосіб, що в свою чергу виключає можливість задоволення відповідних позовних вимог.
Що стосується позовної вимоги про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про об'єкта іпотекодержателя та обтяжувача майна - будівлі, магазину змішаної групи товарів (літ. Б-2) та трансформаторна підстанція (літ. В), загальною площею 2 170,2 кв.м., що розташовані за адресою: Україна, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Таманська, б. 11 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс", то така позовна вимога не підлягає задоволенню також, оскільки позивачем не доведено неправомірність внесення відповідного запису.
Відтак, підсумовуючи викладені вище обставини, оцінені судом у своїй сукупності з позицій законності та справедливості, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог з позиції їх необґрунтованості та безпідставності.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 22.09.2016
Суддя О.М. Ярмак