ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
21 вересня 2016 року Справа № 913/864/16
Провадження №5пн/913/864/16
За позовом Публічного акціонерного товариства “Перехідний банк “РВС Банк”, м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Комунальне підприємство “Сєвєродонецьктеплокомуненерго”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
про звернення стягнення на майно шляхом визнання права власності
Господарський суд Луганської області у складі судді Віннікова С.В.
Секретар судового засідання - помічник судді Гуленко К.С.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 29.12.2014 № 5612, ОСОБА_3, представник за довіреністю від 19.09.2016 № 80Д;
від третьої особи - ОСОБА_4, представник за довіреністю № 7 від 01.12.2014.
В судовому засіданні 13.09.2016 була оголошена перерва відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 21.09.2016
Суть спору: позивачем заявлено вимогу в рахунок погашення заборгованості КП “Сєвєродонецьктеплокомуненерго” перед позивачем за кредитним договором № 249-К/30 від 31.08.2005 в сумі 7362599 грн. 83 коп., що складається з: 3006616 грн. 67 коп. кредитної заборгованості, 3005955 грн. 60 коп. процентів, 1350027 грн. 56 коп. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлю Льодового палацу спорту, яка належить відповідачу та складається з:
1) літ. “А-3Н, а, а1-а5, ПД” - будівля льодового палацу спорту, бетон, скло, загальною площею 11205,7 кв.м,
2) літ. “В” - повітрявідбірник,
3) літ. “Г” - повітрявідбірник,
4) 1- охолоджувальний басейн,
5) І - замощення, яка находиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 28 шляхом визнання права власності за позивачем та внесення державним реєстратором до відповідного Державного реєстру відомостей про перехід права власності до позивача на вказане нерухоме майно.
Позивачем була подана уточнена позовна заява від 29.08.2016, в якій він просить в рахунок погашення заборгованості КП “Сєвєродонецьктеплокомуненерго” перед позивачем за кредитним договором № 249-К/30 від 31.08.2005 в сумі 10077814 грн. 06 коп., що складається з: 3006616 грн. 67 коп. кредитної заборгованості, 3005955 грн. 60 коп. процентів, 462205 грн. 43 коп. 3% річних, 3603036 грн. 36 коп. інфляційних втрат, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлю Льодового палацу спорту, яка належить відповідачу та складається з:
1- літ. “А-3Н, а, а1-а5, ПД” - будівля льодового палацу спорту, бетон, скло, загальною площею 11205,7 кв.м,
2- літ. “В” - повітрявідбірник,
3- літ. “Г” - повітрявідбірник,
4- охолоджувальний басейн,
5- І - замощення, яка находиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 28 шляхом визнання права власності за позивачем та внесення державним реєстратором до відповідного Державного реєстру відомостей про перехід права власності до позивача на вказане нерухоме майно.
Вказана заява розцінюється судом як заява про зміну предмету позову.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Тому, оскільки заява позивача про зміну предмету позову подана до початку розгляду господарським судом справи по суті, вона приймається судом до розгляду.
Таким чином предметом позову на день прийняття судового рішення є позовні вимоги, за якими в рахунок погашення заборгованості КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго” перед позивачем за кредитним договором № 249-К/30 від 31.08.2005 в сумі 10077814 грн. 06 коп., що складається з: 3006616 грн. 67 коп. кредитної заборгованості, 3005955 грн. 60 коп. процентів, 462205 грн. 43 коп. 3% річних, 3603036 грн. 36 коп. інфляційних втрат, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлю Льодового палацу спорту, яка належить відповідачу та складається з: 1- літ. “А-3Н, а, а1-а5, ПД” - будівля льодового палацу спорту, бетон, скло, загальною площею 11205,7 кв.м, 2- літ. “В” - повітрявідбірник, 3- літ. “Г” - повітрявідбірник, 4- охолоджувальний басейн, 5- І - замощення, яка находиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 28, шляхом визнання права власності за позивачем та внесення державним реєстратором до відповідного Державного реєстру відомостей про перехід права власності до позивача на вказане нерухоме майно.
Позивач правом на участь свого представника в судовому засіданні 21.09.2016 не скористався, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином в минулому засіданні.
Разом з тим, в минулому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву від 09.09.2016, в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності. При цьому відповідач зазначає, що ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішення № 565 від 21.07.2016 "Про підтвердження зобов'язань КП "СТКЕ" та його готовність погасити заборгованість, що стягнута рішенням господарського суду від 24.09.2012 у справі № 30/5014/1940/2012 за кредитним договором № 249-К/30 від 31.08.2005 на користь ПАТ "Сведбанк". Крім того, ОСОБА_1 міська рада надсилала на адресу позивача лист від 16.06.2016 з пропозицією вирішення спірного питання у позасудовому порядку, але на цей час відповіді на пропозицію не надійшло.
