ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.09.2016Справа №910/16405/16
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД
до 1) Установи "28 Управління начальника робіт"
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд"
про визнання договору про будівництво житлового комплексу по вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва від 12.08.2016 року недійсним
Представники сторін:
від позивача: Стрілець О.І. - представник за довіреністю № б/н від 16.09.2016 р.;
від відповідача-1: Салій В.В. - представник за довіреністю № б/н від 19.009.2016 р.;
від відповідача-2: Парицька Н.О. - представник за довіреністю б/н від 19.09.2016 р..
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Установи "28 Управління начальника робіт", товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" про визнання договору про будівництво житлового комплексу по вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва від 12.08.2016 року недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.08.2016 року між Установою "28 Управління начальника робіт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" укладено договір про будівництво житлового комплексу по вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва від 12.08.2016 року.
На думку позивача, вищезазначений договір є недійсним, оскільки укладено в порушення норм чинного законодавства України, а саме відповідачем 1 безпідставно відхилено пропозицію позивача та з порушеннями норм чинного законодавства відповідачами укладено оскаржуваний договір; при укладенні договору не було дотримано вимоги статті 75 ГК України та укладено в порушення встановленої законом України «Про публічні закупівлі» обов'язкової процедури закупівлі та конкурсних торгів у розумінні зазначеного Закону.
Ухвалою господарського суду від 07.09.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи відкладено на 20.09.2016 року.
20.09.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі відповідачі 1, 2 - відзиви на позовну заяву.
В судовому засіданні 20.09.2016 року представника позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача 1 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача 2 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
12.08.2016 року між державною організацією Установою "28 Управління начальника робіт" (сторона-1) в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника ОСОБА_5, який діє на підставі Положення про Установу "28 Управління начальника робіт" та наказу Міністра оборони України № 6-ДП від 27.03.2015, з однієї сторони, та товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (сторона-2) в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі статуту, з другої сторони, на підставі протоколу оцінки пропозицій відкритих торгів від 16.07.2016 року та акцепту пропозиції від 20.07.2016 року, укладено договір про будівництво житлового комплексу по вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В., зареєстрований в реєстрі за №5343.
Відповідно до п.1.1.2 та 1.1.3 договору, сторона-1 - юридична особа за законодавством України, державна організація Установа "28 Управління начальника робіт" є користувачем земельної ділянки і, в установленому законодавством порядку, має намір реалізовувати право на її забудову. В рамках цього договору сторона-1 є замовником будівництва об'єкту.
Сторона-2 - юридична особа за законодавством України, товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд", яке є стороною даного договору на підставі проведених відкритих торгів, заяви на участь у відкритих торгах від 12 липня 2016 вих. № 186 та протоколу оцінки відкритих торгів від 16 липня 2016 року, забезпечує будівництво об'єкту грошовими коштами, матеріальними цінностями та виконання всього комплексу будівельних робіт, передбачених цим договором.
Об'єкт (об'єкт будівництва) -Житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Поліська у Дарницькому районі м. Києва, а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації безпосередньо з ним пов'язані (п.1.1.4 договору).
Земельна ділянка - частина земної поверхні, розташована за адресою: вул. Поліська, у Дарницькому районі міста Києва, яка складається з двох земельних ділянок: розміром 0,8628 га кадастровий номер 8000000000:63:389:0025 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:389:0004 розміром 3,5095 га (далі - земельна ділянка), яка надана в користування стороні-1 на підставі рішення Київської Міської Ради від 24.11.2005 № 473/2934, витягу з протоколу № 10 засідання постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 28.04.2015 р., договору оренди земельних ділянок від 30.11.2006 зареєстрованому в реєстрі за № 1515 та угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016 зареєстрованому в реєстрі за № 16 (п.1.1.5 договору).
Будівельний майданчик - територія загальною площею 4,3723 га, межі якої будуть встановлені відповідним актом приймання-передачі будівельного майданчика, що розташована на земельній ділянці, визначеній в п. 1.1.5 цього договору, яка виділяється в установленому порядку для розміщення об'єкту, що будується, а також для розміщення машин, механізмів, матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання, комунікацій, виробничих і санітарно-побутових приміщень, які використовуються в процесі будівництва (п.1.1.6 договору).
