ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
19 вересня 2016 року Справа № 913/895/16
Провадження №26/913/895/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Луганська обл., Кремінський район, м. Кремінна
про стягнення боргу у сумі 132712,77 грн
Суддя Масловський С.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_4, представник за довіреністю б/н від 14.06.2016;
від відповідача: представник не прибув.
В судовому засіданні 19.09.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
16.08.2016 фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення боргу у сумі 132712,77 грн, з яких 115000,00 грн. - сума основного боргу; 1058,63 грн - 3% річних; 12747,40 грн - пеня; 3905,74 грн - інфляційні витрати; 1,00 грн - витрати пов'язані з поданням позову.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.08.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 29.08.2016. Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.08.2016 розгляд справи відкладено на 06.09.2016, ухвалою від 06.09.2016 відкладено на 19.09.2016.
23.08.2016 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції, яке суд залишив без задоволення.
06.09.2016 в судовому засіданні представник позивача надав власне письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору.
15.09.2016 позивач через канцелярію господарського суду надіслав пояснення до позовної заяви, в якому повторно виклав суть позовних вимог.
19.09.2016 відповідач в судове засідання не прибув, вимог ухвали суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно вимог ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-
23.03.2016 між позивачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як покупцем, та відповідачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, як продавцем, укладено контракт №23/03.1. Умовами контракту та специфікацією до нього (додаток №1 до контракту) сторони погодили, що продавець продає, а покупець купує на умовах СРТ - (м. Одеса), відповідно до правил (ІНКОТЕРМС 2010 р) лісоматеріали у кількості 100 м3(п.1.1.), а саме пиловник сосновий не обкорований (п.2.1). Ціна товару за цим контрактом встановлюється за один щільний куб. м. згідно додатку № 1. В ціну товару входить вантаження продукції в транспортний засіб, перевезення товару до пункту відвантаження, вартість упаковки, оформлення товаросупровідної та експортної документації (п.2.2.). Загальна вартість цього контракту становить 115000, 00 грн. (п.2.3). Розрахунки проводяться шляхом 100% перерахунку валютних коштів покупцем на рахунок продавця після доставки товару на склад покупця (п.5.1.). Строк поставки товару починається з моменту підписання контракту (п.3.1.). Поставка товару проводиться за згодою сторін (шляхом факсимільного зв'язку або іншим способом) (п.3.3).
24.03.2016 відповідачем виставлено позивачу рахунок №16 на суму 115000,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення №29619830 від 11.04.2016 позивач перерахував відповідачу, згідно рахунку №16 від 24.03.2016, кошти в сумі 115000,00 грн (належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи а.с.15).
Позивачем було перераховано кошти, що складали загальну суму за контрактом №23/03.1 від 23.03.2016 в іншому порядку, аніж передбачено умовами контракту.
Позивач з метою безпосереднього врегулювання спору звертався до відповідача з претензією про повернення сплачених коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією претензії від 09.06.2016 (а.с.16) та доказами її направлення на адресу відповідача, а саме: копією опису вкладення, фіскального чеку № 0017 від 09.06.2016 (а.с.17) та копією конверту (а.с.18).
Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Зобов'язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (частини 1, 2 статті 673 ЦК України).
Пунктом 1 ст.692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем, як продавцем, на виконання умов контракту №23/03.1 від 23.03.2016, виставлено рахунок №16 від 24.03.2016 на загальну суму 115000,00 грн. Позивачем, як покупцем, сплачено попередню оплату в сумі 11500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №296198830 від 11.04.2016, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи. Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару - не виконав. 09.06.2016 позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогою повернення коштів у сумі 115000,00 грн, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком №0017 від 09.06.2016 та конвертом (належним чином копії яких наявні в матеріалах справи). Грошові кошти в сумі 115000,00 грн станом на момент розгляду справи відповідач не повернув. Доказів протилежного суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 115000,00 грн.
Позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 12.04.2016 по 01.08.2016 у розмірі 1058,63 грн та інфляційні витрати за період з 12.04.2016 по 01.08.2016 в розмірі 3905,74 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пп. 5.2 п. 5 постанові пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 15.10.2013 у справі №3-30гс13 та від 16.09.2014 у справі №3-90гс14.
Умовами контракту №23/03.1 від 23.03.2016, укладеного між сторонами, та специфікацією до нього розмір процентів за користування постачальником чужими грошовими коштами не встановлено. за таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційні витрати не є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Позивачем також заявлена до стягнення пеня у сумі 12747,00 грн за період з 12.04.2016 по 01.08.2016.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами контракту №23/03.1 від 23.03.2016 не встановлено обов'язок відповідача, який порушив умови контракту сплатити пеню.
Згідно зі ст.1 закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12747,00 грн за період з 12.04.2016 по 01.08.2016 не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.
Також позивачем заявлені до стягнення витрати, пов'язані з поданням даного позову Суд відмовляє в задоволені даної позовної вимоги у зв'язку з недоведеністю витрат пов'язаних з поданням даного позову у сумі 1,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме задоволенню підлягає основна заборгованість в сумі 115000,00 грн.
У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1725,00 грн.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРПУО НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПУО НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) основний борг в сумі 115000 (сто п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп., а також судовий збір у сумі 1725 (одна тисяча сімсот двадцять п'ять) грн 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.09.2016.
Суддя С.В. Масловський