В судовому засіданні 21.09.2016 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи на строк не менш 45 днів для вирішення питання щодо мирного врегулювання спору.
Вказане клопотання судом відхиляється з огляду на те, що відкладення розгляду справи є неможливим через закінчення встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку вирішення цього спору 02.10.2016.
Крім того, представником відповідача в цьому судовому засіданні подано клопотання від 21.09.2016. в якому він просить у відповідності до ст.. 63 Господарського процесуального кодексу України повернути позивачу його позовну заяву та припинити провадження у справі.
Вказане клопотання судом відхиляється з огляду на те, що повернути позовну заяву за якою вже порушення провадження у справі не є процесуально можливим, а підстав для припинення провадження у справі у зв'язку із недоплатою позивачем судового збору Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.
Від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву від 08.09.2016 б/н, в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на сплив строку позовної давності.
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд встановив наступне.
31.08.2005 між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (АКБ "ТАС-Комерцбанк") та Комунальним підприємством "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" (КП "СТКЕ") укладений кредитний договір № 249-К/30, за умовами якого АКБ "ТАС-Комерцбанк" - позивач у справі, за договором банк, надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії на умовах строковості, платності, повернення, забезпеченості та цільового характеру використання з лімітом фінансування 5 000 000 грн. 00 коп. - з 08.09.2005, 7 000 000 грн. 00 коп. - з 01.02.2006 та кінцевим терміном повернення не пізніше 07.09.2007, а КП "СТКЕ" - відповідач у справі, за договором позичальник, зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти, інші платежі у порядку та строки, встановлені кредитним договором. (а.с. 18-25)
Відповідно до пункту 1.2 договору сторони погодили графік зменшення кредитної лінії, наведений у Додатку №1 до договору:
ПеріодСума погашення, грнРозмір кредитної лінії на останню дату періоду, грн
Квітень 2007 року1 166 667,007 000 000,00
Травень 2007 року1 166 667,005 833 333,00
Червень 2007 року1 166 667,004 666 666,00
Липень 2007 року1 166 667,003 499 999,00
Серпень 2007 року1 166 667,002 333 332,00
До 07 вересня 2007 року 1 166 665,001 166 665,00
Всього7 000 000,000,00
Кредит надається в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів.
Відповідно до пункту 1.4 договору процентна ставка за користування кредитом становить 20 відсотків річних.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.4 договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії).
При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією. Якщо день надання та повернення кредитної лінії співпадають, проценти за користування кредитною лінією нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитною лінією.
Згідно п. 3.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на дату їх сплати відповідно до умов договору за попередній місяць, виходячи із фактичної кількості днів у році та фактичної кількості днів у місяці.
Порядок сплати процентів за користування кредитом визначено п. 3.3 договору, за змістом якого проценти сплачуються щомісячно до 05 числа (включно) за попередній місяць (з 9.00 до 18.00 години) і на дату повернення кредитної лінії.
Договором передбачена відповідальність позичальника за порушення строків повернення кредитної лінії, сплати процентів, зокрема, згідно пункту 6.1 договору позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування Національного банку України, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.
До кредитного договору № 249-К/30 від 31.08.2005 укладено:
- Додаткову угоду № 1 від 07.03.2006, якою сторони відкрили позичкові рахунки для обліку розрахунків та для обліку нарахованих процентів за користування кредитною лінією; (а.с. 26)
- Додаткову угоду № 2 від 29.06.2006, якою змінили порядок сплати процентів, виклавши абзац другий п. 3.1 в наступній редакції: "При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією, виходячи із умов фактичної кількості днів у році та фактичної кількості днів у місяці. Якщо день надання та повернення кредитної лінії співпадають, проценти за користування кредитною лінією нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитною лінією."
Пункт 3.2 сторони виключили. У зв'язку з цим п. 3.2, 3.3 вважати п. 3.2; п. 3.4 - п. 3.3.; пп. 3.4.1 - пп. 3.3.1; пп. 3.4.2 - пп. 3.3.2. (а.с. 27)
- Додаткову угоду № 3 від 13.07.2006, якою п. 3.2 сторони виклали в наступній редакції: "Проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно по 10 число (включно) за попередній місяць (з 9.00 до 18.00 години) і на дату повернення кредитної лінії". (а.с. 28)
- Додаткову угоду № 4 від 07.05.2007, якою сторони змінили строк користування кредитною лінією - по 31.03.2009 включно, та внесли зміни до Додатку № 1 до кредитного договору № 249-К/30 від 31.08.2005. (а.с. 29-30)
-Додаткову угоду № 5 від 27.06.2007, якою внесли зміни до Додатку № 1 до кредитного договору № 249-К/30 від 31.08.2005. (а.с. 31)
В забезпечення зобов'язань за цим кредитним договором 07.09.2005 між банком та ОСОБА_1 міською радою укладено іпотечний договір за реєстр. № 4083.