Предметом договору відповідно до п.2.1 договору визначено, що відповідно до умов цього договору сторона-1 делегує стороні-2 право на забудову земельної ділянки (частину функцій замовника будівництва), за що отримує 1550 кв.м квартир на умовах даного договору, а сторона-2 зобов'язується виконати всі необхідні дії для будівництва об'єкту згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Поліська (надалі - об'єкт) на умовах даного договору.
Для реалізації цього договору сторона-1 делегує стороні-2 частину функцій замовника. Обсяг прав та обов'язків, що передаються стороні-2 для виконання функцій замовника будівництва об'єкту, визначено цим договором (п.2.2 договору).
Кожна із сторін діє в межах функцій та обов'язків, визначених даним договором, розділом 3 Положення про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємств що будується) та технічному нагляді (Постанова № 16 Держбуду СРСР від 02.02.1988 року) (п.2.3. договору).
Відповідно до п.2.4 договору, фінансування будівництва об'єкта здійснюється стороною-2. Джерелом фінансування будівництва об'єкту є кошти сторони-2 та залучені кошти фізичних та юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних та/або юридичних осіб сторона-2 діє від свого імені та/або залучає на договірних засадах уповноважені організації для залучення коштів у будівництво, при цьому сторона-2 приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов'язань перед такими особами.
Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього договору не переходить до сторони-2. При цьому, сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі цього договору (п.2.6. договору).
Згідно з п.7.1 договору, за делегування права на забудову земельної ділянки (частину функцій замовника будівництва), сторона-1, після введення об'єкту в експлуатацію, отримує у власність частину об'єкту у вигляді окремих квартир економ класу з оздобленням загальною площею 1550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) квадратних метрів. При залишку квадратних метрів, кількість яких не відповідає параметрам однокімнатної квартири, округлення здійснюється в сторону зменшення до площі однієї квартири.
Сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника, сторона-2 отримує майнові права, а після закінчення будівництва об'єкта, право власності на частину об'єкту будівництва, за виключенням належної стороні-1, відповідно до п. 7.1 частки (п.7.2. договору).
Пунктом 7.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.09.2016 року встановлено, що за взаємною згодою сторін, сторона-2 може передати квартири в інших об'єктах будівництва м. Києва та/або Київській області замість квартир в об'єкті. При цьому площа квартир, яка буде передаватись в Київській області визначається шляхом застосування коефіцієнту 1,17 до площі вказаної у п.7.1 договору (коефіцієнт визначається шляхом співвідношення показника опосередкованої вартості одного квадратного метра спорудження житла в м. Києві до показника опосередкованої вартості 1 кв.м спорудження житла в Київській області станом на 01.04.2016р.).
Передача погоджених квадратних метрів і інших новобудовах міста Києва та/або Київської області відбувається шляхом підписання акту прийому-передачі квартир в якому сторони визначають кількість переданих квадратних метрів.
Відповідно до п.7.4 договору, протягом 30 (тридцяти) днів з дати отримання комплексного експертного висновку проекту після остаточного корегування проекту стороною-2, сторони складають та підписують акт розподілу об'єкту, який визначає конкретні приміщення, що складають частки сторін в об'єкті. Акт розподілу об'єкту є остаточним документом, що підтверджує права сторін на відповідні приміщення об'єкту, є підставою для оформлення документів про право власності на відповідні квартири (приміщення) об'єкту та не потребує будь-яких інших документів стосовно отримання часток об'єкту відповідним сторонам договору. Після введення об'єкту в експлуатацію, акт розподілу площ коригується у відповідності із даними технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна за умов збереження пропорцій розподілення площ, визначених пунктами 7.1., 7.2. цього договору.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, спірний договір укладено між сторона з порушенням норм чинного законодавства, укладено в порушення встановленої законом України «Про публічні закупівлі» обов'язкової процедури закупівлі та конкурсних торгів у розумінні зазначеного Закону, не дотримано вимог статті 75 ГК України, за відсутності належних повноважень на підписання договору зі сторони Установи "28 Управління начальника робіт" та без врахування того, що земельні ділянки відносяться до земель оборони.
Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до статті 215 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з п.2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Судом встановлено, що наказом №01 від 01.06.2016 року Установи "28 Управління начальника робіт" вирішено провести відкриті торги направлені на пошук інвестора, який запропонує найбільшу кількість квадратних метрів нерухомості (квартир) для передачі Установі в м. Києві та або Київській області в обмін на право забудови частини земельних ділянок по вул. Поліській в м. Києві, що знаходяться в користування 28 УНР. При цьому, при розрахунку площ квартир які можуть передаватися в м. Києві ціна одного квадратного метра повинна бути не вищою ніж показник опосередкованої вартості спорудження житла в м. Києві станом на 1 квітня 2016 року (9235 грн/м.кв.), а при розрахунку площ квартир які можуть бути передані в Київській області, ціна одного квадратного метра повинна бути не вищою ніж показник опосередкованої вартості спорудження житла в Київській області станом на 1 квітня 2016 року (7897 грн/м.кв.).
Показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України розраховані станом на 01.04.2016р. затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2016 року №103.
Згідно висновку про вартість майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Інтерколір», що діє на підставі сертифікату суб'єкту оціночної діяльності ФДМУ №16546/14 від 06.06.2014р., ринкова вартість нематеріального активу у вигляді права на забудову частини земельної ділянки, площею 4,7148 га, кадастровий номер 8000000000:63:389:0004 та 8000000000:63:389:0025, станом на 31.03.2016р. становить 13 444 974,00 грн.
Рецензією ПП «Консалтингова агенція» підтверджено відповідність вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна вищезазначеного висновку.
05.07.2016 року в газеті «Улюблена газета України» № 301 оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів з визначення найкращої цінової пропозиції та найбільшої кількості квадратних метрів новозбудованої нерухомості на земельній ділянці, які будуть передані по закінченню будівництва об'єкта замовнику в обмін на передачу немайнового активу - права на забудову (делегування часткових функцій замовника) частини земельної ділянки (кадастрові номери 8000000000:63:389:0004 та 8000000000:63:389:0025).
Початкова ціна відкритих торгів встановлена у розмірі 13 469 973 грн. - вартість вищезазначеного нематеріального активу.
Листом №141/1 від 11.07.2016 року позивач звернувся із заявкою на участь у конкурсних торгах.
Згідно реєстру отриманих пропозицій відкритих торгів, цінових пропозицій по будівельному об'єкту - «Житловий комплекс по вул. Поліській Дарницького району м. Києва» від 16.07.2016 року крім позивача на участь у конкурсі подано заявки товариством з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю «Дарбудсистем».
При цьому, ТОВ «Дарбудсистем» не дотримано вимог відкритих торгів, у зв'язку з відсутністю ліцензії на виконання будівельних робіт.
Відповідно до протоколу оцінки пропозицій відкритих торгів, цінових пропозицій по будівельному об'єкту - «Житловий комплекс по вул. Поліській Дарницького району м. Києва» від 16.07.2016 року оцінка пропозицій здійснюється на основі двох критеріїв: ціна (кількість квадратних метрів для передачі), строки будівництва та передачі квадратних метрів квартир Замовнику.
Найкраща пропозиція за критерієм «ціна (кількість)» визначалась шляхом розгляду тієї кількості квадратних метрів нерухомості в житловому комплексі побудованому на земельній ділянці розташованій за адресою: м. Київ, вул. Поліська. Пропозиції конкурсних торгів, значення критерію «ціна (кількість)» у якої є найвигіднішим (найбільшим) буде переможцем відкритих торгів в категорії «ціна (кількість)».
Найкраща пропозиція за критерієм «строки будівництва» визначалась шляхом обрання максимально коротких термінів будівництва житлового комплексу та передачу квадратних метрів нерухомості замовнику.
З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка ЛТД» запропоновано 1400 кв.м зі строком передачі - до 01.11.2021. Водночас, товариством з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» запропоновано 1550 кв.м зі строком передачі - до 01.10.2021.
Згідно повідомлення про акцепт пропозиції відкритих торгів по будівельному об'єкту - «Житловий комплекс по вул. Поліській Дарницького району м. Києва» від 20.07.2016 року встановлено, що пропозицією по сукупності економічно вигідної та максимально швидкої була пропозиція товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» та відповідала умовам щодо ціни 1 квадратного метра, визначеним наказом №01 від 01.06.2016р. Установи « 28 управління начальника робіт», що спростовує твердження позивача про те, що частка сторони-1, за делегування права на забудову земельної ділянки (частину функцій замовника будівництва) - у вигляді окремих квартир економ класу з оздобленням загальною площею 1550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) квадратних метрів визначена незаконно, безпідставно, за відсутності незалежної оцінки.
Щодо твердження позивача про відсутність повноважень на укладання договору з боку тимчасово виконуючого обов'язки начальника Установи "28 Управління начальника робіт" ОСОБА_5, то суд зазначає наступне.