Відповідно до п. 2 договору іпотеки на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: будівлю Льодового палацу спорту, яка належить відповідачу та складається з: 1- літ. “А-3Н, а, а1-а5, ПД” - будівля льодового палацу спорту, бетон, скло, загальною площею 11205,7 кв.м, 2- літ. “В” - повітрявідбірник, 3- літ. “Г” - повітрявідбірник, 4- охолоджувальний басейн, 5- І - замощення, яка находиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 28.
Згідно із п. 2.2 договору іпотеки загальна вартість предмету іпотеки становить 10170539 грн. 00 коп.
Пунктом 11 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі якщо на день, визначений основним зобов'язанням, позичальник не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом,іншу заборгованість. При настанні таких випадків іпотедержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Способи звернення стягнення на предмет іпотеки визначені розділом 12 договору іпотеки, за змістом якого іпотекодержатель на власний розсуд вправі застосувати наступні способи звернення стягнення на предмет іпотеки:
- за рішенням суду;
- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, безпосередньо в договорі іпотеки.
Зокрема, згідно із п. 12.3.1 іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателю, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмету застави незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені діючим законодавством на момент оцінки.
Якщо фактичний розмір заборгованості позичальника за основним зобов'язанням, менший за вартість, вказану у висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 (шестидесяти) банківських днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.
Або згідно із п. 12.3.2 іпотечного договору продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, що буде встановлена, відповідно до висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем.
Зі Статуту Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” вбачається, що рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 15.10.2007 Акціонерний комерційний банк “ТАС-Комерцбанк” змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство “Сведбанк”, який виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ “ТАС-Комерцбанк”. Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 Відкрите акціонерне товариство “Сведбанк” у зв'язку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України “Про акціонерні товариства” змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство “Сведбанк”, яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ “Сведбанк”.
Відповідно до розділу 1 Статуту ПАТ «Омега Банк» рішенням річних загальних зборів акціонерів від 29.04.2013 ПАТ «Сведбанк» змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ПАТ «Сведбанк».
Згідно із розділом 1 Статуту позивача ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" є правонаступником визначених відповідно до плану врегулювання, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.05.2015, активів (уключаючи права за договорами забезпечення) та обов'язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями ПАТ «Омега банк».
Актом від 03.07.2015 № 77/07/2015-К приймання-передачі позивачу прав на активи неплатоспроможному банку ПАТ «Омега Банк» в порядку правонаступництва передано всі права кредитора у зобов'язаннях за наступними договорами:
- кредитний договір від 31.08.2005 з КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго»;
- іпотечний договір № 4083 від 07.09.2005 з ОСОБА_1 місткою радою.
Третьою особою-позичальником порушені умови кредитного договору щодо повернення одержаних кредитних коштів, сплати процентів та інших передбачених платежів.
Вказаний факт встановлений рішенням господарського суду Луганської області від 24.09.2012 у справі № 30/5014/1940/2012, яким присуджено до стягнення з Комунального підприємства “Сєвєродонецьктеплокомуненерго” на користь Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” заборгованість за кредитом у розмірі 3 006 616 грн. 67 коп., заборгованість за процентами у розмірі 1 201 985 грн. 60 коп., судовий збір у розмірі 64 380 грн. 00 коп., загальна сума, що стягнута судом становить 4 208 602 грн. 27 коп.
Доказів виконання судового рішення сторонами суду не представлено.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судових рішень у справі № 4/29. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 “Совтрансавто-Холдінг” проти України”, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 “Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач не звертався у справі № 30/5014/1940/2012 до суду із заявою про заміну Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” його правонаступником в частині виконання вказаного судового рішення.
Встановивши обставини справи, оцінивши доводи учасників судового процесу та надані ними докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Предметом даного судового розгляду є звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із незадоволенням вимог позивача за позовом щодо погашення основного зобов'язання.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Окремим видом застави є іпотека.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» та статті 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Обраний позивачем спосіб захисту згідно із пунктом 12.3.1 договору іпотеки є позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки і повинен здійснюватися на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки та в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку".