Згідно ст.атті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
За змістом Положення про Установу "28 Управління начальника робіт" (далі-Положення) - це державна госпрозрахункова установа, яка заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України (далі- орган управління майном).
Відповідно до п.1.4 Положення Установа здійснює свою діяльність за рахунок власних, залучених та (або) бюджетних коштів з метою отримання прибутку, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності та виконання взятих на себе зобов'язань перед власником майна та партнерами за укладеними угодами (договорами) , перед держбюджетом і банками, а також перед трудовим колективом.
Пунктом 2.1. Положення передбачено, що метою діяльності Установи є виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, здійснення капітального і поточного ремонтів казармено-житлового фонду та комунальних споруд, капітального будівництва житла, казарм, сховищ, складів та інших, пов'язаних з цим будівельних, ремонтних та пусконалагоджувальних робіт на замовлення Міністерства оборони України, Збройних Сил України та інших замовників - юридичних і фізичних осіб - з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно п.2.2 Положення основними напрямами діяльності Установи є, зокрема, здійснення капітального будівництва, експлуатації, реконструкції і ремонту житлового, казарменого та інших фондів, об'єктів і споруд військового та спеціального призначення, вітроелектростанцій, підприємств енергетики, житлових будинків для військовослужбовців та членів їхніх сімей, об'єктів освіти, охорони здоров'я, зв'язку, транспорту, торгівлі, громадського харчування, комунального господарства, культурно-побутового та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, для чого Установа має виконувати частину функцій замовника будівництва та підрядника.
Отже, відповідач-1 відповідно до Положення, може самостійно здійснювати господарську діяльність, в тому числі у сфері капітального будівництва, виступати його замовником.
Наказом Міністра оборони України №6-ДП від 27.03.2015 року ОСОБА_5 призначено тимчасово виконуючим обов'язки Начальника Установи "28 Управління начальника робіт".
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником, підписантом відповідача-1 з 12.06.2015 року є ОСОБА_5 (тимчасово виконуючий обов'язки).
Пунктом 6.4 Положення передбачено, що керівник Установи самостійно вирішує питання її діяльності, за винятком тих, що віднесені до компетенції органу управління майном та інших органів управління цією Установою.
Функції щодо управління майном, що є державною власністю, здійснює орган управління майном. Разом з тим, орган управління майном не має права втручатись у оперативну та господарську діяльністю Установи (п.6.1 Положення).
Керівник установи укладає правочини, видає довіреності, відкриває в установах розрахункові (поточні) та інші рахунки (п.6.6 Положення).
Оскаржуваний договір не пов'язаний із управлінням та розпорядженням у будь-який спосіб державним майном та укладений в рамках здійснення відповідачем-1 господарської діяльності. Будь-яких обмежень щодо укладання господарських договорів керівником установи, Положення не містить.
Таким чином, суд приходить до висновку, що договір про будівництво житлового комплексу по вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва від 12.08.2016 року укладено Установою "28 Управління начальника робіт" за наявності відповідних повноважень у підписанта ОСОБА_5
Щодо доводів позивача про необхідність застосування при укладенні оскаржуваного договору процедури встановленої Законом України «Про публічні закупівлі» та статті 75 Господарського кодексу України суд зазначає наступне.
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України від 25.12.2015р. № 922-VIII «Про публічні закупівлі» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію: з 1 квітня 2016 року - для центральних органів виконавчої влади та замовників, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання; з 1 серпня 2016 року - для всіх замовників. При цьому, визнано таким, що втратив чинність з 1 серпня 2016 року, але не раніше дня набрання чинності цим Законом Закон України «Про здійснення державних закупівель».
Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари. При цьому, замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Статтею 2 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено сферу його застосування та зазначено, цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.
Аналогічні норми містив Закон України «Про здійснення державних закупівель», що встановлював правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
За змістом п.9 ч.1 статті 1 Закон України «Про здійснення державних закупівель» замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Стаття 2 Закон України «Про здійснення державних закупівель» встановлювала сферу застосування та зазначала, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон 500 тисяч гривень.
Згідно статті 74 ГК України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом. Статутний капітал державного комерційного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.
Статтею 75 ГК України передбачено, що державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.