Позивачем не вжито заходів на виконання п. 12.3.1 договору іпотеки і положень вищезазначеної норми Закону про іпотеку стосовно визначення ціни предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності і реєстрації права власності у встановленому порядку.
Водночас, як свідчать обставини справи, відповідач заперечує проти задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб обраний позивачем.
За правилами ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству, або підприємству більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 Цивільного кодексу України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 Цивільного кодексу України).
Стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що положеннями частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, частиною третьою та четвертою статті 33, статтю 36, частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення.
Факт порушення третьою особою основного зобов'язання з повернення кредитних коштів по договору № 249-К/30 від 31.08.2005 підтверджено матеріалами цієї справи, встановлено судом при розгляді справи № 30/5014/1940/2012, неспростоване відповідачем та третьою особою. За таких обставин позивач за первісним позовом як іпотекодержатель, в силу статті 33 Закону України «Про іпотеку», вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Розглядаючи заяву відповідача про застосування позовної давності суд виходить з наступного.
До правовідносин сторін за даним позовом застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України.
Згідно умов кредитного договору та договору іпотеки, з урахуванням змін та доповнень до них, кінцевий термін повернення кредитних коштів за всіма застосованими - 31.03.2009. Таким чином, право на звернення до суду у зв'язку з порушенням умов кредитного договору щодо повернення кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у банка 01.04.2009, трирічний строк позовної давності сплив 01.04.2012, з цим позовом позивач звернувся 02.08.2016, тобто більш ніж через чотири роки після спливу позовної давності.
При цьому, відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є додатковою вимогою до основної вимоги (основного зобов'язання) про стягнення заборгованості за кредитом.
При цьому, позовна давність за змістом глави 19 Цивільного кодексу України обчислюється окремо щодо основної і щодо додаткової вимоги. З цього приводу в пункті 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” зазначено, що позовна давність може спливати за додатковою вимогою, тоді як за основною вимогою позовна давність триває. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважається, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.
Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, позовні вимоги до боржника за основним зобов'язанням та до іпотекодавця, як майнового поручителя, є різними.
Отже, іпотекодавець не є боржником у розумінні частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України, тому, на думку суду, пред'явлення позову до боржника за основним зобов'язанням (позичальника за кредитним договором) або визнанням ним боргу не перериває позовної давності до майнового поручителя за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Більш того, необхідно відзначити, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку позовної давності, а не після його спливу, що також зазначено в пункті 4.4.1. постанови Пленуму (далі по тексту Постанова пленуму про позовну давність), у зв'язку з чим суд не враховує при вирішенні спору рішення ОСОБА_1 міської ради № 565 від 21.07.2016.
За правилами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем за позовом подано заяву про застосування позовної давності. За цих обставин у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача. Оскільки ухвалою суду від 02.08.2016 позивачу було надано відстрочення сплати судового збору, який на дату прийняття рішення судом позивачем не сплачений, то його слід стягнути в доход Державного бюджету України в сум 151180 грн. 09 коп. з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
Обраний позивачем спосіб захисту направлений на припинення основного грошового (майнового) зобов'язання за кредитним договором.
З огляду на наведене, вказана вимога підлягає вартісній оцінці, суд дійшов до висновку, що така вимога відноситься до вимог майнового характеру.
Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України в ухвалі від 21.02.2013 у справі № 5-4/17-1060-2011 та постановах від 04.11.2013 у справі №5021/2865/2011 та від 26.04.2016 у справі № 913/39/16.
Тому, судовий збір за подання цього позову сплачується за ставкою, встановленою для вимоги майнового характеру, враховуючи вартість предмета іпотеки, яка визначена у п. 2.2 іпотечного договору від 07.09.2005 за реєстр. № 4083 та становить 10170539 грн. 00 коп.
Таким чином, належний розмір судового збору складає 152558 грн. 09 коп. (1,5% від вартості предмету іпотеки). Разом з тим. при подачі позову до суду позивачем вже було сплачено судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.
У судовому засіданні відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Перехідний банк “РВС Банк” до ОСОБА_1 міської ради за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Комунального підприємства “Сєвєродонецьктеплокомуненерго” про звернення стягнення на майно шляхом визнання права власності відмовити у повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Перехідний банк “РВС Банк”, 04071, м. Київ, вул. Введенська, б. 29/58, код ЄДРПОУ 39849797, в доход Державного бюджету України (Отримувач коштів: УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999675; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; Код банку отримувача (МФО): 851011; Рахунок отримувача: 31214206783004; Код класифікації доходів бюджету: 22030001) 151180 грн. 09 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано - 26.09.2016.
Суддя С.В.Вінніков