Державне підприємство, його дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державному підприємству, об'єднання таких підприємств, у разі здійснення ними закупівель за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує межі, визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», оприлюднюють на веб-порталі Уповноваженого органу, визначеного Законом України «Про публічні закупівлі», звіт про укладення договору про закупівлю товарів, робіт і послуг за кошти підприємств та інформацію про зміну його істотних умов не пізніше ніж через сім днів з дня укладення договору про закупівлю або внесення змін до нього. У звіті обов'язково зазначаються: найменування, кількість товару та місце його поставки, вид робіт і місце їх виконання або вид послуг і місце їх надання, інформація про технічні та якісні характеристики товарів, робіт і послуг, найменування і місцезнаходження постачальника, виконавця робіт і надавача послуг, з яким укладено договір, ціна за одиницю товару, робіт і послуг та сума, визначена в договорі, дата укладення договору, строк поставки товарів, виконання робіт і надання послуг тощо.
Отже, за змістом статтей 1, 2 Закону України «Про публічні закупівлі» він підлягає застосуванню до замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів. Аналогічні норми містив Закон України «Про здійснення державних закупівель».
Втім, згідно умов договору фінансування будівництва здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю Бориспільміськбуд" відповідно до умов договору за рахунок власних або залучених коштів.
Вибір інвестора для здійснення капітального будівництва не є закупівлею товарів, робіт чи послуг за державні кошти і не підпадає під процедури, передбачені Законом України «Про публічні закупівлі», Законом України «Про здійснення державних закупівель», крім того відповідач- 1 є установою, отже вищезазначена норма статті 75 ГК України на спірні правовідносини не розповсюджується.
Щодо тверджень позивача про недотримання при укладенні оскаржуваного договору Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012р. слід зазначити наступне.
Пунктом 1 вказаного Порядку встановлено, що ним визначено механізм укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків (далі - суб'єкт господарювання), договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (далі - договір).
Втім, договір участі в інвестуванні будівництва не є договором про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, а отже не підпадає під дію Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012р.
Щодо твердження позивача про неможливість здійснення забудови на земельних ділянках кадастровий номер 8000000000:63:389:0004 та кадастровий номер 8000000000:63:389:0025 за адресою: вул. Поліська, у Дарницькому районі міста Києва з посиланням на статтю 77 Земельного кодексу України та статтю 4 Закону України «Про використання земель оборони» суд зазначає наступне.
Статтею 77 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Стаття 4 Закону України «Про використання земель оборони» регламентує використання земель оборони в господарських цілях та встановлює, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.
Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
Водночас стаття 20 Земельного кодексу України встановлює, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Судом встановлено, що Київське квартирно-експлуатаціне управління Міністерства оборони України листом-згодою № 1/239 від 01.03.2005р. звернулось на адресу Голови Київської міської ради, як правонаступник другої КЕЧ Київського району МВС СРСР, у якому надало згоду на припинення права користування земельною ділянкою площею близько 6,5 га по вул.Поліській у Дарницькому районі м.Києва.
Рішенням Київської міської ради №473/2934 від 24.11.2005 року «Про передачу Установі "28 Управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул.Поліській у Дарницькому районі м.Києва, зокрема, вирішено: 1. припинити Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України право користування частиною земельної ділянки площею 5,59 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 09.08.48 N 17-с «О возобновлении отвода второй КЭЧ Киевского района МВС СССР, земельных участков в Дарницком районе» (лист-згода від 01.03.2005 N 1/239), і віднести цю земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови; 2. Затвердити проект відведення земельних ділянок Установі "28 Управління начальника робіт" для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва.; 3. Передати Установі « 28 управління начальника робіт», за умови виконання пункту 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 5,59 га для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, з них: - ділянку N 1 площею 4,72 га; - ділянку N 2 площею 0,87 га.
Згідно реєстру актів на списання будівель - споруд від 17.04.2007р., затвердженому Директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України, будівлі та споруди, що підпадають під пляму забудови було списано у встановленому порядку.
30.11.2006 року між Київською міською радою та Установою "28 Управління начальника робіт"укладено договір оренди земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №1515.
16.02.2016 року між Київською міською радою та Установою "28 Управління начальника робіт" угоду про поновлення договору оренди земельних ділянок, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстровану в реєстрі за №16 строком на п'ять років у відповідності до ст.33 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру, що містяться в матеріалах справи цільове призначення земельних ділянок кадастровий номер 8000000000:63:389:0004 та кадастровий номер 8000000000:63:389:0025 - землі житлової та громадської забудови.
Отже, посилання позивача на статтю 77 Земельного кодексу України та статтю 4 Закону України «Про використання земель оборони» є безпідставним.
Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 26.09.2016 року.
Суддя С.М.Мудрий